1 Б ыло ко мне слово Господа:

(21-6) І було мені слово Господнє таке:

2 – Сын человеческий, обрати лицо к Иерусалиму и пророчествуй против святилища. Пророчествуй о земле Израиля

(21-7) Сину людський, зверни ти обличчя своє до Єрусалиму, і крапай словами на святині, і пророкуй на землю Ізраїлеву.

3 и скажи ей: «Так говорит Господь: Я твой противник. Я вытащу меч из ножен и истреблю и твоих праведников, и твоих злодеев.

(21-8) І скажи Ізраїлевій землі: Так говорить Господь: Ото Я проти тебе, і меча Свого витягну з піхви його, і витну з тебе справедливого й несправедливого.

4 Т ак как Я стану истреблять и праведников, и злодеев, Мой меч обнажится на всякую плоть с юга до севера.

(21-9) Через те, що Я витну з тебе справедливого й несправедливого, тому вийде Мій меч проти кожного тіла від півдня на північ.

5 И всякая плоть узнает, что Я, Господь, извлек меч из ножен; больше он в них не вернется».

(21-10) І кожне тіло пізнає, що Я Господь, витяг меча Свого з піхви його, уже не вернеться він!

6 И так, стони, сын человеческий! Стони перед ними с разбитым сердцем и в тоске.

(21-11) А ти, сину людський, стогни, ніби мав би ти зламані стегна, і гірко стогни на їхніх очах!

7 К огда они спросят тебя: «Почему ты стонешь?», отвечай: «Из-за вестей, что идут. Все сердца изнемогут, все руки потеряют силу; всякий дух ослабнет и всякое колено задрожит, как вода». Это придет и непременно сбудется, – возвещает Владыка Господь.

(21-12) І буде, коли тобі скажуть: Чого то ти стогнеш? то скажеш: На звістку, що йде, і кожне серце розтане, і всякі руки ослабнуть, і погасне всякий дух, і всі коліна зайдуться водою! Оце прийде та станеться, каже Господь Бог.

8 Б ыло ко мне слово Господа:

(21-13) І було мені слово Господнє таке:

9 – Сын человеческий, пророчествуй и скажи: «Так говорит Господь: Меч, меч, наточен и очищен –

(21-14) Сину людський, пророкуй і кажи: Так говорить Господь: Скажи: Меч, меч, нагострений він та блискучий!

10 н аточен для резни, очищен, чтобы сверкать, как молния! “Как нам радоваться жезлу моего сына, если меч сильнее любой подобной деревяшки?”

(21-15) Щоб приносити жертву нагострений він, щоб блищати він був полірований. Хіба будемо радіти? Хіба жезло сина Мого легковажить усякеє дерево?

11 М еч дан, чтобы его очистили, чтобы в руке зажали; и наточен он, и очищен, чтобы лечь губителю в руку.

(21-16) І дали його виполірувати, щоб узяти в долоню. Це нагострений меч, і він полірований, щоб дати його в руку вбивця...

12 С ын человеческий, кричи и плачь, ведь он обратится на Мой народ; на вождей Израиля он обратится. Под меч они будут брошены вместе с Моим народом. Так бей себя в грудь от горя.

(21-17) Кричи та реви, сину людський, бо він проти народу Мого, він проти всіх князів Ізраїлевих, їх віддано мечеві з народом Моїм, тому вдарся по стегнах!

13 В едь испытание непременно придет, и что, если жезл царя Иудеи, который будет уничтожен мечом, прекратит свое существование?» – возвещает Владыка Господь.

(21-18) Та він уже випробуваний. Та що ж тепер, коли йому жезло обридло? Він не встоїть, каже Господь Бог.

14 – Так пророчествуй, сын человеческий, бей о ладонь ладонью. Пусть меч ударит дважды, трижды – это меч для резни, меч для великой бойни; меч идет к ним со всех сторон,

(21-19) А ти, сину людський, пророкуй, і вдар долонею об долоню, і нехай меч подвоїться та потроїться! Це меч побитих, великий меч забитого, що кружляє довкола них.

15 ч тобы сердцам изнемочь, и умножиться павшим. Лезвие меча Я приставил ко всем их вратам. Увы! Он сделан, чтобы сверкать, он очищен для бойни.

(21-20) Щоб стопилося серце й полягло якнайбільше при всіх їхніх брамах, Я дам різанину меча. О горе, він справді зроблений блискучим, виполіруваним на різанину!

16 Б ей направо, рази налево, куда бы ни обратилось лезвие!

(21-21) Об'єднайся, праворуч іди, зверни ліворуч, іди, куди тільки звернене буде вістря твоє...

17 Я тоже ударю о ладонь ладонью и утолю Свой гнев. Я, Господь, это сказал.

(21-22) І Я вдарю долоню Свою об долоню Свою, і Свою лють заспокою. Я, Господь, це прорік!

