1 Я к Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,

Фарисеи услышали о том, что Иисус приобретал и крестил больше учеников, чем Иоанн,

2 х оч Ісус не христив Сам, а учні Його,

хотя на самом деле крестил не Иисус, а Его ученики.

3 В ін покинув Юдею та знову пішов у Галілею.

Когда Иисус узнал, что о Нем говорят, Он покинул Иудею и направился обратно в Галилею.

4 І потрібно було Самарію Йому переходити.

Путь Его лежал через Самарию,

5 О тож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові.

и Он пришел в самарийский город Сихарь, расположенный недалеко от участка земли, который Иаков некогда дал своему сыну Иосифу.

6 Т ам же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.

Там был колодец Иакова, и Иисус, уставший после дороги, сел у колодца отдохнуть. Это было около шестого часа.

7 Н адходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені!

К колодцу пришла за водой одна самарийская женщина. – Дай Мне, пожалуйста, напиться воды, – попросил ее Иисус.

8 Б о учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи.

Ученики Его в это время пошли в город купить еды.

9 Т оді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами.

Самарянка удивилась: – Ты иудей, а я самарянка, как это Ты можешь просить у меня напиться? (Дело в том, что иудеи не пользуются общей посудой с самарянами.)

10 І сус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води.

Иисус ответил ей: – Если бы ты знала о даре Божьем и о Том, Кто просит у тебя напиться, ты бы сама попросила Его, и Он дал бы тебе живой воды.

11 К аже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу?

Женщина сказала: – Господин, Тебе и зачерпнуть-то нечем, а колодец глубок. Откуда же у Тебя живая вода?

12 Ч и Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?

Неужели Ты больше нашего предка Иакова, который оставил нам этот колодец и сам пил из него, и его сыновья пили, и стада его пили?

13 І сус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову.

Иисус ответил: – Кто пьет эту воду, тот опять захочет пить.

14 А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне.

Тот же, кто пьет воду, которую Я дам ему, никогда больше не будет мучим жаждой. Вода, которую Я ему дам, станет в нем источником, текущим в вечную жизнь.

15 К аже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати.

Женщина сказала Ему: – Господин, так дай же мне такой воды, чтобы я больше не хотела пить, и мне не нужно было приходить сюда за водой.

16 Г оворить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди.

Он сказал ей: – Пойди, позови своего мужа и возвращайся сюда.

17 Ж інка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю... Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю.

– У меня нет мужа, – ответила женщина. Иисус сказал ей: – Ты права, когда говоришь, что у тебя нет мужа.

18 Б о п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала.

Ведь у тебя было пять мужей, и тот, с кем ты сейчас живешь, не муж тебе; это ты правду сказала.

19 К аже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти.

– Господин, – сказала женщина, – я вижу, что Ты пророк.

20 О тці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись.

Так объясни же мне, почему наши отцы поклонялись на этой горе, а вы, иудеи, говорите, что Богу следует поклоняться в Иерусалиме?

21 І сус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви.

Иисус ответил: – Поверь Мне, женщина, настанет время, когда вы будете поклоняться Отцу не на этой горе и не в Иерусалиме.

22 В и вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв.

Вы, самаряне, и сами толком не знаете, чему вы поклоняетесь, мы же знаем, чему поклоняемся, ведь спасение – от иудеев.

23 А ле наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців.

Но наступит время, и уже наступило, когда истинные поклонники будут поклоняться Отцу в духе и истине, потому что именно таких поклонников ищет Себе Отец.

24 Б ог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.

Бог есть Дух, и поклоняющиеся Ему должны поклоняться в духе и истине.

25 В ідказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам.

Женщина сказала: – Я знаю, что должен прийти Мессия, Которого называют Христом; вот когда Он придет, Он нам все и объяснит.

26 П ромовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою...

Иисус сказал ей: – Это Я, Тот, Кто говорит с тобой. Иисус говорит о духовной жатве

27 І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш?

В это время возвратились Его ученики и удивились, что Иисус разговаривает с женщиной. Но никто, однако, не спросил, что Он хотел и почему Он с ней говорил.

