1 М оисей сказал главам родов Израиля: – Так повелел Господь:

(30-2) І Промовляв Мойсей до голів племен Ізраїлевих синів, говорячи: Оце та річ, що Господь наказав:

2 « Если человек даст обет Господу или свяжет себя зароком, пусть не нарушает своего слова, но выполняет все, что сказал.

(30-3) Коли хто складає обітницю для Господа або присягне присягу заректи зарока на душу свою, хай той не порушить свого слова, нехай зробить усе, як вийшло було з його уст.

3 Е сли молодая девушка, которая еще живет в доме отца, даст обет Господу или свяжет себя зароком,

(30-4) А жінка, коли складає обітницю для Господа, і зарече зарока в домі свого батька в своїй молодості,

4 а ее отец услышит про обет или зарок, но ничего ей не скажет, то все ее обеты и всякий зарок, которым она связала себя, останутся в силе.

(30-5) і почує її батько обітницю її та зарока, що зарекла на свою душу, та буде мовчати їй батько її, то будуть важні всі обітниці її, і буде важний кожен зарік її, що вона зарекла на душу свою.

5 Н о если, услышав об этом, отец запретит ей, ни один из ее обетов или зароков, которыми она связала себя, не останется в силе; Господь простит ей, потому что ей запретил отец.

(30-6) А якщо батько її заборонить їй того дня, коли був почув, усі обітниці її та зароки її, що зарекла на свою душу, то не будуть вони важні, а Господь пробачить їй, бо її батько заборонив їй.

6 Е сли она выйдет замуж, будучи связана обетом или опрометчивым словом своих уст,

(30-7) А якщо буде вона заміжня, а обітниці її на ній або мова уст її, що зарекла на душу свою,

7 а ее муж услышит об этом, но услышав, ничего ей не скажет, ее обеты и зароки, которыми она связала себя, останутся в силе.

(30-8) і почує її чоловік, і буде мовчати їй того дня, коли почує, то будуть важні обітниці її, і зароки її, що зарекла на свою душу, будуть важні.

8 Н о если, услышав об этом, муж запретит ей, он отменит обет или опрометчивое слово ее уст, которыми она связала себя, и Господь простит ей.

(30-9) А якщо того дня, коли чоловік її почув, він заборонить їй і уневажнить обітниці її, що на ній, і мову уст її, що зарекла на свою душу, то Господь пробачить їй.

9 Н о всякий обет, которым свяжет себя вдова или разведенная женщина, остается в силе.

(30-10) А обітниця вдови та розведеної, усе, що зарекла на свою душу, буде важне на ній.

10 Е сли женщина, живущая с мужем, даст обет или, поклявшись, свяжет себя зароком,

(30-11) А якщо вона обітувала в домі свого чоловіка, або зарекла зарока на свою душу присягою,

11 а муж услышит об этом, но услышав, ничего ей не скажет и не запретит, все ее обеты и зароки, которыми она связала себя, останутся в силе.

(30-12) а чоловік її чув та змовчав їй, не заборонив їй, то будуть важні всі обітниці її, і кожен зарік, що зарекла на свою душу, буде важний.

12 Н о если, услышав о них, муж отменит их, ни один из обетов или зароков, которые сошли с ее уст, не останется в силе: муж отменил их, и Господь простит ей.

(30-13) А якщо справді уневажнить їх чоловік її того дня, коли він почує, то все, що вийшло з її уст для її обітниць та для зароків душі її, не буде важне, її чоловік уневажнив їх, і Господь простить їй.

13 М уж может подтвердить или отменить любой ее обет или зарок смирять себя.

(30-14) Кожна обітниця й кожна присяга зароку впокоряти свою душу, чоловік її зробить важною, або чоловік її уневажнить її.

14 Н о если муж день за днем не будет ей ничего говорить, он подтвердит все обеты и зароки, которыми она себя связала. Он подтверждает их когда ничего не говорит ей, слыша о них.

(30-15) А якщо чоловік її, замовчуючи, буде мовчати їй з дня на день, то зробить важними всі її обітниці, або всі її зароки, що на ній; зробив їх важними, бо він мовчав їй того дня, коли був почув.

15 Е сли он отменит их через некоторое время после того, как услышит о них, он будет в ответе за ее вину».

(30-16) А якщо справді уневажнить він їх по тому, як був почув, то понесе він гріх її.

16 Т аковы установления, которые Господь дал Моисею об отношениях между мужем и женой, между отцом и молодой дочерью, которая еще живет в его доме.

(30-17) Оце постанови, що Господь наказав був Мойсеєві, у цій справі між чоловіком та його жінкою, між батьком та його дочкою в її молодості в домі батька свого.