1 Б оже мой, Боже мой, почему Ты оставил меня? Почему остаешься вдали, когда взываю о помощи?

Для дириґетна хору. На спів: „Ланя зорі досвітньої". Псалом Давидів. (22-2) Боже мій, Боже мій, нащо мене Ти покинув? Далекі слова мого зойку від спасіння мого!...

2 Б ог мой, я взываю днем – Ты не внемлешь, ночью – и нет мне успокоения.

(22-3) Мій Боже, взиваю я вдень, та Ти не озвешся, і кличу вночі, і спокою немає мені!

3 Т ы – Святой, восседающий на троне посреди хвалений Израиля.

(22-4) Та Ти Святий, пробуваєш на хвалах ізраїлевих!

4 Н а Тебя уповали наши отцы, уповали, и Ты избавлял их.

(22-5) На Тебе надіялись наші батьки, надіялися і Ти визволив їх.

5 О ни взывали к Тебе и обретали спасение, на Тебя уповали и не были разочарованы.

(22-6) До Тебе взивали вони і спасені були, на Тебе надіялися і не посоромились.

6 Я же червь, а не человек, в бесславии у людей, в презрении у народа.

(22-7) А я червяк, а не чоловік, посміховище людське й погорда в народі.

7 В се, кто видит меня, надо мной смеются, оскорбляют меня, головой качают:

(22-8) Всі, хто бачить мене, насміхаються з мене, розкривають роти, головою хитають!

8 « Он полагался на Господа, так пусть Он избавит его, пусть спасет, раз он Ему угоден».

(22-9) Покладався на Господа він, хай же рятує його, нехай Той його визволить, він бо Його уподобав!

9 Н о Ты вывел меня из утробы; Ты вложил в меня упование у груди материнской.

(22-10) Бо з утроби Ти вивів мене, Ти безпечним мене учинив був на персах матері моєї!

10 С рождения я на Тебя оставлен; от чрева матери Ты – мой Бог.

(22-11) На Тебе з утроби я зданий, від утроби матері моєї Ти мій Бог!

11 Н е будь от меня далек, ведь скорбь близка, а помощника нет.

(22-12) Не віддаляйся від мене, бо горе близьке, бо нема мені помічника!

12 М ножество быков меня обступило, крепкие быки Башана меня окружили.

(22-13) Багато биків оточили мене, башанські бугаї обступили мене,

13 Р аскрыли пасть свою на меня, как лев, что ревет, терзая добычу.

(22-14) на мене розкрили вони свої пащі, як лев, що шматує й ричить!

14 П ролился я, как вода; все кости мои рассыпались. Сердце мое превратилось в воск и растопилось в груди.

(22-15) Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділились, стало серце моє, немов віск, розтопилось в моєму нутрі.

15 С ила моя иссохла, как черепок, и к нёбу прилип язык. Ты положил меня в смертный прах.

(22-16) Висохла сила моя, як лушпиння, і прилип мій язик до мого піднебіння, і в порох смертельний поклав Ти мене.

16 П сы меня окружили, сборище злых меня обступило, пронзили мне руки и ноги.

(22-17) Бо пси оточили мене... обліг мене натовп злочинців, прокололи вони мої руки та ноги мої...

17 Я все свои кости могу перечесть, а они глядят и злорадствуют надо мной.

(22-18) Я висох, рахую всі кості свої, а вони придивляються й бачать нещастя в мені!

18 О ни делят между собой мои одежды, бросают жребий о моем одеянии.

(22-19) Вони ділять для себе одежу мою, а про шату мою жеребка вони кидають...

19 Н о Ты, Господь, не будь от меня далек; сила моя, поспеши мне на помощь.

(22-20) А Ти, Господи, не віддаляйся, Допомого моя, поспіши ж мені на оборону!

20 Д ушу мою от меча избавь, защити мою жизнь от псов.

(22-21) Від меча збережи мою душу, одиначку мою з руки пса!

21 С паси меня от львиной пасти и от рогов диких быков.

(22-22) Спаси мене від пащі лев'ячої, а вбогу мою від рогів буйволів.

22 Я возвещу Твое Имя братьям моим и посреди собрания Тебя восхвалю.

(22-23) Я звіщатиму Ймення Твоє своїм браттям, буду хвалити Тебе серед збору!

23 Х валите Господа, боящиеся Его! Славьте Его, все потомки Иакова! Чтите Его, все потомки Израиля!

(22-24) Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння ізраїлеве,

24 В едь Он не презрел и не пренебрег скорбью страдальца. Он не скрыл от него лица Своего, но внял его крику о помощи.

(22-25) бо Він не погордував і не зневажив страждання убогого, і від нього обличчя Свого не сховав, а почув, як він кликав до Нього!

25 Т ебя хвалю я в большом собрании, перед боящимися Тебя я исполню свои обеты.

(22-26) Від Тебе повстане хвала моя в зборі великім, принесу свої жертви в присутності тих, хто боїться Його,

26 Б едняки будут есть и насытятся, ищущие Господа восхвалят Его. Да живут сердца ваши вовеки!

(22-27) будуть їсти покірні і ситими стануть, хвалитимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!

27 В се края земли вспомнят Господа и обратятся к Нему, все племена склонятся перед Ним,

(22-28) Усі кінці землі спам'ятають, і до Господа вернуться, і вклоняться перед обличчям Його всі племена народів,

28 п отому что царство принадлежит Господу, Он правит народами.

(22-29) бо царство Господнє, і Він Пан над народами!

29 Б удут есть и склоняться перед Ним все гордецы земли. Все, кто уйдет в прах, будут Ему поклоняться, – кто не властен удержать свою жизнь.

(22-30) Будуть їсти й поклоняться всі багачі на землі, перед обличчям Його на коліна попадають всі, хто до пороху сходить і не може себе оживити!

30 П отомки будут Ему служить, и грядущим поколениям расскажут о Владыке.

(22-31) Буде потомство служити Йому, й залічене буде навіки у Господа.

31 П ридут и возвестят о праведности Его тем, кто родится позже, расскажут о том, что Он сотворил.

(22-32) Прийдуть і будуть звіщать Його правду народові, який буде народжений, що Він це вчинив!