1 ( 3-31) Цар Навуходоносор, до всіх народів, племен та язиків, що мешкають на всій землі: Нехай вам примножиться мир!

Царь Навуходоносор всем народам, племенам и людям всякого языка, живущим по всей земле: «Да умножится ваше благополучие!

2 ( 3-32) Знаки та чуда, які зробив зо мною Всевишній Бог, уважаю за відповідне об'явити.

Мне угодно рассказать вам о знамениях и чудесах, которые сотворил для меня Всевышний Бог.

3 ( 3-33) Які великі Його знаки, й які потужні Його чуда! Царство Його царство вічне, а Його панування з покоління в покоління!

Какое величие в Его знамениях, какая сила в Его чудесах! Царство Его – вечное царство; владычество Его – из рода в род!»

4 ( 4-1) Я, Навуходоносор, був спокійний в своєму домі, і щасливий у палаті своїй.

Я, Навуходоносор, был дома, у себя во дворце, в покое и изобилии.

5 ( 4-2) Я бачив сон, і він настрашив мене, а думки на моєму ложі та видіння моєї голови налякали мене.

Но мне приснился сон, который испугал меня. Когда я лежал в постели, образы и видения, которые я видел, устрашили меня.

6 ( 4-3) І був виданий від мене наказ привести перед мене всіх вавилонських мудреців, щоб вони об'явили мені розв'язку сна.

И я повелел привести ко мне всех мудрецов Вавилона, чтобы они истолковали мне этот сон.

7 ( 4-4) Того часу поприходили чарівники, заклиначі, халдеї та віщуни, і я розповів перед ними сон, та вони не об'явили мені його розв'язки.

Когда чародеи, волшебники, звездочеты и колдуны пришли, я рассказал им сон, но они не смогли мне его истолковать.

8 ( 4-5) І аж останній прийшов перед мене Даниїл, якому ім'я Валтасар, як ім'я мого бога, і що в ньому дух Святого Бога. І я розповів йому сон та й сказав:

Наконец, ко мне пришел Даниил, и я рассказал сон ему. (Его зовут Белтешаццар, в честь моего бога, и дух святых богов пребывает в нем.)

9 ( 4-6) Валтасаре, начальнику чарівників, я знаю, що в тобі дух Святого Бога, і всяка таємниця не тяжка тобі. Скажи видіння мого сну, що я бачив, та його розв'язку.

Я сказал: – Белтешаццар, глава чародеев, я знаю, что в тебе пребывает дух святых богов, и нет такой тайны, разгадка которой тебя бы затруднила. Выслушай мой сон; истолкуй его мне.

10 ( 4-7) А видіння моєї голови на моєму ложі такі. Я бачив, аж ось дерево серед землі, а вишина його велика.

Вот что мне приснилось, когда я лежал в своей постели: я посмотрел и увидел дерево огромной высоты, стоявшее посреди земли.

11 ( 4-8) Це дерево стало велике та сильне, і вишина його сягала до Неба, а його обвід до кінця всієї землі.

Дерево выросло большим и сильным, вершиной оно касалось небес; его было видно до самых краев земли.

12 ( 4-9) Віття його гарне, плід його великий, а в ньому пожива для всіх. Під ним знаходила собі тінь польова звірина, а на його галуззях мешкали птахи небесні, і з нього живилося кожне тіло.

Листья его были прекрасны, плоды изобильны, и на нем была пища для всех. Под ним находили пристанище полевые звери, а небесные птицы жили на его ветвях; от него кормилось всякое живое существо.

13 ( 4-10) Бачив я у видіннях своєї голови на моєму ложі, аж ось зійшов з неба Сторож Божий та Святий.

В видениях, бывших мне, когда я лежал в постели, я видел, как святой страж сошел с небес.

14 ( 4-11) І він кликнув із силою, і так проказав: Зрубайте це дерево, і повідрубуйте галуззя його, позривайте віття його, і порозсипайте його плід. Нехай розійдеться з-під нього звірина, а птахи з галуззя його!

Он громко воскликнул: «Срубите дерево и отсеките его ветви; оборвите его листья и разбросайте плоды. Пусть звери удалятся из-под него, и птицы с его ветвей.

15 ( 4-12) Та позоставте в землі пня його кореня, але в путах залізних та мідяних, на зеленій польовій траві. І небесною росою нехай він зрошується, а його частка зо звіриною на польовій траві.

