1 П існя прочан. Свої очі я зводжу до Тебе, що на небесах пробуваєш!

К Тебе поднимаю глаза свои, обитающий на небесах!

2 О то бо, як очі рабів до руки їх панів, як очі невільниці до руки її пані, отак наші очі до Господа, нашого Бога, аж поки не змилується Він над нами!

Вот, как глаза слуг смотрят на руку своего господина, и глаза служанки на руку своей госпожи, так наши глаза обращены на Господа, до тех пор, пока Он не смилуется над нами.

3 П омилуй нас, Господи, помилуй нас, бо погорди ми досить наситились!

Помилуй нас, Господи, помилуй нас, потому что мы сильно насыщены презрением.

4 Д уша наша наситилась досить собі: від безпечних наруги, від пишних погорди!...

Душа наша наполнена до краев оскорблением надменных и презрением гордых.