1 Т ак говорит Господь: – Я поднимаю губительный вихрь на Вавилон и жителей Лев-Камая.

Так говорить Господь: Ось Я бурю збуджу на отой Вавилон та на мешканців серця повстанців на Мене.

2 Я пошлю в Вавилон иноземцев, они развеют его и разграбят его землю, обступят его со всех сторон в день бедствий.

І на Вавилон Я пошлю віяча, і розвіють його, і випорожнять його край, бо оточать його у день зла.

3 Н е давайте лучнику натянуть лук, не давайте надеть кольчугу. Не щадите юношей Вавилона, полностью истребите его войско.

Нехай лука свого напинає стрілець проти того, хто й собі напинає, проти того, хто своїм панцерем чваниться! І не змилуйтеся над його юнаками, закляттям учиніть усе військо його!

4 П адут они мертвыми на земле халдейской, смертельно ранеными на его улицах.

І попадають вбиті в халдейському краї, і попробивані на його вулицях...

5 В едь Израиль с Иудеей не покинуты их Богом, Господом Сил, хотя их земля и полна греха перед Святым Израиля.

Бо Ізраїль та Юда не вдівець він по Бозі своєму, по Господу Саваоту, та наповнився край їхній гріхом проти Святого Ізраїлевого.

6 Б егите из Вавилона! Спасайтесь бегством, чтобы не погибнуть за его грехи! Настало время Господней мести; Он воздаст Вавилону по заслугам.

Утікайте з-серед Вавилону, і кожен урятовуйте душу свою! За провину його не погиньте, бо це Господеві час помсти, Він дасть відповідну заплату йому!

7 В авилон был золотым кубком в руке Господа; он напоил всю землю. Народы пили его вино, и вот они безумствуют.

Вавилон у Господній руці золотая це чаша, що всю землю напоювала: народи впивались вином тим його, тому пошаліли народи!

8 В авилон внезапно падет и погибнет. Рыдайте о нем! Принесите бальзам для его ран, может быть, он исцелится.

Несподівано впав Вавилон і зруйнований він! Візьміте бальзаму для болю його, може буде загоєний він!

9 – Мы лечили Вавилон, но нет ему исцеления. Оставим его, и пусть каждый идет в свою землю, так как его кара достигла небес, поднялась до облаков.

Вавилон лікували, та він не був вилікуваний, покиньте його, і підемо кожен до краю свого, бо присуд його досягнув до небес, і дійшов аж до хмар!...

10 – Господь оправдал нас! Пойдем и поведаем на Сионе о делах Господа, нашего Бога.

Вивів Господь справедливості наші, прийдіть, і розповімо на Сіоні про чин оцей Господа, нашого Бога!

11 – Точите стрелы, готовьте щиты! Господь распалил царей Мидии, потому что решил погубить Вавилон. Это Господне возмездие! Это возмездие за Его храм!

Вигостріть стріли, візьміте щити! Збудив Господь духа мідійських царів, бо на Вавилон Його задум, понищити його, бо це помста Господня, помста за храма Його!

12 П однимите боевое знамя против стен Вавилона! Усильте охрану, расставьте дозорных, устройте засаду! Что Господь задумал, то Он и сделает, что Он сказал о жителях Вавилона, то и исполнит.

Проти мурів Вавилону підійміте прапора, сторожу зміцніть, сторожів порозставляйте, і чати поставте, бо Господь і задумав, і зробив, що Він говорив був на мешканців Вавилону.

13 Т ы живешь у великих вод, богат сокровищами, но твоя гибель близка, нить твоей жизни отрезана.

О ти, що живеш над великими водами, що маєш скарбів багатенно, кінець твій прийшов, міра твоєї захланности!

14 К лянется Собой Господь Сил: «Непременно наполню тебя войсками, Вавилон, как пожирающей саранчой, и они поднимут против тебя победный клич».

Господь Саваот присягав був душею Своєю: наповню людьми тебе, мов сараною, і на тебе вони крик військовий підіймуть!

15 О н создал землю Своим могуществом, утвердил мир Своей мудростью, распростер небеса Своим разумом.

Своєю Він силою землю вчинив, Своєю премудрістю міцно поставив вселенну, і небо розтяг Своїм розумом.

16 К огда Он возвышает голос, шумят небесные воды; Он поднимает тучи с края земли. Он посылает молнии среди ливня и выводит ветер из Своих кладовых.

