1 Д ля дириґетна хору. На октаву. Псалом Давидів. (12-2) Спаси мене, Господи, бо нема вже побожного, з-поміж людських синів позникали вже вірні!

Salva, Señor, porque el piadoso deja de ser; porque los fieles desaparecen de entre los hijos de los hombres.

2 ( 12-3) Марноту говорять один до одного, їхні уста облесні, і серцем подвійним говорять...

Falsedad habla cada uno a su prójimo; hablan con labios lisonjeros y con doblez de corazón.

3 ( 12-4) Нехай підітне Господь уста облесливі та язика чванькуватого

Corte el Señor todo labio lisonjero, la lengua que habla con exageración;

4 ( 12-5) тим, хто говорить: Своїм язиком будем сильні, наші уста при нас, хто ж буде нам пан?

a los que han dicho: Con nuestra lengua prevaleceremos, nuestros labios nos defienden; ¿quién es señor sobre nosotros ?

5 ( 12-6) Через утиск убогих, ради стогону бідних тепер Я повстану, говорить Господь, поставлю в безпеці того, на кого розтягують сітку!

Por la desolación del afligido, por los gemidos del menesteroso, me levantaré ahora, dice el Señor; lo pondré en la seguridad que anhela.

6 ( 12-7) Господні слова слова чисті, як срібло, очищене в глинянім горні, сім раз перетоплене!

Las palabras del Señor son palabras puras, plata probada en un crisol en la tierra, siete veces refinada.

7 ( 12-8) Ти, Господи, їх пильнуватимеш, і будеш навіки нас стерегти перед родом оцим!

Tú, Señor, los guardarás; de esta generación los preservarás para siempre.

8 ( 12-9) Безбожні кружляють навколо, бо нікчемність між людських синів підіймається.

En torno se pasean los impíos, cuando la vileza es exaltada entre los hijos de los hombres.