Но пень с корнями, скованный железом и бронзой, пусть останется в земле, среди полевой травы. Пусть орошает его небесная роса, пусть он живет со зверями среди земных растений.

16 ( 4-13) Його людське серце змінять, і буде дане йому серце звірине, і сім часів перейдуть над ним.

Пусть отойдет от него человеческий разум, и дастся ему разум звериный, пока не пройдет семь лет.

17 ( 4-14) Через постанову Сторожів Божих це слово, а повідженням Святих ця річ, аж прийде до того, що пізнають живі, що над людським царством панує Всевишній, і кому схоче, дає його, і низького з людей ставить над ним.

Решение возвещено по приговору стражей, постановление дано по воле святых, чтобы познали живущие, что Всевышний властвует над царствами смертных, отдает их тому, кому пожелает, и ставит над ними даже последних между людьми».

18 ( 4-15) Оцей сон бачив я, цар Навуходоносор, а ти, Валтасаре, скажи його розв'язку, бо всі мудреці мого царства не можуть сказати мені розв'язки, а ти можеш, бо в тобі дух Святого Бога.

Таков сон, который приснился мне, царю Навуходоносору. Итак, Белтешаццар, скажи мне его толкование, потому что никто из мудрецов моего царства не может мне его истолковать. Но ты можешь, потому что в тебе пребывает дух святых богов. Даниил толкует сон

19 ( 4-16) Тоді Даниїл, що ім'я йому Валтасар, остовпів на одну годину, і думки його перестрашили його. Цар заговорив та й сказав: Валтасаре, нехай не страшить тебе цей сон та його розв'язка! Валтасар відповів та й сказав: Мій пане, на ворогів би твоїх цей сон, а його розв'язка на твоїх би неприятелів!

Тогда Даниил (называемый также Белтешаццаром) пришел на время в крайнее замешательство и устрашился собственных мыслей. Царь сказал: – Белтешаццар, пусть ни сон, ни его значение не пугают тебя. Белтешаццар ответил: – Мой господин, твоим бы врагам этот сон, и твоим бы неприятелям его значение!

20 ( 4-17) Дерево, яке ти бачив, що було велике та міцне, і вишина його сягала до неба, а обвід його на всю землю,

Дерево, которое в твоем видении выросло большим и сильным, касалось вершиной небес и было видно всей земле,

21 ( 4-18) а віття його гарне, і плід його великий, і в ньому пожива для всіх, під ним мешкала польова звірина, а на його галуззях перебували птахи небесні,

с прекрасными листьями и изобильными плодами, всех кормящее, дающее пристанище полевым зверям и гнездовья в своих ветвях небесным птицам, –

22 ( 4-19) ти, царю, той, що став великий та потужний, і твоя великість побільшилася, і сягнула аж до небес, а панування твоє до кінців землі.

это ты, о царь! Ты стал великим и сильным; твое величие возросло и достигло небес, а владычество твое простирается до краев земли.

23 ( 4-20) А що цар бачив Божого Сторожа та Святого, який сходив із небес, і сказав: Зрубайте це дерево, і знищте його, та позоставте в землі пня його кореня, але в путах залізних та мідяних, на зеленій польовій траві; і небесною росою нехай він зрошується, а його частка з польовою звіриною, аж поки перейдуть над ним сім часів,

Ты, царь, видел святого стража, спускающегося с небес и говорящего: «Срубите дерево и погубите его, но оставьте пень, сковав его железом и бронзой, среди полевой травы, и корни его пусть останутся в земле. Пусть его орошает небесная роса; пусть он живет, как дикие звери, пока не пройдет семь лет».

24 ( 4-21) то ось розв'язка, царю, і це постанова Всевишнього, що сягає на мого пана царя:

Вот толкование, о царь, и вот решение Всевышнего против моего господина царя:

25 ( 4-22) І тебе виженуть від людей, і з польовою звіриною буде пробування твоє, і дадуть тобі їсти траву, як волам, і з небесної роси тебе зросять, і сім часів перейдуть над тобою, аж поки пізнаєш, що над людським царством панує Всевишній, і дає його тому, кому хоче.

тебя прогонят от людей, и ты будешь жить с дикими зверями. Ты будешь есть траву, подобно волу, и тебя будет омывать небесная роса. Семь лет пройдет, прежде чем ты признаешь, что Всевышний властвует над царствами смертных и отдает их кому пожелает.

26 ( 4-23) А що сказали позоставити пня кореня дерева, твоє царство позостанеться тобі, якщо ти пізнаєш, що панує небо.

