1 – Выкрикивай громко, не сдерживайся; возвысь свой голос, подобно рогу. Возвести Моему народу об их отступничестве, и дому Иакова – об их грехах.

Кричи на все горло, не стримуйсь, свій голос повищ, мов у сурму, й об'яви ти народові Моєму про їхній переступ, а домові Якова їхні гріхи!

2 Д ень за днем они ищут Меня и желают знать Мои пути, словно народ, что творит правду и не оставляет повелений своего Бога. Они просят у Меня справедливых решений и желают приблизиться к Богу.

Вони бо щоденно шукають Мене та жадають пізнати дороги Мої, мов народ той, що праведне чинить, і права свого Бога не кидає. Питаються в Мене вони про права справедливости, жадають наближення Бога:

3 « Зачем же мы постились, – говорят они, – если Ты не видел? Зачем мы смиряли себя, если Ты и не заметил?» Но в день своего поста вы служите своей выгоде и притесняете работников своих.

Нащо ми постимо, коли Ти не бачиш, мучимо душу свою, Ти ж не знаєш того? Отак, у день посту свого ви чините волю свою, і всіх ваших робітників тиснете!

4 П ост ваш заканчивается ссорами, распрями и битьем кулаками неправды. Пока вы так поститесь, и не ждите, что ваш голос будет услышан в высотах.

Тож на сварку та заколот постите ви, та щоб кулаком бити нахабно... Тепер ви не постите так, щоб ваш голос почутий був на височині!

5 Р азве такой пост Я избрал, день, когда человек лишь смиряет себя? Разве он для того, чтобы клонить свою голову, как камыш, и лежать в рубище и пепле? Это ли вы назовете постом, днем, угодным Господу?

Хіба ж оце піст, що Я вибрав його, той день, коли морить людина душу свою, свою голову гне, як та очеретина, і стелить верету та попіл? Чи ж оце називаєш ти постом та днем уподоби для Господа?

6 Р азве пост Я избрал не для того, чтобы снять оковы неправды и развязать узы бремени, чтобы освободить угнетенных и сломать всякое ярмо?

Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв'язати кайдани безбожности, пута ярма розв'язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати?

7 Н е в том ли он, чтобы поделиться едой с голодным и дать пристанище бедному скитальцу; видя нагого, одеть его, и не отворачиваться от родственника?

Чи ж не це, щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити? Що як побачиш нагого, щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного?

8 Т огда воссияет твой свет, как заря, и быстро придет твое исцеление; Твоя праведность пойдет пред тобою, и слава Господня защитит тебя с тыла.

Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло, і хутко шкірою рана твоя заросте, і твоя справедливість ходитиме перед тобою, а слава Господня сторожею задньою!

9 Т огда воззовешь ты – и Господь отзовется; позовешь на помощь – и Он ответит: «Я здесь». Если покончишь с ярмом угнетения, прекратишь показывать пальцем и оскорблять,

Тоді кликати будеш і Господь відповість, будеш кликати і Він скаже: Ось Я! Якщо віддалиш з-поміж себе ярмо, не будеш підносити пальця й казати лихого,

10 п редложишь свою пищу голодному и насытишь страдальца, тогда воссияет во тьме твой свет, и мрак твой станет как полдень.

і будеш давати голодному хліб свій, і знедолену душу наситиш, тоді то засвітить у темряві світло твоє, і твоя темрява ніби як полудень стане,

11 И Господь всегда будет вести тебя; Он насытит тебя в безводных местах и укрепит твои кости. Ты будешь, как орошаемый сад, как источник, чьи воды не иссякают.

і буде Господь тебе завжди провадити, і душу твою нагодує в посуху, кості твої позміцняє, і ти станеш, немов той напоєний сад, і мов джерело те, що води його не всихають!

12 О тстроятся твои древние развалины, и поднимутся прежние основания; назовут тебя восстановителем стен и возобновителем жилых улиц.

І руїни відвічні сини твої позабудовують, поставиш основи довічні, і будуть тебе називати: Замуровник пролому, направник шляхів для поселення!

13 Е сли удержишь свои ноги от нарушения субботы и не будешь искать своей выгоды в Мой святой день, если будешь называть субботу радостью и чтимым, святым днем Господа, если будешь чтить ее, не заботясь о собственных делах, не служа своей выгоде и не пустословя, –

Якщо ради суботи ти стримаєш ногу свою, щоб не чинити своїх забаганок у день Мій святий, і будеш звати суботу приємністю, днем Господнім святим та шанованим, і її пошануєш, не підеш своїми дорогами, діла свого не шукатимеш та не будеш казати даремні слова,

14 т огда ты найдешь свою радость в Господе, и Я пронесу тебя по высотам земли, и дам вкусить от наследия твоего предка Иакова. Так сказали уста Господни.

тоді в Господі розкошувати ти будеш, і Він посадовить тебе на висотах землі, та зробить, що будеш ти споживати спадщину Якова, батька твого, бо уста Господні сказали оце!