1 Г оре місту цьому кровожерному, воно все неправда, воно повне насилля, грабіж не виходить із нього!

Горе кровавому городу, полному лжи, в котором не прекращаются воровство и грабеж!

2 Ч ути свист батога, гуркіт колеса, і чвал коней, і колеснична гуркотнява,

Слышны щелканье кнута, стук колес, топот скачущих лошадей и грохот колесниц.

3 і гін верхівця, і полум'я меча, і блиск ратища, і багато побитих, і мертвих велике число, і трупу немає кінця, і спотикатимуться об їхній труп,

Несется конница, сверкают мечи, блестят копья! Множество пораженных, целые груды трупов, мертвым телам нет числа, люди спотыкаются об эти тела.

4 ц е за многоту блудодійства розпусниці, привабно ласкавої, вправної в чарах, що народи за блуд свій вона продавала, а роди за чари свої.

И все это – за великое распутство блудницы, пленительной и искусной в чарах, покоряющей народы своим распутством и племена – своим колдовством.

5 О сь Я проти тебе, говорить Господь Саваот, і подолка твого підійму на обличчя твоє, і покажу Я твій сором народам, а царствам твій стид!

– Я против тебя, – возвещает Господь Сил, – Я задеру твой подол тебе на лицо, Я покажу народам твою наготу и царствам – твой срам.

6 І кину на тебе огиди, і погордженою вчиню Я тебе, і зроблю Я тебе, мов позорище!

Я забросаю тебя грязью, буду относиться к тебе с презрением и выставлю тебя на всеобщее обозрение.

7 І станеться, кожен, хто вгледить тебе, від тебе втече та й прокаже: Пограбована Ніневія! Хто висловить їй співчуття? Звідки буду шукати тобі потішителів?

И будет так, что каждый, кто увидит тебя, побежит от тебя и скажет: «Ниневия в руинах, кто будет ее оплакивать?». Где найду Я того, кто утешит ее?

8 Ч и краща ти від Но-Амона, що сидить серед рік, вода коло нього, що вал його море, від моря його мур?

Разве ты лучше города Но-Аммона, расположенного между реками и окруженного водой? Река была его защитою, и вода – его стеною.

9 Е тіопія сила його, і Єгипет, і не має кінця. Пут та лівійці були тобі в поміч,

Куш и Египет были его безграничной силой, Пут и Ливия были в числе его союзников.

10 т а й він на вигнання пішов, у полон... А діти його порозбивані на роздоріжжі всіх вулиць, і кидали жереб про славних його, й всі вельможі його у кайдани закуті.

Но он все же был взят в плен и отправлен в изгнание. Его младенцы разбиты на перекрестках всех улиц. О его знатных людях бросали жребий, и всех их заковали в цепи.

11 У п'єшся і ти, будеш схована, твердині від ворога будеш шукати і ти!

Так и ты – опьянеешь, скроешься и будешь искать защиты от врага.

12 В сі фортеці твої, мов ті фіґи з доспілими овочами: коли затрясуться, то падають в уста того, хто їх їсть.

Твои крепости подобны инжиру со спелыми плодами: если тряхнуть их, то они упадут прямо в рот тому, кто ест.

13 О сь народ твій немов ті жінки серед тебе: вони повідчиняють твоїм ворогам брами краю твого, огонь пожере твої засуви.

Взгляни на свои войска – там одни женщины! Ворота твоей земли распахнуты настежь для твоих врагов, а их засовы пожрал огонь.

14 В оди на облогу собі набери, твердині свої позміцняй, увійди до болота та в глині топчись, форму на цеглу візьми міцно в руку.

Начерпай воды и запасись ею на время осады, укрепи свою оборону! Иди, намеси глины и сделай кирпичи, чтобы укрепить ими свои стены

15 Т ам огонь тебе з'їсть, посіче тебе меч, пожеруть тебе, наче та гусінь. Стань численна, як гусінь, стань численна, немов сарана,

Огонь поглотит тебя, меч сразит тебя и, как саранча, пожрет тебя. Размножайся, как кузнечик, размножайся, как саранча!

16 п онамножуй купців своїх більше від зірок небесних, але гусінь та знищить тебе й полетить!

Торговцев у тебя стало больше, чем звезд на небе, но подобно саранче, они опустошат землю и улетят.

17 В ельможні твої немов та сарана, гетьмани твої мов мошва, що гніздиться по стінах в день холоду, але сонце засвітить і вони помандрують, і не пізнане буде те місце, де вони пробували.

Твоя охрана, как саранча, твои военачальники, как полчища саранчи, которые располагаются на стенах в холодные дни, но как пригреет солнце, разлетаются, а куда, никто не знает.

18 Т вої пастирі, царю асирійський, поснули, лежать вельможі твої, твій народ розпорошивсь по горах, і немає кому позбирати його.

Царь Ассирии, спят твои пастухи, отдыхают твои приближенные. Твои люди рассеяны по горам, и некому их собрать.

19 Н ема ліку для лиха твого, рана твоя невигойна! Всі, що звістку про тебе почують, заплещуть у долоні на тебе, бо над ким твоє зло не ходило постійно?

Твоя рана неизлечима, твое ранение смертельно. Все, кто услышит новость о твоем падении, будут ей рукоплескать, ведь кто не испытал на себе твою бесконечную жестокость?