Повеление оставить пень с корнями означает, что твое царство будет возвращено тебе, когда ты признаешь, что Небеса правят всем.

27 ( 4-24) Тому, царю, нехай буде до вподоби моя рада тобі, зламай же свої гріхи справедливістю, а свої провини милістю для вбогих, щоб твій мир був довготривалий.

Поэтому пусть будет тебе угодно, о царь, принять мой совет: загладь свои грехи, творя правду, и свои беззакония – милосердием к притесненным. Может быть, тогда твое благоденствие и продолжится. Исполнение сна

28 ( 4-25) Усе це сталося над царем Навуходоносором.

Все это и произошло с царем Навуходоносором.

29 ( 4-26) На кінці дванадцяти місяців проходжувався він по царському палацу в Вавилоні.

Двенадцать месяцев спустя, когда царь гулял по крыше царского дворца в Вавилоне,

30 ( 4-27) Цар заговорив та й сказав: Чи ж це не величний Вавилон, що я збудував його на дім царства міццю потуги своєї та на славу моєї пишноти?

он сказал: – Разве не я воздвиг этот великий Вавилон, город царский, своей могучей силой и во славу своего величия?

31 ( 4-28) Ще це слово було в устах царських, коли з неба впав голос: Тобі говорять, царю Навуходоносоре: Оце царство відходить від тебе!

Эти слова еще были у него на устах, когда с небес раздался голос: – Вот что определяется о тебе, царь Навуходоносор: твоя царская власть отнята у тебя.

32 ( 4-29) І від людей тебе відлучать, і з польовою звіриною буде пробування твоє, тобі дадуть на їжу траву, як волам, і сім часів перейдуть над тобою, аж поки не пізнаєш, що над людським царством панує Всевишній, і дає його тому, кому хоче.

Тебя прогонят от людей, и ты будешь жить с дикими зверями и есть траву, подобно волу. Семь лет пройдет, прежде чем ты признаешь, что Всевышний властвует над царствами смертных и отдает их, кому пожелает.

33 ( 4-30) Тієї хвилини виконалося це слово над Навуходоносором, і він був відлучений від людей, і їв траву, як воли, і його тіло зрошувалося з небесної роси, аж його волос став великий, як пір'я орлине, а його пазурі як у птахів.

И тотчас же сказанное о Навуходоносоре исполнилось. Его прогнали от людей, и он ел траву, подобно волу. Его тело омывалось небесной росой до тех пор, пока его волосы не выросли длинными, как перья орла, а ногти не стали точно птичьи когти.

34 ( 4-31) А на кінці тих днів я, Навуходоносор, звів свої очі до неба, і мій розум вернувся до мене, й я поблагословив Всевишнього, і вічно Живого хвалив я та славив, що Його панування панування вічне, а царство Його з покоління в покоління.

В конце этого времени я, Навуходоносор, поднял взор к небу, и мой разум вернулся ко мне. Тогда я благословил Всевышнего; я восхвалил и восславил Его, Живущего вечно. – Владычество Его – владычество вечное; царство Его – из поколения в поколение.

35 ( 4-32) А всі мешканці землі пораховані за ніщо, і Він чинить за Своєю Волею серед небесного війська та мешканців землі, і немає нікого, хто спротивився б Його руці та й сказав би Йому: Що Ти робиш?

Все обитатели земли ничего не значат. Он поступает по воле Своей с небесными силами и обитателями земли. Никто не властен сдержать Его руку или сказать Ему: «Что Ты сделал?»

36 ( 4-33) Того часу вернувся мій розум до мене, і я вернувся до слави царства свого, і ясність моя вернулася на мене. І шукали мене мої радники та вельможі мої, і над царством своїм я був поставлений знову, і мені була додана дуже велика величність.

В то же время, когда вернулся ко мне мой разум, ко мне вернулись и царская слава, и честь, и величие. Мои советники и приближенные возвратились ко мне, вернули меня на мой престол, и я стал еще более велик, чем прежде.

37 ( 4-34) Тепер я, Навуходоносор, хвалю й звеличую та славлю Небесного Царя, що всі чини Його правда, а дорога Його правосуддя, а тих, хто ходить у гордощах, Він може понизити.

Теперь я, Навуходоносор, хвалю, превозношу и славлю Царя небес, потому что все что Он делает есть истина и все Его пути праведны. А тех, кто ходит в гордыне, Он властен смирить.