1 Х то це гряде із Едому, у шатах червоних із Боцри? Хто Той пишний в убранні Своїм, що в величі сили Своєї врочисто гряде? Це Я, що говорить у правді, що владний спасати!

Кто Это идет из Эдома, из Боцры в одеяниях красного цвета? Кто Это, одетый так великолепно, выступающий в величии Своей силы? – Это Я, возвещающий оправдание, имеющий силу спасать.

2 Ч ого то червона одежа Твоя, а шати Твої як у того, хто топче в чавилі?

Почему одежды Твои красны, как у топчущих виноград в давильне?

3 С ам один Я чавило топтав, і не було із народів зо Мною нікого! І Я топтав їх у гніві Своїм, і чавив їх у люті Своїй, і бризкав їх сік на одежу Мою, і Я поплямив всі шати Свої...

– Я топтал в давильне один; никого из народов со Мною не было. Я топтал их в Своем гневе, попирал их в негодовании. И брызгала их кровь Мне на одежды; Я запятнал все Мое одеяние.

4 Б о день помсти у серці Моїм, і надійшов рік Мого викуплення!

Потому что день возмездия был в Моем сердце, и настал год Моего искупительного труда.

5 Я дививсь, але помічника не було, і дивувавсь, бо підпори Мені бракувало, та рамено Моє Мені допомогло, а Мій гнів він підтримав Мене!

Я посмотрел, но помощника не было, был потрясен, что никто не помог. Тогда рука Моя принесла Мне победу, и негодование Мое Меня поддержало.

6 І топтав Я народи у гніві Своїм, і ламав їх у люті Своїй, і вилив на землю їхню кров!

Я топтал народы в Своем гневе; в Своем негодовании напоил их и вылил их кровь на землю. Молитва милости

7 Б уду згадувати ласки Господні, Господні хвали за все те, що вчинив нам Господь, за велике добро те для дому Ізраїля, що вчинив Він для них у Своїм милосерді, і в ласці великій Своїй!

Вспомню о милостях Господних, о славных Господних делах, обо всем, что Он для нас совершил; вспомню о великодушии Его к дому Израиля, что явил Он по милосердию Своему и по великой Своей любви.

8 І сказав: Вони справді народ Мій, сини, що неправди не кажуть, і став Він для них за Спасителя.

Он сказал: «Несомненно, они – Мой народ, сыновья, которые Мне не солгут», – и стал их Спасителем.

9 В усякому утиску їхньому тісно було і Йому, і Ангол обличчя Його їх спасав. Любов'ю Своєю й Своїм милосердям Він викупив їх, і їх підніс і носив їх усі дні в давнину.

Во всех их горестях Он горевал вместе с ними, и Ангел Его присутствия спасал их. По любви Своей и милости Он их искупил, поднял их и носил во все древние дни.

10 Т а стали вони неслухняними й Духа Святого Його засмутили, і Він обернувся на ворога їм, Він Сам воював проти них...

Но они восстали и огорчили Святого Духа Его. И Он стал им врагом, и Сам воевал с ними.

11 Т оді то народ Його згадає дні давні, Мойсея: Де Той, що їх вивів із моря із пастирем отари Своєї? Де Той, що в нього поклав Свого Духа Святого?

Тогда народ Его вспомнил древние дни, дни Моисея: «Где Тот, Кто вывел их из моря вместе с пастухом Своего стада? Где Тот, Кто положил среди них Своего Святого Духа,

12 Щ о Він по правиці Мойсея провадив рамено величчя Свого, що Він перед ними розділював воду, щоб зробити Собі вічне Ім'я?

Тот, Чья славная длань была с Моисеем, Кто разделил перед ними воды, чтобы добыть Себе вечную славу,

13 Щ о провадив безоднями їх, як коня на пустині, і вони не спіткнулись?

Кто через бездны вел их? Словно конь в степи, не спотыкались они;

14 Я к сходить у долину худоба, так їх Дух Господній водив до спочинку, так і Ти вів народ Свій, щоб зробити Собі славне Ім'я!

словно стадо, что спускается в долину, они получили покой от Духа Господня». Так вел Ты народ Свой, чтобы прославить Имя Свое.

15 П оглянь із небес і побач із мешкання святині Своєї та слави Своєї: Де горливість Твоя та Твої могутні чини? Де велике число милосердя Твого та ласки Твоєї, що супроти мене затрималися?

Посмотри вниз с небес, и взгляни из Своего святого и славного жилища! Где твои ревность и мощь? Твои сострадание и милость от нас удалились.

16 Т ільки Ти наш Отець, бо Авраам нас не знає, а Ізраїль нас не пізнає! Ти, Господи, Отець наш, від віку Ім'я Твоє: наш Викупитель!

Но Ты же Отец наш; пусть не знает нас Авраам и не признает Израиль; Ты, о Господь, наш Отец, наш Искупитель – вот Твое Имя издревле.

17 Н ащо, Господи, Ти попустив, що ми блудимо з доріг Твоїх, нащо робиш твердим наше серце, щоб ми не боялись Тебе? Вернися ради рабів Своїх, ради племен спадку Свого!

Зачем, Господи, Ты сводишь нас с Твоих путей и ожесточаешь наши сердца, чтобы мы Тебя не боялись? Обратись ради слуг Твоих, ради этих родов – наследия Твоего.

18 С падщину займав час короткий святий Твій народ, противники наші святиню Твою потоптали!

Недолгое время владел святой Твой народ Твоим святилищем – ныне наши враги его растоптали.

19 М и стали такими, немов би відвіку Ти не панував був над нами, немов би не кликалося Твоє Ймення над нами!

Мы уподобились тем, над кем Ты никогда не правил, тем, кто не звался Твоим Именем.