1 І сказав Єлисей: Послухайте слово Господнє: Так сказав Господь: Цього часу взавтра буде сея пшеничної муки за шекля, і дві сеї ячменю за шекля в брамі Самарії.

Но Елисей сказал: – Слушай слово Господне. Так говорит Господь: «Завтра к этому времени у ворот Самарии сея лучшей муки будет продаваться за шекель и две сеи ячменя за шекель».

2 І відповів Божому чоловікові вельможа царя, що він на його руку спирався, і сказав: Якби Господь поробив отвори в небі, чи сталася б ця річ? А той відказав: Ось ти побачиш своїми очима, та їсти звідти не будеш.

Сановник, на чью руку опирался царь Израиля, сказал Божьему человеку: – Послушай, этого не может быть, даже если Господь откроет небесные окна! – Ты увидишь это своими глазами, – ответил Елисей, – но есть не будешь! Конец осады

3 І були при вході до брами чотири прокажені чоловіки. І сказали вони один до одного: Чого ми сидимо тут, аж поки не помремо?

У входа в городские ворота было четверо прокаженных. Они сказали друг другу: – Чего нам сидеть тут и ждать смерти?

4 Я кщо ми скажемо: Увійдімо до міста, а в місті голод, то помремо там; а якщо сидітимемо тут, то теж помремо. Отож, ходіть, і перейдімо до сирійського табору, якщо там позоставлять нас при житті, будемо жити, а якщо заб'ють нас, то помремо...

Если мы решим: «Пойдем в город», – то там голод, и мы умрем. И если мы останемся здесь, то все равно умрем. Давайте же пойдем в лагерь к арамеям и сдадимся. Если они пощадят нас, останемся в живых, а если нет, то умрем.

5 І встали вони надвечір, щоб іти до сирійського табору. І прибули вони до краю сирійського табору, аж ось нема там нікого!

В вечерних сумерках они встали и пошли в лагерь арамеев. Когда они добрались до края лагеря, там никого не было,

6 Б о Господь учинив, що сирійський табір почув стукотняву колесниць і їржання коней, та галас великого війська. І сказали вони один до одного: Ось Ізраїлів цар найняв на нас хіттейських царів та царів єгипетських, щоб пішли на нас!

потому что Владыка сделал так, что арамеи услышали шум колесниц, коней и огромного войска, и они сказали друг другу: – Это царь Израиля нанял хеттейских и египетских царей, чтобы напасть на нас!

7 І встали вони, і повтікали надвечір, і полишили свої намети, й осли свої, і табір, як він був, та й повтікали, спасаючи життя своє!

Они встали и в сумерках бежали, бросив шатры, лошадей и ослов. Они бросили лагерь, как он был, и спасались бегством.

8 І прийшли ті прокажені аж до краю табору, і ввійшли до одного намету, і їли й пили, і повиносили звідти срібло й золото та вбрання, і пішли й заховали. І вони знову ввійшли до іншого намету, і повиносили звідти, і пішли та й сховали.

Прокаженные добрались до края лагеря и вошли в один из шатров. Они наелись, напились и унесли оттуда серебро, золото и одежды, ушли и спрятали их. Потом они вернулись и вошли в другой шатер и, взяв кое-что и из него, ушли и спрятали это тоже.

9 І сказали вони один до одного: Неслушно ми робимо. Цей день він день доброї звістки, а ми мовчимо. Як ми будемо чекати аж до ранішнього світла, то впаде на нас провина. А тепер ходімо, і ввійдімо й донесімо царевому дому!

Затем они сказали друг другу: – Мы поступаем неправильно. Это день хороших вестей, а мы держим их при себе. Если мы будем ждать рассвета, нас постигнет кара. Пойдем сейчас же и доложим об этом в царском дворце.

10 І прийшли вони, і покликали міських воротарів, та й донесли їм, говорячи: Увійшли ми до сирійського табору, а там нема ані людини, ані людського голосу, а тільки поприв'язувані коні та поприв'язувані осли, та намети, як вони були!

Они пошли, позвали служащих у городских ворот и сказали им: – Мы ходили в лагерь арамеев, но там никого не видно и не слышно; только привязанные кони и ослы, и шатры, как они были.

11 І воротарі покликали, і донесли про це до самого царського дому.

Служители у ворот разгласили весть, и об этом было доложено во дворце.

12 І встав цар уночі й сказав своїм слугам: Розкажу я вам, що нам зробили сирійці. Вони знають, що ми голодні, і повиходили з табору, щоб сховатися на полі, говорячи: Коли ті повиходять із міста, то ми схопимо їх живих, та й увійдемо до міста!

Царь встал ночью и сказал своим приближенным: – Я скажу вам, что сделали арамеи. Они знают, что мы голодаем, и покинули лагерь, чтобы спрятаться в поле, думая: «Они непременно выйдут, мы возьмем их живыми и войдем в город».

13 І відповів один із його слуг і сказав: Нехай візьмуть п'ятеро позосталих коней, що лишилися в ньому, у місті. Ось вони, (із усього війська Ізраїлевого тільки й лишилися, із усього війська Ізраїля, що згинуло), і пошлемо, і побачимо.

Один из его приближенных сказал: – Пусть возьмут пять из оставшихся лошадей и узнают, что произошло. Ведь те, кто уцелел, здесь все равно разделят судьбу всего множества израильтян, которое уже погибло.

14 І взяли вони дві колесниці з кіньми, і цар послав їх услід за сирійським табором, говорячи: Ідіть і подивіться.

Они взяли две колесницы с конями, и царь послал их за войском Арама. Он приказал колесничим: – Пойдите и узнайте, что произошло.

15 І пішли вони за ними аж до Йордану, аж ось уся дорога повна вбрання та речей, що покидали сирійці, як поспішали! І вернулися ці посли, і донесли цареві.

Они ехали по следам войска Арама до самого Иордана и видели, что вся дорога усеяна одеждами и снаряжением арамеев, которые те бросали во время стремительного бегства. Посланцы вернулись и доложили об увиденном царю.

16 І вийшов народ, і розграбували сирійський табір. І коштувала сея пшеничної муки по шеклю, і дві сеї ячменю по шеклю за словом Господнім!

Народ вышел и разграбил лагерь арамеев. Сею лучшей муки стали продавать за шекель, и две сеи ячменя за шекель, как и сказал Господь.

17 І цар призначив того вельможу, що на його руку він опирався, доглядати над брамою. Та затоптав його народ у брамі, і він помер, як казав був Божий чоловік, який говорив, коли приходив до нього цар.

А царь поставил своего ближайшего сановника следить за порядком в городских воротах, и там его растоптала толпа. Он умер, как и предсказывал Божий человек, когда царь приходил к нему домой.

18 І сталося, коли Божий чоловік говорив до царя, кажучи: Дві сеї ячменю по шеклю, і сея пшеничної муки по шеклю буде того часу взавтра в брамі Самарії,

(Когда Божий человек говорил царю: «Завтра к этому времени у ворот Самарии сею лучшей муки будет продавать за шекель и две сеи ячменя за шекель», –

19 т о цей вельможа відповів Божому чоловікові й сказав: Якби Господь поробив отвори в небі, чи сталася б ця річ? А той відказав: Ось ти побачиш своїми очима, та їсти звідти не будеш.

тот сановник сказал Божьему человеку: «Послушай, этого не может быть, даже если Господь откроет небесные окна!» Тогда Божий человек ответил: «Ты увидишь это своими глазами, но есть не будешь!»)

20 І сталося йому так, і затоптав його народ у брамі, і він помер...

Так с ним и произошло: толпа растоптала его в воротах, и он умер.