1 С лова Екклесиаста, сына Давида, царя в Иерусалиме.

Книга Проповідника, сина Давидового, царя в Єрусалимі.

2 « Суета сует! – сказал Екклесиаст. – Суета сует, все суета!»

Наймарніша марнота, сказав Проповідник, наймарніша марнота, марнота усе!

3 Ч то приобретает человек от всех трудов своих, которые он делает под солнцем?

Яка користь людині в усім її труді, який вона робить під сонцем?

4 П околения приходят и уходят, а земля остается навеки.

Покоління відходить, й покоління приходить, а земля віковічно стоїть!

5 С олнце всходит, и солнце заходит, и вновь спешит к месту своего восхода.

І сонечко сходить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого, де сходить воно.

6 Л етит ветер на юг, потом направляется к северу, кружится, кружится и возвращается на свои круги.

Віє вітер на південь, і на північ вертається, крутиться, крутиться він та й іде, і на круг свій вертається вітер...

7 В се реки текут в море, но море не переполняется. И возвращаются реки к своим истокам, чтобы течь снова.

Всі потоки до моря пливуть, але море воно не наповнюється: до місця, ізвідки пливуть, ті потоки вони повертаються, щоб знову плисти!

8 В се эти вещи утомляют: человек не может все пересказать, глаз не насытится тем, что видит, ухо не наполнится тем, что слышит.

Повні труду всі речі, людина сказати всього не потрапить! Не насититься баченням око, і не наповниться слуханням ухо...

9 Ч то было, то и будет, и что делалось, то и будет делаться опять. Нет ничего нового под солнцем!

Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!...

10 Б ывает такое, о чем говорят: «Смотри, вот что-то новое!» Но и это уже бывало в прежние времена, еще задолго до нас.

Буває таке, що про нього говорять: Дивись, це нове! Та воно вже було від віків, що були перед нами!

11 Н икто не помнит о живших прежде, и о тех, что появятся позже, не вспомнят те, кто будет жить после них. Мудрость – суетна

Нема згадки про перше, а також про наступне, що буде, про них згадки не буде між тими, що будуть потому...

12 Я , Екклесиаст, был царем над Израилем в Иерусалиме.

Я, Проповідник, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.

13 Я посвятил себя изучению и испытанию мудростью всего, что делается под небом. Это тяжелое бремя, которое Бог возложил на людей.

І поклав я на серце своє, щоб шукати й досліджувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка, яку дав Бог для людських синів, щоб мозолитись нею.

14 Я видел все, что делается под солнцем, все – суета, и все – погоня за ветром.

Я бачив усі справи, що чинились під сонцем: й ось усе це марнота та ловлення вітру!...

15 К ривое не выпрямить, а чего нет, того не сосчитать.

Покривленого не направиш, а неіснуючого не полічиш!

16 Я сказал себе: «Величием и мудростью я превзошел всех, кто правил Иерусалимом до меня. Я приобрел много мудрости и знаний».

Говорив я був з серцем своїм та казав: Ось я велику премудрість набув, Найбільшу за всіх, що до мене над Єрусалимом були. І бачило серце моє всяку мудрість і знання.

17 З атем я решил узнать, в чем мудрость, а также в чем безумие и глупость, но понял, что и это погоня за ветром.

І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безумство й глупоту, і збагнув я, що й це все то ловлення вітру!...

18 В едь с большой мудростью приходит много печали, чем больше знаний, тем больше скорбь.

Бо при многості мудрости множиться й клопіт, хто ж пізнання побільшує, той побільшує й біль!...