1 К нига Проповідника, сина Давидового, царя в Єрусалимі.

Слова Екклесиаста, сына Давида, царя в Иерусалиме.

2 Н аймарніша марнота, сказав Проповідник, наймарніша марнота, марнота усе!

«Суета сует! – сказал Екклесиаст. – Суета сует, все суета!»

3 Я ка користь людині в усім її труді, який вона робить під сонцем?

Что приобретает человек от всех трудов своих, которые он делает под солнцем?

4 П окоління відходить, й покоління приходить, а земля віковічно стоїть!

Поколения приходят и уходят, а земля остается навеки.

5 І сонечко сходить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого, де сходить воно.

Солнце всходит, и солнце заходит, и вновь спешит к месту своего восхода.

6 В іє вітер на південь, і на північ вертається, крутиться, крутиться він та й іде, і на круг свій вертається вітер...

Летит ветер на юг, потом направляется к северу, кружится, кружится и возвращается на свои круги.

7 В сі потоки до моря пливуть, але море воно не наповнюється: до місця, ізвідки пливуть, ті потоки вони повертаються, щоб знову плисти!

Все реки текут в море, но море не переполняется. И возвращаются реки к своим истокам, чтобы течь снова.

8 П овні труду всі речі, людина сказати всього не потрапить! Не насититься баченням око, і не наповниться слуханням ухо...

Все эти вещи утомляют: человек не может все пересказать, глаз не насытится тем, что видит, ухо не наполнится тем, что слышит.

9 Щ о було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!...

Что было, то и будет, и что делалось, то и будет делаться опять. Нет ничего нового под солнцем!

10 Б уває таке, що про нього говорять: Дивись, це нове! Та воно вже було від віків, що були перед нами!

Бывает такое, о чем говорят: «Смотри, вот что-то новое!» Но и это уже бывало в прежние времена, еще задолго до нас.

11 Н ема згадки про перше, а також про наступне, що буде, про них згадки не буде між тими, що будуть потому...

Никто не помнит о живших прежде, и о тех, что появятся позже, не вспомнят те, кто будет жить после них. Мудрость – суетна

12 Я , Проповідник, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.

Я, Екклесиаст, был царем над Израилем в Иерусалиме.

13 І поклав я на серце своє, щоб шукати й досліджувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка, яку дав Бог для людських синів, щоб мозолитись нею.

Я посвятил себя изучению и испытанию мудростью всего, что делается под небом. Это тяжелое бремя, которое Бог возложил на людей.

14 Я бачив усі справи, що чинились під сонцем: й ось усе це марнота та ловлення вітру!...

Я видел все, что делается под солнцем, все – суета, и все – погоня за ветром.

15 П окривленого не направиш, а неіснуючого не полічиш!

Кривое не выпрямить, а чего нет, того не сосчитать.

16 Г оворив я був з серцем своїм та казав: Ось я велику премудрість набув, Найбільшу за всіх, що до мене над Єрусалимом були. І бачило серце моє всяку мудрість і знання.

Я сказал себе: «Величием и мудростью я превзошел всех, кто правил Иерусалимом до меня. Я приобрел много мудрости и знаний».

17 І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безумство й глупоту, і збагнув я, що й це все то ловлення вітру!...

Затем я решил узнать, в чем мудрость, а также в чем безумие и глупость, но понял, что и это погоня за ветром.

18 Б о при многості мудрости множиться й клопіт, хто ж пізнання побільшує, той побільшує й біль!...

Ведь с большой мудростью приходит много печали, чем больше знаний, тем больше скорбь.