1 І сталося третього року Осії, сина Елиного, Ізраїлевого царя, зацарював Єзекія, син Ахазів, цар Юдин.

На третьем году правления царя Израиля Осии, сына Илы, в Иудее начал царствовать Езекия, сын Ахаза.

2 В ін був віку двадцяти й п'яти літ, коли зацарював, і царював в Єрусалимі двадцять і дев'ять літ. А ім'я його матері Аві, дочка Захарія.

Ему было двадцать пять лет, когда он стал царем, и правил он в Иерусалиме двадцать девять лет. Его мать звали Ави, она была дочерью Захарии.

3 І робив він угодне в Господніх очах, усе так, як робив був його батько Давид.

Он делал то, что было правильным в глазах Господа, как и его предок Давид.

4 В ін понищив пагірки, і поламав стовпи для богів, і стяв Астарту, і розбив мідяного змія, якого зробив був Мойсей, бо аж до цих днів Ізраїлеві сини все кадили йому й кликали його: Нехуштан.

Он убрал святилища на возвышенностях, разбил священные камни и срубил столбы Ашеры. Он разломал на куски бронзового змея, которого сделал Моисей, потому что до того самого времени израильтяне возжигали перед ним благовония. Он назывался Нехуштан.

5 В ін надіявся на Господа, Бога Ізраїля, і такого, як він, не було між усіма царями Юдиними, ані між тими, що були перед ним.

Езекия доверял Господу, Богу Израиля. Не было подобного ему среди всех царей Иудеи ни до него, ни после него.

6 І міцно тримався він Господа, не відступався від Нього, і додержував заповіді Його, що наказав був Господь Мойсеєві.

Он крепко держался Господа и неотступно следовал за Ним; он исполнял повеления, которые Господь дал через Моисея.

7 І був Господь із ним, у всьому, куди він ходив, він мав поводження. І збунтувався він на асирійського царя, і не служив йому.

И Господь был с ним: он преуспевал во всем, за что бы ни брался. Он восстал против царя Ассирии и отказался ему служить.

8 В ін побив филистимлян аж до Аззи та границі її від вартової башти аж до твердинного міста.

Он бил филистимлян до самого города Газы и ее окрестностей, от сторожевой башни до укрепленного города. Ассирийцы захватывают Самарию (4 Цар. 17: 5-7)

9 І сталося четвертого року царя Єзекії, це сьомий рік Осії, Елиного сина, Ізраїлевого царя, пішов Салманасар, цар асирійський, на Самарію, та й обліг її.

На четвертом году правления царя Езекии – седьмом году правления Осии, сына Илы, царя Израиля, – Салманассар, царь Ассирии, двинулся на Самарию и осадил ее.

10 І здобув він її по трьох роках: шостого року Єзекії, це дев'ятий рік Осії, Ізраїлевого царя, була здобута Самарія.

Через три года ассирийцы взяли ее. Так на шестом году правления Езекии – девятом году правления Осии, царя Израиля, – была взята Самария.

11 І вигнав асирійський цар Ізраїля до Асирії, і попровадив їх у Халах, і в Хавор, над річку Ґазан, та до мідійських міст.

Царь Ассирии увел Израиль в плен в свою страну и поселил их в Халахе, в Гозане, что на реке Хаворе, и в городах мидян.

12 Ц е за те, що не слухалися вони голосу Господа, Бога свого, і переступали заповіта Його; усього, що наказав був Мойсей, раб Господній, вони ані не слухали, ані не робили.

Это произошло потому, что они не слушали Господа, своего Бога, но нарушили Его завет – все, что повелел Моисей, слуга Господа. Они и не слушали, и не исполняли. Синаххериб угрожает Иерусалиму (2 Пар. 32: 1-19; Ис. 36: 1-22)

13 А чотирнадцятого року царя Єзекії прийшов Санхерів, цар асирійський, на всі укріплені Юдині міста, та й захопив їх.

На четырнадцатом году правления царя Езекии Синаххериб, царь Ассирии, напал на все укрепленные города Иудеи и захватил их.

