1 П очуйте Мене, острови, і народи здалека, вважайте: Господь із утроби покликав Мене, Моє Ймення згадав з нутра неньки Моєї.

– Слушайте Меня, острова; внимайте, дальние народы! Господь призвал Меня, прежде чем Я родился; Он дал Мне имя, когда Я был во чреве матери.

2 І Мої уста вчинив Він, як той гострий меч, заховав Мене в тіні Своєї руки, і Мене вчинив за добірну стрілу, в Своїм сагайдаці заховав Він Мене.

Он сделал уста Мои, как острый меч; в тени руки Своей Он укрыл Меня; Он сделал Меня заостренной стрелой и убрал Меня в Свой колчан.

3 І до Мене прорік: Ти раб Мій, Ізраїлю, Яким Я прославлюсь!

Он сказал Мне: «Ты – Мой Слуга, Израиль, в Тебе Я прославлюсь».

4 І Я відповів: Надаремно трудивсь Я, на порожнечу й марноту зужив Свою силу: Справді ж з Господом право Моє, і нагорода Моя з Моїм Богом.

Но Я сказал: «Я трудился напрасно; Я зря, впустую растратил силы. И все-таки Господь оправдает Меня, и награда Моя – у Моего Бога».

5 Т епер же промовив Господь, що Мене вформував Собі від живота за раба, щоб навернути Собі Якова, і щоб Ізраїль для Нього був зібраний. І був Я шанований в очах Господніх, а Мій Бог стався міццю Моєю.

И теперь говорит Господь, Тот, Кто во чреве Меня сотворил, чтобы Я был Его Слугой, чтобы вернуть к Нему Иакова, и собрать к Нему Израиль, ведь Я славен в глазах Господних и Бог стал Моей силой.

6 І Він сказав: Того мало, щоб був Ти Мені за раба, щоб відновити племена Якова, щоб вернути врятованих Ізраїля, але Я вчиню Тебе світлом народів, щоб був Ти спасінням Моїм аж до краю землі!

Он говорит: «Слишком мало для Тебя быть Моим Слугой, восстановить роды Иакова и возвратить уцелевших Израиля. Я сделаю Тебя светом для язычников, чтобы спасение Мое достигло концов земли».

7 Т ак говорить Господь, Відкупитель Ізраїлів, Святий його, до погордженого на душі, до обридженого від людей, до раба тих володарів: Побачать царі, і князі повстають, і поклоняться ради Господа, що вірний, ради Святого Ізраїлевого, що вибрав Тебе.

Так говорит Господь, Искупитель Израиля и Святой его – глубоко презираемому, отвратительному для народа, Слуге властелинов: – Цари увидят Тебя и встанут, вожди увидят Тебя и поклонятся, ради Господа, Который верен, ради Святого Израиля, Который Тебя избрал.

8 Т ак говорить Господь: За часу вподобання Я відповів Тобі, в день спасіння Тобі допоміг, і стерегтиму Тебе, і дам Я Тебе заповітом народові, щоб край обновити, щоб поділити спадки спустошені,

Так говорит Господь: – В благоприятное время Я отвечу Тебе, и в день спасения Я помогу Тебе; Я буду хранить Тебя и сделаю Моим заветом с народом, чтобы восстановить страну и раздать новым владельцам ее разоренные уделы;

9 щ об в'язням сказати: Виходьте, а тим, хто в темноті: З'явіться! При дорогах вони будуть пастися, і по всіх лисих горбовинах їхні пасовиська.

чтобы сказать пленникам: «Выходите!» – и тем, кто во тьме: «Вы свободны!» Они будут пастись возле дорог и находить пастбища на голых холмах.

10 Н е будуть голодні вони, ані спрагнені, і не вдарить їх спека, ні сонце, бо Той, Хто їх милує, їх попровадить і до водних джерел поведе їх.

Они не будут ни голодать, ни жаждать; не поразят их ни зной пустыни, ни солнце. Имеющий милость к ним будет вести их и приведет к источникам вод.

11 І вчиню Я всі гори Свої за дорогу, і підіймуться биті шляхи Мої.

Я превращу все горы Мои в дороги, и пути Мои будут подняты.

12 О сь ці здалека прийдуть, а ці ось із півночі й з заходу, а ці з краю Сінім.

Вот, идут они издалека – кто с севера, кто с запада, кто из земли Асуан.

13 Р адійте, небеса, звеселися ти, земле, ви ж, гори, втішайтеся співом, бо Господь звеселив Свій народ, і змилувався над Своїми убогими!