28 П окинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить:

Женщина оставила свой кувшин для воды, вернулась в город и сказала людям:

29 Х одіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос?

– Идите и посмотрите на Человека, Который рассказал мне все, что я сделала. Не Христос ли Он?

30 І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли.

Народ из города пошел к Иисусу.

31 Т им часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж!

В это время Его ученики настаивали: – Рабби, поешь что-нибудь.

32 А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви.

Но Он сказал им: – У Меня есть пища, о которой вы не знаете.

33 П итали тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому їсти?

Тогда ученики стали переговариваться: – Может, кто-то принес Ему поесть?

34 І сус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити.

– Пища Моя состоит в том, – сказал Иисус, – чтобы исполнить волю Пославшего Меня и совершить Его дело.

35 Ч и не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!

Разве вы не говорите: «Еще четыре месяца, и будет жатва»? А Я говорю вам: поднимите глаза и посмотрите на поля, как они уже созрели для жатвы!

36 А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи.

Жнец получает свою награду. Он собирает урожай для жизни вечной, чтобы радовались вместе и сеятель, и жнец.

37 Б о про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне.

В этом случае верно изречение: один сеет, а другой жнет.

38 Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли.

Я послал вас жать то, над чем вы не трудились. Другие много поработали, вы же пожинаете плоды их трудов. Многие самаряне уверовали в Иисуса

39 З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була!

Многие самаряне, жители этого города, уверовали в Иисуса, потому что женщина сказала: – Он рассказал мне все, что я сделала.

40 А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.

Самаряне пришли к Нему и стали упрашивать Его остаться с ними, и Иисус провел там два дня.

41 З начно ж більш вони ввірували через слово Його.

И еще больше людей уверовали в Него из-за Его слов.

42 А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу!

Они говорили женщине: – Мы верим уже не только по твоим словам. Теперь мы сами слышали и знаем, что Этот Человек действительно Спаситель мира. Проповедь Иисуса в Галилее

43 Я к минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.

Через два дня Иисус отправился оттуда в Галилею.

44 С ам бо свідчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчизні своїй.

Он и Сам говорил, что пророк не имеет чести у себя на родине.

45 А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли галілеяни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.

Однако когда Он пришел в Галилею, галилеяне Его радушно приняли, но только потому, что были в Иерусалиме на празднике Пасхи и видели все, что Иисус там совершил. Иисус исцеляет сына придворного

46 Т оді знову прийшов Ісус у Кану Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедворець, що син його хворів у Капернаумі.

Иисус еще раз посетил Кану Галилейскую, где Он превратил воду в вино. В Капернауме был один придворный, у которого был болен сын.

47 В ін, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.

Когда этот человек услышал о том, что Иисус пришел из Иудеи в Галилею, он пришел к Нему и умолял Его исцелить сына, который был при смерти.

48 І сус же промовив до нього: Як знамен тих та чуд не побачите, не ввіруєте!

Иисус сказал ему: – Пока вы не увидите чудес и знамений, никогда не поверите.

49 Ц аредворець говорить до Нього: Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!

Но придворный лишь ответил: – Господи, пойдем, пока сын мой еще не умер.

50 П ромовляє до нього Ісус: Іди, син твій живе! І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, і пішов.

Иисус ответил: – Иди, твой сын будет жить. Человек поверил слову Иисуса и пошел.

51 А коли ще в дорозі він був, то раби його перестріли його й сповістили, говорячи: Син твій живе.

Он был еще в пути, когда слуги встретили его и сообщили, что мальчик жив.

52 А він їх запитав про годину, о котрій стало легше йому. Вони ж відказали до нього: Учора о сьомій годині гарячка покинула його.

Он спросил, в котором часу ему стало легче, и они сказали: – Вчера в седьмом часу жар у него прошел.

53 З розумів тоді батько, що була то година, о котрій до нього промовив Ісус: Син твій живе. І ввірував сам і ввесь його дім.

Отец понял, что это произошло именно тогда, когда Иисус сказал ему: «Твой сын будет жить». Придворный и все его домашние поверили.

54 Ц е знов друге знамено Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.

Это было второе знамение, сотворенное Иисусом по приходе из Иудеи в Галилею.