18 Б ыло ко мне слово Господа:

(21-23) І було мені слово Господнє таке:

19 – А ты, сын человеческий, начерти две дороги, по которым пойдет меч царя Вавилона; обе они пусть начинаются в одной земле. А там, где дорога отходит к городу, поставь путевой знак.

(21-24) А ти, сину людський, признач собі дві дорозі, якими прибуде меч вавилонського царя. Вони вийдуть обидві із краю одного, а ти вистругай дороговказну руку, на початку дороги до міста її вистругай.

20 П роведи одну дорогу, по которой пойдет меч царя Вавилона, в аммонитскую Равву, а другую – в Иудею и укрепленный Иерусалим.

(21-25) Признач дорогу, якою прибуде меч до Рабби Аммонових синів та до Юди в укріплений Єрусалим.

21 В едь царь Вавилона остановится у развилки, на распутье двух дорог, чтобы поворожить: он будет трясти стрелы, спрашивать своих божков и разглядывать печень.

(21-26) Бо цар вавилонський став на роздоріжжі, на початку двох доріг. Щоб ворожити чарами, трясе він стрілами, питає домашніх божків, розглядає печінку.

22 В его правую руку попадется жребий «на Иерусалим», чтобы поставить там стенобитные орудия, дать приказ убивать, издать боевой клич, приставить к воротам тараны, сделать насыпь и возвести осадные валы.

(21-27) У правиці його був чар на Єрусалим, щоб поставити муроломи, щоб відкрити уста на крик, щоб підняти голос окриком, щоб поставити муроломи на брами, щоб насипати вала, щоб збудувати башту.

23 Т ем, кто поклялся ему в верности, это покажется ложным знамением, но он напомнит им об их вине и возьмет их в плен.

(21-28) Але буде це їм в їхніх очах, як чарування марнотне, буде для них заприсяження присягами, та він згадає провину, щоб були вони схоплені.

24 П оэтому так говорит Владыка Господь: – Так как вы напомнили о своей вине открытым мятежом, открыв свои грехи во всем, что делаете, за то, что вы сделали это, вас возьмут в плен.

(21-29) Тому так говорить Господь Бог: За те, що ви згадуєте свої провини, що відкриваєте ваші гріхи, щоб бачені були ваші гріхи ваших учинків, за те, що ви пригадуєте, у ворожі руки схоплені будете!

25 А тебе, недостойный, преступный израильский вождь, чей день настал, чей час наказания пробил,

(21-30) А ти, недостойний, несправедливий князю Ізраїлів, що надійшов його день у час провини кінцевої,

26 т ак говорит Владыка Господь: Сними головной убор, сложи венец. Как было, так больше не будет: те, кто внизу, будут возвышены, а те, кто наверху, будут унижены.

(21-31) так говорить Господь Бог: Зняти завоя й скинути корону! Це не зостанеться так, піднесеться низьке, а високе понизиться!

27 Г ибель, гибель, гибель! Я наведу ее! Не возродится эта земля, пока не придет Тот, Кому она по праву принадлежит; Ему Я отдам ее.

(21-32) Руїною, руїною, руїною покладу його! Та цього не станеться, аж поки не прийде Той, Хто має право, і Я Йому дам!

28 А ты, сын человеческий, пророчествуй и скажи: «Так говорит Владыка Господь, об аммонитянах и их оскорблениях: Меч, меч, обнажен для бойни, начищен пожирать и сверкать, словно молния!

(21-33) А ти, сину людський, пророкуй та й скажеш: Так говорить Господь Бог на Аммонових синів та про їхню ганьбу: І скажеш: Меч, меч відкритий на різанину, блискучий, щоб блищав, як та блискавка,

29 Н есмотря на пустые видения о тебе и лживые гадания, он обрушится на шеи обреченных на смерть злодеев, чей день настал, чей час наказания пробил.

(21-34) для тебе бачили обманні видіння, пророкували для тебе неправду, щоб посадити його на шию недостойних злочинців, яких день прийде в час кари кінцевої.

30 В ерни его в ножны! Там, где был сотворен ты, в земле твоего рождения, Я буду тебя судить.

(21-35) Верни ж меча до піхви його! У місці, де створений ти, у краю походження твого осуджу Я тебе!

31 Я изолью на тебя Свою ярость, пылающим гневом повею на тебя. Я отдам тебя людям жестоким, людям, приученным убивать.

(21-36) І виллю на тебе Свій гнів, в огні пересердя Свого на тебе дмухну, і дам тебе в руку людей зухвалих, які знищення замишляють!

32 Б удешь ты топливом для костра, будет кровь твоя литься на землю, вспоминать о тебе не будут; ведь Я, Господь, так сказал».

(21-37) Ти станеш огневі на їжу, твоя кров буде серед землі, не згадають про тебе, бо Я, Господь, говорив це!