Кричите от радости, небеса, ликуй, земля, запевайте песню, о горы! Ведь Господь утешает Свой народ и Своих страдальцев помилует. Возрождение Израиля

14 І сказав був Сіон: Господь кинув мене, і Господь мій про мене забув...

Но Сион сказал: – Господь оставил меня, Владыка обо мне забыл.

15 Ч и ж жінка забуде своє немовля, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? Та коли б вони позабували, то Я не забуду про тебе!

– Может ли мать забыть ребенка, что у ее груди, и не пожалеть ребенка, которого она родила? Но даже если она забудет, Я тебя не забуду!

16 О тож на долонях Своїх тебе вирізьбив Я, твої мури позавсіди передо Мною.

Вот, Я начертал тебя на ладонях Своих рук; стены твои всегда предо Мною.

17 С инове твої поспішаться до тебе, а ті, хто руйнує тебе й ті, хто нищить тебе, повідходять від тебе.

Твои сыновья придут быстро, а те, кто тебя разрушал и разорял, удалятся.

18 З дійми свої очі навколо й побач: всі вони позбиралися й йдуть ось до тебе! Як живий Я, говорить Господь: усіх їх, як оздобу, зодягнеш, та підв'яжешся ними, немов наречена.

Подними глаза и посмотри вокруг: все твои сыновья собрались и пришли к тебе. Верно, как и то, что Я живу, – возвещает Господь, – ты оденешься всеми ими, словно убранствами; наденешь их, как невеста.

19 Б о руїни твої та пустині твої, і зруйнований край твій тепер справді стануть тісними для мешканців, і будуть віддалені ті, хто тебе руйнував.

Пусть ты разрушена и опустошена, и земля твоя разорена, но теперь ты станешь слишком тесна для твоих обитателей, и пожиравшие тебя удалятся.

20 І ще до вух твоїх скажуть синове сирітства твого: Тісне мені місце оце, посунься для мене, й я сяду!

Ты еще услышишь, как скажут дети, родившиеся у тебя после потери прежних «Это место для нас слишком тесно; дай нам больше земли, чтобы жить».

21 І ти скажеш у серці своїм: Хто мені їх зродив, як була осирочена я та самітна, була вигнана та заблудила? І хто виховав їх? Я зосталась сама, а ці, звідки вони?

Тогда ты скажешь в сердце своем: «Кто родил мне их? Я потеряла детей и была бесплодна; я находилась в плену, и была отвержена. Кто их вырастил? Я осталась совсем одна, но они – откуда они?»

22 Т ак сказав Господь Бог: Ось Я підійму Свою руку до людів, і піднесу до народів прапора Свого, і позносять синів твоїх в пазусі, а дочок твоїх поприносять на плечах.

Так говорит Владыка Господь: – Вот, Я рукою дам знак народам и подниму Свое знамя племенам. Они принесут твоих сыновей на руках, и твоих дочерей – на своих плечах.

23 І будуть царі за твоїх вихователів, а їхні цариці за няньок твоїх. Лицем до землі вони будуть вклонятись тобі та лизатимуть пил твоїх ніг, і ти пізнаєш, що Я то Господь, що не посоромляться ті, хто на Мене надіється!

Цари будут воспитателями твоих детей, а царицы их кормилицами. Они будут кланяться перед тобой лицом до земли, будут пыль лизать у твоих ног. Тогда ты узнаешь, что Я – Господь, и те, кто надеется на Меня, не будут разочарованы.

24 Ч и ж від сильного буде віднята здобич, і чи награбоване гвалтівником урятоване буде?

Можно ли отнять добычу у сильных или отбить пленников у жестокого?

25 Б о Господь каже так: Полонені відібрані будуть від сильного, і врятована буде здобич насильника, і Я стану на прю із твоїми суперечниками, синів же твоїх Я спасу.

Но так говорит Господь: – Да, добыча сильных будет отнята, и пленники жестокого будут отбиты; Я буду состязаться с теми, кто состязается с тобой, и детей твоих Я спасу.

26 І Я змушу твоїх гнобителів їсти тіло своє, і вони повпиваються власною кров'ю, немов би вином молодим... І пізнає тоді кожне тіло, що Я то Господь, твій Спаситель та твій Відкупитель, Потужний Яковів!

Я заставлю твоих притеснителей есть свою плоть, они опьянеют от собственной крови, как от вина. И узнают все люди, что Я, Господь, – твой Спаситель, твой Искупитель, Могучий Иакова».