1 П існя прочан. Свої очі я зводжу до Тебе, що на небесах пробуваєш!

A ti levanto mis ojos, ¡oh tú que reinas en los cielos!

2 О то бо, як очі рабів до руки їх панів, як очі невільниці до руки її пані, отак наші очі до Господа, нашого Бога, аж поки не змилується Він над нами!

He aquí, como los ojos de los siervos miran a la mano de su señor, como los ojos de la sierva a la mano de su señora, así nuestros ojos miran al Señor nuestro Dios hasta que se apiade de nosotros.

3 П омилуй нас, Господи, помилуй нас, бо погорди ми досить наситились!

Ten piedad de nosotros, oh Señor, ten piedad de nosotros, porque muy hartos estamos de desprecio.

4 Д уша наша наситилась досить собі: від безпечних наруги, від пишних погорди!...

Harta en extremo está nuestra alma del escarnio de los que están en holgura, y del desprecio de los soberbios.