1 ( 40-25) Чи левіятана потягнеш гачком, і йому язика стягнеш шнуром?

Можешь ли вытащить удочкой Левиафана и связать веревкой его язык?

2 ( 40-26) Чи очеретину вкладеш йому в ніздря, чи терниною щоку йому продіравиш?

Проденешь ли канат ему в нос и пронзишь ли челюсть его крюком?

3 ( 40-27) Чи він буде багато благати тебе, чи буде тобі говорити лагідне?

Станет ли он тебя умолять и кротко с тобой говорить?

4 ( 40-28) Чи складе він умову з тобою, і ти візьмеш його за раба собі вічного?

Заключит ли он с тобой договор, что пойдет в услужение к тебе навек?

5 ( 40-29) Чи ним бавитись будеш, як птахом, і прив'яжеш його для дівчаток своїх?

Станешь ли с ним, как с птичкой, играть, привяжешь ли на забаву служанкам?

6 ( 40-30) Чи ним спільники торгуватимуть, чи поділять його між купців-хананеїв?

Станут ли рыбаки о нем торговаться, купцы – его тушу делить?

7 ( 40-31) Чи шпильками проколиш ти шкіру його, а острогою риб'ячою його голову?

Пронзишь ли ты кожу его копьем, и рыбацкой острогой – голову?

8 ( 40-32) Поклади ж свою руку на нього, й згадай про війну, і більше того не чини!

Тронь его раз – и больше не станешь; никогда не забудешь ту битву!

9 ( 41-1) Тож надія твоя неправдива, на сам вигляд його упадеш.

Пуста надежда его поймать, от одного его вида падешь.

10 ( 41-2) Нема смільчака, щоб його він збудив, а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?

Нет таких смельчаков, кто бы потревожил его; кто же тогда способен предстать передо Мной?

11 ( 41-3) Хто вийде навпроти Мене й буде цілий? Що під небом усім це Моє!

Кто Мне что-либо дал, что Я остался ему должен? Все, что под небесами, – Мое.

12 ( 41-4) Не буду мовчати про члени його, про стан його сили й красу його складу.

Не умолчу о членах его, о силе его и о дивной стати.

13 ( 41-5) Хто відкриє поверхню одежі його? Хто підійде коли до двійних його щелепів?

Кто снимет с него верхнюю одежду? Кто пронзит его двойную броню?

14 ( 41-6) Двері обличчя його хто відчинить? Навколо зубів його жах!

Кто распахнет врата его пасти, что зубами ужасными окружена?

15 ( 41-7) Його спина канали щитів, поєднання їх крем'яная печать.

На спине у него – щитов ряды, скрепленные намертво, как печатью.

16 ( 41-8) Одне до одного доходить, а вітер між ними не пройде.

Каждый из них так подогнан к другому, что не пройдет меж ними воздух.

17 ( 41-9) Одне до одного притверджені, сполучені, і не відділяться.

Накрепко сбиты они друг с другом, примкнули друг к другу, и не расторгнуть их.

18 ( 41-10) Його чхання засвічує світло, а очі його як повіки зорі світової!

Когда он чихает – блистает свет, его глаза, как лучи зари.

19 ( 41-11) Бухає полум'я з пащі його, вириваються іскри огненні!

Пышет из его пасти огонь и разлетаются искры.

20 ( 41-12) Із ніздер його валить дим, немов з того горшка, що кипить та біжить.

Из его ноздрей валит дым, как из котла, что клокочет над пламенем тростника.

21 ( 41-13) Його подих розпалює вугіль, і бухає полум'я з пащі його.

Раздувает угли его дыхание, и из пасти его пышет пламя.

22 ( 41-14) Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.

В его шее обитает сила, ужас бежит перед ним.

23 ( 41-15) М'ясо нутра його міцно тримається, воно в ньому тверде, не хитається.

Крепко спаяна его плоть, словно литая, не поколеблется.

24 ( 41-16) Його серце, мов з каменя вилите, і тверде, як те долішнє жорно!

Сердце его твердо, как камень, твердо, как нижний мельничный жернов.

25 ( 41-17) Як підводиться він, перелякуються силачі, та й ховаються з жаху.

Когда он встает, содрогаются сильные; они от ужаса обезумели.

26 ( 41-18) Той меч, що досягне його, не встоїть, ані спис, ані ратище й панцер.

Меч, что коснется его, не преуспеет; не возьмут его ни копье, ни дротик, ни пика.

27 ( 41-19) За солому залізо вважає, а мідь за гнилу деревину!

Железо с соломою он равняет, а бронзу – с трухлявым деревом.

28 ( 41-20) Син лука, стріла, не примусит увтікати його, каміння із пращі для нього зміняється в сіно.

Не обратят его в бегство стрелы, камни пращников для него, как мякина.

29 ( 41-21) Булаву уважає він за соломинку, і сміється із посвисту ратища.

Как солома ему булава, он над свистом копья смеется.

30 ( 41-22) Під ним гостре череп'я, лягає на гостре, немов у болото.

Чешуя на его брюхе подобна острым черепкам, он на грязь налегает, как молотильная доска.

31 ( 41-23) Чинить він, що кипить глибочінь, мов горня, і обертає море в окріп.

Кипятит он пучину, как котел, заставляет море бурлить, как кипящая мазь.

32 ( 41-24) Стежка світить за ним, а безодня здається йому сивиною.

За ним остается светящийся след, бездна кажется пеной белой.

33 ( 41-25) Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,

Нет ему равного на земле – он сотворен бесстрашным,

34 ( 41-26) він бачить усе, що високе, він цар над усім пишним звір'ям!

На все надменное свысока он смотрит – он царит над всем горделивым.