14 І послав Єзекія, цар Юдин, до царя асирійського, до Лахішу, говорячи: Згрішив я! Відійди від мене, а що накладеш на мене, понесу. І наклав асирійський цар на Єзекію, Юдиного царя, три сотні талантів срібла та тридцять талантів золота.

Езекия, царь Иудеи, послал в город Лахиш сказать царю Ассирии: – Я виновен. Оставь меня, и я заплачу тебе все, что ты от меня потребуешь. Царь Ассирии взыскал с Езекии, царя Иудеи, триста талантов серебра и тридцать талантов золота.

15 І віддав Єзекія все срібло, знайдене в Господньому домі та в царевих скарбницях.

Езекия отдал ему все серебро, какое нашлось в доме Господа и в сокровищницах царского дворца.

16 Т ого часу Єзекія відрубав золото з дверей Господнього дому та зо стовпів, що покрив був Єзекія, Юдин цар, золотом, і дав його асирійському цареві.

Тогда же Езекия, царь Иудеи, ободрал все золото, которым покрыл двери и дверные косяки храма Господа, и отдал его царю Ассирии.

17 А асирійський цар послав із Лахішу до царя Єзекії головного командувача, і великого євнуха та великого чашника з великим військом до Єрусалиму. І пішли вони, і прийшли та й стали над водотягом горішнього ставу, що на битій дорозі до поля Валюшників.

Но, тем не менее, царь Ассирии послал из Лахиша к царю Езекии в Иерусалим Тартана, Рабсариса и Рабсака с большим войском. Они подошли к Иерусалиму и остановились у водопровода Верхнего пруда, на дороге к Сукновальному полю.

18 І кликнули вони до царя, і до них вийшов Еліяким, син Хілкійї, начальник палати, і писар Шевна, та Йоах, син Асафів, канцлер.

Они позвали царя, и к ним вышли распорядитель дворца, Элиаким, сын Хелкии, писарь Шевна и летописец Иоах, сын Асафа.

19 І сказав до них великий чашник: Скажіть Єзекії: Отак сказав великий цар, цар асирійський: Що це за надія, на яку ти надієшся?

Рабсак сказал им: – Скажите Езекии: «Так говорит великий царь, царь Ассирии: “Откуда у тебя эта уверенность?

20 Ч и думаєш ти, що слово уст, то вже рада та сила до війни? На кого тепер надієшся, що збунтувався проти мене?

Ты думаешь, что пустые слова – то же самое, что военное искусство и сила? На кого же ты надеешься, что восстал против меня?

21 Т епер оце ти надієшся собі опертися на оту поламану очеретину, на Єгипет, що коли хто опирається на неї, то вона входить у долоню йому й продірявлює її. Отакий фараон, цар єгипетський, для всіх, хто надіється на нього.

Вот, ты надеешься на Египет, эту надломленную трость, которая пронзит ладонь всякому, кто на нее обопрется! Фараон, царь Египта, таков со всеми, кто на него надеется.

22 А коли ви скажете мені: Ми надіємось на Господа, Бога нашого, то чи ж Він не Той, що Єзекія понищив пагірки Його та жертівники Його, і сказав Юді та Єрусалимові: перед оцим тільки жертівником будете вклонятися в Єрусалимі?

А если вы скажете мне: “Мы надеемся на Господа, нашего Бога”, – то не Его ли святилища на возвышенностях и жертвенники убрал Езекия, сказав Иудее и Иерусалиму: “Поклоняйтесь только перед этим жертвенником, что в Иерусалиме”?

23 А тепер піди в заклад із моїм паном, асирійським царем, і я дам тобі дві тисячі коней, якщо ти зможеш собі дати на них верхівців.

Итак, заключи сделку с господином моим, царем Ассирии: я дам тебе две тысячи коней, только найдешь ли ты для них всадников?

24 І як же ти проженеш хоч одного намісника з найменших слуг мого пана? А ти собі надієшся на Єгипет ради колесниць та верхівців!

Как ты сможешь отразить хотя бы наименьшего начальника из слуг господина моего, даже надеясь на египетские колесницы и всадников?

25 Т епер же, чи без Господа прийшов я на це місце, щоб знищити його? Господь сказав був мені: Піди на той край та знищ його!

Да и разве не по воле Господа я двинулся на это место, чтобы уничтожить его? Господь Сам сказал мне пойти на эту страну и уничтожить ее”».

