1 С лово, що його бачив Ісая, син Амосів, про Юдею та про Єрусалим:

Вот что видел Исаия, сын Амоца, об Иудее и Иерусалиме:

2 І станеться на кінці днів, міцно поставлена буде гора дому Господнього на шпилі гір, і піднята буде вона понад згір'я, і полинуть до неї всі люди.

В последние дни гора дома Господа будет поставлена высочайшею среди гор; вознесется она над холмами, и устремятся к ней все народы.

3 І підуть численні народи та й скажуть: Ходіть та зберімось на гору Господню, до дому Бога Якового, і доріг Своїх Він нас навчить, і ми підемо стежками Його! Бо вийде з Сіону Закон, і слово Господнє з Єрусалиму.

Многие народы пойдут и скажут: «Идем, поднимемся на Господню гору, к дому Бога Иакова. Он научит нас Своим путям, и будем ходить по Его тропам». Ведь из Сиона выйдет Закон, и слово Господне – из Иерусалима.

4 І Він буде судити між людьми, і буде численні народи розсуджувати. І мечі свої перекують вони на лемеші, а списи свої на серпи. Не підійме меча народ проти народу, і більше не будуть навчатись війни!

Он рассудит меж племенами, разрешит тяжбы многих народов. Перекуют они мечи на плуги и копья – на серпы. Не поднимет народ на народ меча, и не будут больше учиться войне.

5 Д оме Яковів, ідіть, і попростуємо в світлі Господньому!

Приди, о дом Иакова, будем ходить в свете Господнем! День Господа

6 Б о Ти був покинув народа Свого, дім Яковів, бо повні безладдя зо сходу вони, та ворожбитів, немов филистимляни, і накладають із дітьми чужинців.

Ты отверг Свой народ, дом Иакова, ведь у них полно суеверий с Востока; они гадают, как филистимляне, и общаются с чужаками.

7 І наповнився край його сріблом та золотом, і немає кінця його скарбам. І наповнився край його кіньми, і немає кінця колесницям його.

Их земля полна серебра и золота, нет числа их сокровищам. Их земля полна коней; нет числа колесницам их.

8 І наповнився край його ідолами, він кланяється ділу рук своїх, тому, що зробили були його пальці,

Их земля полна идолов; они кланяются делам своих рук, тому, что сделали их пальцы.

9 і поклонилась людина, і чоловік упокорився... А Ти їм не даруй!

Унижены будут люди, смирится всякий – Ты не прощай их.

10 І ди в скелю, і сховайся у порох від страху Господнього, і від пишноти Його величі!

Иди в скалы, спрячься в прахе от страха Господа и от славы Его величия!

11 Г орді очі людини поникнуть, і буде обнижена людська високість, і буде високим Сам тільки Господь того дня!

Глаза надменного потупятся, и гордыня людская будет унижена; один лишь Господь будет возвеличен в тот день.

12 Б о настане день Господа Саваота на все горде й високе, і на все висунене, і понижене буде воно,

Грядет день Господа Сил на все гордое и высокомерное, на все превознесенное – быть ему униженным! –

13 і на всі кедри ливанські, високі та висунені, і на всілякі башанські дуби,

На все ливанские кедры, высокие и превозносящиеся, и все башанские дубы,

14 і на всі гори високі, і на всі згір'я піднесені,

на все высокие горы и все превозносящиеся холмы,

15 і на всі башти високі, і на всі мури стрімкі,

на всякую высокую башню и всякую укрепленную стену,

16 і на всі кораблі із Таршішу, і на все, на що дивимося пожадливо!

на все таршишские корабли и на все их желанные украшения.

17 І понизиться гордість людини, й обнижена буде високість людей, і буде високим Сам тільки Господь того дня,

Гордыня людская будет унижена, гордость всякого смирена; один лишь Господь будет возвеличен в тот день,

18 а божища зовсім минуться!

и идолы исчезнут совсем.

19 І вони підуть до скельних печер та до пороху в ями від страху Господнього і від пишноти Його величі, коли прийде Він острах збудити на землі!

Люди уйдут в трещины скал и в ямы земли от страха Господа и от славы Его величия, когда Он поднимется, чтобы сотрясти землю.

20 П окине людина того дня божків своїх срібних і божків своїх золотих, що собі наробила була, щоб вклонятись кротам і кажанам,

В тот день люди бросят кротам и летучим мышам своих серебряных идолов, своих золотых идолов, которых сделали, чтобы поклоняться им,

21 щ об піти у печери й розщілини скельні від страху Господнього і від слави величчя Його, коли прийде Він острах збудити на землі!

и уйдут в расселины скал и в ущелья утесов от страха Господа и от славы Его величия, когда Он поднимется, чтобы сотрясти землю.

22 В ідкинься ж собі від людини, що віддих у носі її, бо защо її поважати?

Перестаньте надеяться на человека, чья жизнь хрупка, как его дыхание. Разве он что-то значит?