Як голос Його забринить, у небесах шумлять води, а коли підіймає Він хмари із краю землі, коли із дощем чинить блискавки та випроваджує вітер зо сховищ Своїх,

17 В се люди глупы и нет у них знания; всякий плавильщик позорит себя своими идолами. Его изваяния – лживы, и нет в них дыхания.

тоді кожна людина в знанні туманіє, усяк золотар посоромлений через боввана, бо відлив його це неправда, і немає в них духа!

18 О ни ничтожны и смешны; пробьет их час, и они погибнут.

Марнота вони, вони праця на сміх, в час навіщення їх вони згинуть!

19 Н о не таков Он, Удел Иакова, как они, потому что Он – Творец всего, и Израиль – народ Его наследия: Господь Сил, вот Его Имя.

Не така, як оці, частка Яковова, бо все це Він створив, і Ізраїль племено спадщини Його, Господь Саваот Йому Ймення!

20 – Ты, Вавилон, – Моя булава, оружие для сражений; тобой Я сокрушу народы, тобой Я погублю царства,

Ти Мій молот, знаряддя військове, тобою поб'ю Я народи, і тобою Я вигублю царства!

21 т обой Я сокрушу и коня, и всадника, тобой Я сокрушу и колесницу, и возничего;

І тобою поб'ю Я коня й верхівця, і тобою поб'ю колесницю й її візника!

22 т обой Я сокрушу и мужчин, и женщин, тобой Я сокрушу и стариков, и юных, тобой Я сокрушу и юношей, и девушек;

І тобою поб'ю чоловіка та жінку, старого та хлопця тобою поб'ю, і тобою поб'ю юнака та дівчину!

23 т обой Я сокрушу и пастуха, и стадо, тобой Я сокрушу и пахаря, и волов, тобой Я сокрушу и правителей, и наместников.

І тобою поб'ю пастуха й його стадо, і тобою поб'ю селянина та запряг його, і тобою поб'ю Я намісників та їхніх заступників!

24 – На ваших глазах Я воздам Вавилону и всем, кто живет в землях халдеев, за все зло, какое они причинили Сиону, – возвещает Господь.

І Я відплачу Вавилонові і всім мешканцям халдеїв усе їхнє зло, що зробили в Сіоні на ваших очах, промовляє Господь!

25 – Я против тебя, гора погибели, губящая всю землю, – возвещает Господь. – Я простру на тебя Свою руку и низвергну тебя со скал; Я сделаю тебя обгорелой горой.

Оце Я на тебе, о горо ти згубна, говорить Господь, що всю землю ти губиш! І руку Свою простягну над тобою, і зо скель тебе скину, і зроблю горою горючою!

26 Н е возьмут из тебя ни камня на угол, ни камня на фундамент; ты будешь пребывать в вечном запустении, – возвещает Господь. –

І не братимуть з тебе наріжного каменя, ані каменя на підвалини, бо спустошенням вічним ти станеш, говорить Господь...

27 П однимите боевое знамя над страной! Трубите в рог среди народов! Подготовьте народы к войне с Вавилоном; созовите эти царства, чтобы восстать против него: Арарат и Минни, с Ашкеназом. Поставьте военачальника против него; пошлите конницу, как стаю саранчи.

Підійміте прапор на землі, засурміть у сурму між народами, приготуйте народи на бій проти нього, покличте на нього царства Арарату, Мінні та Ашкеназу, призначте гетьмана над ними, коней спровадьте, немов ту шорстку сарану!

28 П риготовьте народы к войне с Вавилоном: царей Мидии, их наместников и начальников, и все подвластные им края.

Приготуйте на бій проти нього народи, царів Мідії, намісників її та всіх її заступників, та ввесь край панування її!

29 З емля содрогается и трепещет; сбываются замыслы Господа о Вавилоне превратить вавилонский край в пустыню, где никто не будет жить.

І затряслася земля, і корчитись стала від болю, бо здійснилися задуми Господа на Вавилон, щоб край вавилонський вчинити жахливим спустошенням та без мешканця...

30 П ерестали сражаться вавилонские воины и сидят в своих крепостях. Они истощены, стали трусливы, как женщины. Дома Вавилона сожжены, засовы его ворот сломаны.

Силачі вавилонські воювати перестали, у твердинях осілись, загинула вся їхня сила, зробились, неначе жінки, оселі його попідпалювані, його засуви зламані...

31 Г онец сменяет гонца, и вестник идет за вестником, чтобы возвестить царю Вавилона, что весь его город взят,

Бігун бігунові назустріч біжить, а посол назустріч послові, щоб звістити царю вавилонському, що з кінця до кінця взяте місто його,

32 ч то броды уже захвачены, что укрепления горят, и воины в ужасе.