26 І сказав Еліяким, син Хілкійї, і Шевна та Йоах до великого чашника: Говори до своїх рабів по-арамейському, бо ми розуміємо, і не говори з нами по-юдейському в слух тих людей, що на мурі.

Тогда Элиаким, сын Хелкии, Шевна и Иоах сказали Рабсаку: – Пожалуйста, говори с твоими слугами по-арамейски, ведь мы понимаем этот язык. Не говори с нами по-еврейски при народе, что на стене.

27 І сказав до них великий чашник: Чи пан мій послав мене говорити ці слова до твого пана та до тебе? Хіба не до цих людей, що сидять на мурі, щоб із вами їсти свій кал та пити свою сечу?

Но Рабсак ответил: – Разве мой господин послал меня сказать это только вашему господину и вам, а не людям, находящимся на стене, которые, как и вы сами, будут есть свой кал и пить свою мочу?

28 І став великий чашник, і кликнув гучним голосом по-юдейському, і говорив і сказав: Послухайте слово великого царя, царя асирійського:

Рабсак встал и громко закричал по-еврейски: – Слушайте слово великого царя, царя Ассирии!

29 Т ак сказав цар: Нехай не дурить вас Єзекія, бо він не зможе врятувати вас від руки його!

Так говорит царь: «Не давайте Езекии обманывать вас. Он не может избавить вас от моей руки.

30 І нехай не запевняє вас Єзекія Господом, говорячи: Рятуючи, врятує вас Господь, і не буде дано цього міста в руку царя асирійського.

Не давайте Езекии убедить вас положиться на Господа, когда он говорит: “Господь непременно спасет нас; этот город не будет отдан в руки царя Ассирии”.

31 Н е слухайте Єзекії, бо так сказав цар асирійський: Примиріться зо мною, та й вийдіть до мене, та й їжте кожен свій виноград та кожен фіґу свою, і пийте кожен воду зо своєї копанки,

Не слушайте Езекию». Так говорит царь Ассирии: «Заключите со мной мир и выходите ко мне. Тогда все вы будете есть со своей лозы и инжирных деревьев и пить воду из своего колодца,

32 а ж поки я не прийду й не візьму вас до краю такого ж, як ваш Край, до краю збіжжя та виноградного соку, до краю хліба та виноградників, до краю оливки, оливного соку та меду, щоб ви жили й не вмирали! І не слухайте Єзекії, коли він намовляє вас, говорячи: Господь порятує нас!

пока я не приду и не возьму вас в страну, такую же, как ваша, в страну зерна и вина, страну хлеба и виноградников, страну маслин и меда. Выберите жизнь, а не смерть! Не слушайте Езекию, потому что он сбивает вас с толку, говоря: “Господь поможет нам”.

33 Ч и справді врятували боги тих народів, кожен свій край від руки асирійського царя?

Разве какой-либо бог другого народа избавил свою страну от руки царя Ассирии?

34 Д е боги Гамату та Арпаду? Де боги Сефарваїму, Гени та Івви? Чи врятували вони Самарію від моєї руки?

Где боги Хамата и Арпада? Где боги городов Сепарваима, Ены и Иввы? Разве кто-нибудь избавил от моей руки Самарию?

35 К отрий з-поміж усіх богів цих країв урятував свій край від моєї руки, то невже ж Господь урятує Єрусалим від моєї руки?

Кто из богов всех этих стран смог избавить от меня свою страну? Как же Господь сможет избавить от моей руки Иерусалим?»

36 І мовчав той народ, і не відповів йому ані слова, бо це був наказ царя, що сказав: Не відповідайте йому!

Но народ молчал и не говорил в ответ ничего, потому что царь приказал: «Не отвечайте ему».

37 І прийшов Еліяким, син Хілкійї, начальник палати, і писар Шевна, і Йоах, Асафів син, канцлер, із роздертими шатами, до Єзекії, і донесли йому слова великого чашника.

И распорядитель дворца Элиаким, сын Хелкии, писарь Шевна и летописец Иоах, сын Асафа, пришли к Езекии в разорванных одеждах и передали ему то, что сказал Рабсак.