1 І було слово Господнє до мене, промовляючи:

Было мне слово Господне:

2 Н е бери собі жінки, і хай у тебе не буде синів, ні дочок у цьому місці.

– Не женись и не заводи себе ни сыновей, ни дочерей на этом месте.

3 Б о так промовляє Господь про синів і про дочок, що народжені в місці цьому, і про їхніх матерів, що народжують їх, і про їхніх батьків, що їх родять у Краї цьому:

Ведь так говорит Господь о сыновьях и дочерях, родившихся на этой земле, и о матерях родивших их и об отцах давших им жизнь:

4 В ід жахливих хворіб повмирають вони, не будуть оплакувані, і не будуть поховані, гноєм стануть вони на поверхні землі... Від меча та від голоду згинуть вони, і стане їхній труп стервом птаству небесному й земній звірині...

– Они погибнут от страшных болезней и не будут ни оплаканы, ни похоронены; они будут, как навоз, лежать на земле. Поразит их меч, и погубит голод; их трупы станут пищей для небесных птиц и земных зверей.

5 Б о так промовляє Господь: Не заходь у дім смутку, і не ходи голосити, і не співчувай їм, бо від цього народу забрав Я Свій мир, говорить Господь, ласку та милість.

Ведь так говорит Господь: – Не входи в дом, где устраивают поминальные обеды; не ходи ни плакать, ни соболезновать, потому что Я лишил этот народ Своего благословения, любви и жалости, возвещает Господь.

6 І повимирають великі й малі в цьому Краї, не будуть поховані, і голосити не будуть за ними, і не будуть робити нарізів, і не будуть робити собі лисини...

В этом краю умрут и знатные, и бедные, не похоронят их и не оплачут, и не будут делать на себе надрезов и брить голов в память о них.

7 І не будуть ламати їм хліба в жалобі, щоб потішити їх над померлим, і не напоять їх келіхом втіхи над батьком його й його матір'ю...

Никто не преломит хлеба для плачущих, чтобы утешить их об умершем; никто не подаст им утешительной чарки, чтобы выпили в память об отце и матери.

8 І до дому бенкету не входь, щоб сидіти із ними, щоб їсти й щоб пити.

Не входи и в дом пира и не садись с ними есть и пить.

9 Б о так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я припиню в цьому місці на ваших очах і в днях ваших голос радісний й голос веселий, голос молодого та голос молодої!

Ведь так говорит Господь Сил, Бог Израиля: – На ваших глазах, в ваши дни Я положу конец звукам веселья и радости, голосам жениха и невесты на этой земле.

10 І буде, коли перекажеш народові цьому ці слова, то скажуть тобі: За що Господь говорив проти нас все велике це лихо? І яка вина наша, й який то наш гріх, яким ми прогрішилися Господу, Богові нашому?

Когда ты скажешь этому народу все это, и они станут спрашивать тебя: «За что Господь предрек нам великое горе? В чем мы провинились? Что за грех совершили перед Господом, нашим Богом?» –

11 І відкажеш до них: За те, що Мене батьки ваші покинули, каже Господь, і пішли за іншими богами і служили їм та поклонялися їм, а Мене полишили й Закона Мого не виконували!

отвечай: Потому что ваши отцы оставили Меня, – возвещает Господь, – и пошли за чужими богами, и служили им и поклонялись, а Меня оставили и не сохранили Мой Закон.

12 А ви робите гірше від ваших батьків, і кожен із вас ось іде за упертістю лютого серця свого, щоб Мені не служити...

А сами вы поступаете хуже ваших отцов, каждый поступает по упрямству своего злого сердца и отказывается слушать Меня.

13 Т ому викину вас з цього Краю до краю, якого не знали ні ви, ані ваші батьки. І будете там богам іншим служити удень та вночі, бо не дам Я вам милости.

За это Я изгоню вас из этой земли в землю, которой не знали ни вы, ни ваши отцы, и вы будете днем и ночью служить там чужим богам, потому что Я не пожалею вас. Обещание о возвращении из плена

14 Т ому наступають ось дні, говорить Господь, і не будуть уже говорити: Як живий Господь, що вивів синів Ізраїлевих із краю єгипетського,

– Но непременно настанут дни, – возвещает Господь, – когда больше не будут говорить: «Верно, как и то, что жив Господь, Который вывел израильтян из Египта», –

15 а тільки: Як живий Господь, що вивів синів Ізраїлевих із північного краю, і зо всіх тих країв, куди був розігнав їх... Та Я їх верну на їхню землю, яку Я був дав батькам їхнім.

а будут говорить: «Верно, как и то, что жив Господь, Который вывел израильтян из северных земель и из всех стран, куда Он изгнал их», – потому что Я верну их в ту землю, которую дал их предкам.

16 О це Я пошлю по численних рибалок, говорить Господь, і виловлять їх, немов рибу, а потому пошлю по численних мисливців, і повиловлюють їх з усіх гір, і з усякого взгір'я, і зо скельних розщілин.

А ныне Я посылаю за множеством рыболовов, – возвещает Господь, – и они переловят их. После этого Я пошлю за множеством охотников, и они будут охотиться на них на всех горах, на всех холмах и в расщелинах скал.

17 Б о очі Мої на всі їхні дороги: вони не сховалися з-перед Мого лиця, і з-перед ока Мого не закрилася їхня провина.

Мои глаза устремлены на все их пути; они не скрыты от Меня, и вина их не утаится от Моих глаз.

18 І найперше Я їм надолужу подвійно за їхню провину й за гріх їхній, за теє, що трупом обриджень своїх збезчестили Край мій, а їхні гидоти спадок Мій переповнили...

Я воздам им двойной мерой за их вину и грех, потому что они осквернили Мою землю своими безжизненными изваяниями и наполнили Мой удел своими мерзостями.

19 О Господи, сило моя та твердине моя, і захисте мій в день недолі! Поприходять до тебе народи від кінців землі та й промовлять: Одідичили наші батьки лиш неправду й марноту, пожитку ж від них не було...

О Господи, сила моя и крепость, мое убежище в день беды, к Тебе придут народы от края земли и скажут: «Наши отцы обладали лишь ложью, ничтожными идолами, в которых нет пользы.

20 Ч и зробить людина для себе богів, а вони не боги?

Может ли человек сделать себе богов? Ведь это не боги!»

21 Т ому то ось Я учиню, що познають цим разом вони, учиню, що познають вони Мою руку та силу Мою, і познають, що Ймення Моє це Господь!

– Вот Я и научу их – на этот раз научу их Моей власти и мощи, и узнают они, что Имя Мое – Господь.