і броди захоплені, і фортеці огнем попалили, вояки перестрашені...

33 Т ак говорит Господь Сил, Бог Израиля: – Дочь Вавилона подобна гумну, когда люди обмолачивают на нем зерно; скоро настанет время ее жатвы.

Бо так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Дочка вавилонська мов тік в час топтання його: іще трохи й настане для неї час жнив!

34 – Навуходоносор, царь Вавилона пожирал нас, привел нас в замешательство, сделал нас пустым кувшином. Он глотал нас как дракон; набивал свой живот нашими сластями, но потом извергнул нас.

Пожер мене й стер мене Навуходоносор, цар вавилонський, поставив мене, як той посуд порожній, ковтнув він мене, немов змій, моїми розкошами сповнив свого живота, випхнув мене...

35 П усть воздастся Вавилону за жестокость против нас, – скажут жители Сиона. – Пусть воздастся за нашу кровь живущим в стране халдеев, – скажут жители Иерусалима.

Насилля моє й моє тіло на Вавилон, говорить мешканка Сіону, кров же моя на мешканців халдеїв, говорить Єрусалим!

36 П оэтому так говорит Господь: – Я заступлюсь за вас и отомщу за вас. Я осушу вавилонские реки и иссушу его источники.

Тому так промовляє Господь: Оце Я змагаюсь за справу твою, і помщу твою помсту, і висушу море його, і джерело його висушу.

37 В авилон станет грудой развалин, логовом шакалов, ужасом и посмешищем, необитаемой землей.

І стане руїною цей Вавилон, мешканням шакалів, страхіттям та посміхом, і в ньому мешканця не буде!...

38 З аревут его жители вместе, как львы, зарычат, словно львята.

Заревуть вони разом, немов левчуки, загарчать, немов ті левенята...

39 К огда они разгорячатся Я устрою им пир и напою их, чтобы они развеселились и потом уснули вечным сном, и не проснулись больше, – возвещает Господь. –

Як вони порозпалюються, то зроблю їм бенкета та їх упою, щоб раділи й заснули сном вічним, і вже не пробудяться, каже Господь!

40 С веду их, как ягнят на убой, как овец с козлами.

Поспускаю Я їх, мов овець до зарізу, немов баранів із козлами.

41 О , как будет взят Шешах, захвачена слава всей земли! Каким ужасом явится Вавилон среди народов!

Як здобутий Шешах, і як схоплена слава всієї землі! Яким ось зробивсь Вавилон посеред народів!

42 М оре поднимется над Вавилоном, и ревущие волны покроют его.

На Вавилон вийшло море, і вкрився він безліччю хвиль тих його.

43 Е го города станут пустынями, иссохшей и безлюдной землей, землей, где никто не живет, по которой никто не ходит.

Міста його стануть спустошенням, краєм пустині та степу, тим краєм, що в ньому сидіти не буде ніяка людина, і не буде ходити по ньому син людський!

44 Я накажу Бела в Вавилоне и заставлю его извергнуть проглоченное. Не будут больше стекаться к нему народы, и падут вавилонские стены.

І Я навіщу Бела в Вавилоні, і витягну з уст його те, що він був ковтнув, і вже народи до нього не будуть плисти, немов ріки, і мур вавилонський впаде!

45 В ыходи, Мой народ, из Вавилона! Спасайся бегством от пылающего гнева Господня!

Мій народе, виходьте із нього й рятуйте від лютости гніву Господнього душу свою!

46 Н е падай духом, не бойся слухов, что ходят в стране; в этом году – один слух, в следующем – другой; слухи о зверствах в стране, о ссорах правителей.

І щоб серце ваше не слабло, а ви не злякалися вістки, почутої в краї, бо прийде цього року ця звістка, а потім того року та звістка, і буде насилля в краю, і повстане пануючий проти пануючого...

47 В едь непременно настанут дни, когда Я накажу идолов Вавилона. Вся его земля будет опозорена, и падут там все пораженными.

Тому то ось дні настають, і навіщу Я божків Вавилону, і ввесь його край посоромлений буде, і всі його вбиті попадають в ньому!

48 А небо, земля и все, что на ней, будут кричать от радости, потому что разорители Вавилона явятся с севера, – возвещает Господь.

І над Вавилоном співатимуть небо й земля, і все, що є в них, бо на нього приходять спустошники з півночі, каже Господь.

49 П адет Вавилон, потому что убивал израильтян и другие народы по всей земле.

Вавилон мусить упасти за вбитих Ізраїлевих, як за Вавилон впали вбиті всієї землі...

50 У целевшие от меча, уходите, не мешкайте! Помните Господа в дальнем краю и думайте об Иерусалиме.

Хто втік від меча, ідіть, не ставайте! Пам'ятайте й здалека про Господа, а Єрусалим нехай буде на вашому серці!

51 – Мы устыдились, когда услышали оскорбления, и позор покрыл наши лица, когда иноземцы вошли в святыни дома Господа.

Застидалися ми, як почули цю ганьбу, сором покрив нам обличчя, бо чужинці прийшли у святиню Господнього дому...

52 – Но наступают дни, – возвещает Господь, – когда Я накажу идолов Вавилона, и по всей его земле застонут раненые.

Тому то ось дні настають, говорить Господь, і бовванів його навіщу, і буде стогнати поранений по всім краї його!

53 Д аже если поднимется Вавилон до небес и укрепит свои высокие крепости, Я пошлю на него разорителей, – возвещает Господь.

Коли б Вавилон аж до неба піднісся, і коли б уміцнив свою силу він на височині, то все таки прийдуть від Мене до нього спустошники, каже Господь!

54 З вук вопля донесется из Вавилона, звук великого разрушения – из земли халдеев.

Чується крик з Вавилону, і велике понищення з краю халдеїв,

55 П огубит Господь Вавилон и заставит его великий шум умолкнуть. Враги его заревут, как волны могучих вод, разнесется шум их голосов.

бо пустошить Господь Вавилона і галас великий приглушує в ньому, і шумлять їхні хвилі, як води великі, і розлягається гуркіт їхнього голосу...

56 О пустошитель придет в Вавилон; его воины будут захвачены, их луки будут сломаны. Ведь Господь – это Бог воздаяния; Он воздает сполна.

Бо прийде спустошник на нього, на Вавилон, і схоплене буде лицарство його, їхній лук поламається, бож Бог відплати Господь, Він напевно заплатить!

57 – Я напою его вождей и мудрецов, наместников, начальников и воинов; и они уснут вечным сном и не проснутся больше, – возвещает Царь, чье Имя – Господь Сил.

І впою його зверхників та мудреців його, намісників його та заступників його, і його лицарів, і сном вічним заснуть, і не збудяться, каже Цар, Господь Саваот Йому Ймення...

58 Т ак говорит Господь Сил: – Толстые стены Вавилона сровняют с землей, а высокие ворота сожгут дотла. Народы изнуряют себя напрасно, их труды – лишь пища для огня.

Так говорить Господь Саваот: Товстий мур вавилонський аж до основ буде знищений, і брами високі його огнем будуть спалені, і мучились дармо народи, і для огню мордувались племена!...

59 В от послание, которое пророк Иеремия вручил главному служащему Сераи, сыну Нирии, сыну Маасеи, когда тот уходил в Вавилон с Цедекией, царем Иудеи, в четвертом году его правления.

Слово, яке пророк Єремія наказав був Сераї, сину Нерійї, сина Махсеїного, коли він ішов з Седекією, Юдиним царем, до Вавилону, за четвертого року царювання його. А Серая був головним царським постельником.

60 И еремия записал в свиток все бедствия, которым суждено было случиться с Вавилоном – все, что было записано о Вавилоне.

І написав Єремія все те лихо, що прийде на Вавилон, до однієї книги, усі ті слова, що написані на Вавилон.

61 О н сказал Сераи: – Когда придешь в Вавилон, прочитай все эти слова вслух

Я сказав Єремія до Сераї: Як прийдеш ти до Вавилону, то гляди, прочитай усі ці слова.

62 и скажи: «Господь! Ты сказал, что погубишь этот край, чтобы не жили здесь ни человек, ни животное, чтобы эта земля лежала в вечном запустении».

І скажи: Господи, Ти провіщав на це місце, щоб вигубити його так, що не буде в ньому мешканця від людини й аж до скотини, бо буде воно спустошенням вічним.

63 Д очитав свиток, привяжи к нему камень и брось в реку Евфрат.

І станеться, як ти скінчиш читати цю книгу, прив'яжеш до неї каменя, і кинеш її до середини Ефрату,

64 И скажи: «Так потонет Вавилон, и он не поднимется больше из-за бедствий, которые Я нашлю на него. И все его жители погибнут». Здесь кончаются слова Иеремии.

та й скажеш: Так потоне Вавилон, і не встане через те лихо, що Я на нього наведу, і вони попомучаться!... Аж досі слова Єремієні.