1 В Иконии Павел и Варнава вошли, как обычно, в иудейскую синагогу и говорили так убедительно, что поверило очень много иудеев и греков.

І трапилось, що в Іконії вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що безліч юдеїв й огречених увірували.

2 О днако иудеи, которые отказались им верить, возбудили язычников и настроили их против братьев.

Невірні ж юдеї підбурили та роз'ятрили душі поган на братів.

3 П авел и Варнава провели там довольно много времени. Они смело говорили о Господе, Который подтверждал весть о Своей благодати, давая им силу совершать знамения и чудеса.

Та проте довгий час пробули вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідоцтво давав слову благодаті Своєї, і робив, щоб знамена та чуда чинились їхніми руками.

4 Ж ители города разделились. Одни поддерживали иудеев, а другие – апостолов.

А в місті народ поділився, і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апостолів.

5 Н о когда язычники и иудеи вместе со своими начальниками захотели применить силу и побить их камнями,

Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старшими, щоб зневажити їх та камінням побити,

6 т е, узнав об этом, бежали в города Ликаонии Листру и Дервию и в их окрестности,

то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікаонських, до Лістри та Дервії, та в околиці їхні,

7 г де продолжали возвещать Радостную Весть. Служение в Листре

і Євангелію там звіщали.

8 В Листре жил человек, не владевший ногами; он был хромым от рождения и никогда не ходил.

А в Лістрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніколи ходити не міг.

9 О н слушал то, что говорил Павел. Павел же посмотрел на него и увидел, что у того есть вера для исцеления.

Він слухав, як Павло говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,

10 – Встань на ноги твои прямо! – громко сказал он калеке. Тот вскочил и начал ходить.

то голосом гучним промовив: Устань просто на ноги свої! А той скочив, і ходити почав...

11 Л юди увидели, что сделал Павел, и стали кричать на ликаонском языке: – К нам сошли боги в образе людей!

А люди, побачивши, що Павло вчинив, піднесли свій голос, говорячи по-лікаонському: Боги людям вподібнились, та до нас ось зійшли!...

12 О ни назвали Варнаву Зевсом и Павла Гермесом, потому что говорил в основном он.

І Варнаву вони звали Зевсом, а Гермесом Павла, бо він провід мав у слові.

13 З а городом был храм Зевса, и его жрец привел к городским воротам быков и принес венки; желая вместе с народом принести им жертву.

А жрець Зевса, що святиня його перед містом була, припровадив бики та вінки до воріт, та й з народом приносити жертву хотів.

14 К огда же апостолы Варнава и Павел услышали об этом, они разорвали свои одежды, кинулись в толпу и стали кричать:

Та коли про це почули апостоли Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між народ, кричачи

15 – Опомнитесь, что вы делаете? Мы такие же люди, как и вы! Мы принесли вам Радостную Весть, и мы хотим, чтобы вы оставили этих бесполезных идолов и обратились к живому Богу, Который создал небо и землю, море и все, что в них.

та говорячи: Що це робите, люди? Таж і ми такі самі смертельні, подібні вам люди, і благовістимо вам, від оцих ось марнот навернутись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.

16 В прошлом Он позволял народам ходить каждому своими путями,

За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежками своїми,

17 н о продолжал свидетельствовать о Себе, делая добро, посылая вам дождь с небес и урожай в свое время, давая пищу и наполняя ваши сердца радостью.

але не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші.

18 Н о даже этими словами им едва удалось убедить народ не приносить им жертву.

І, говорячи це, заледве спинили народ не приносити їм жертов.

19 О днако иудеи, которые пришли из Антиохии и Иконии, склонили толпу на свою сторону. Павла побили камнями и выволокли за город, думая, что он уже мертв.

А з Антіохії та з Іконії посходились юдеї, і, підбуривши натовп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він...

20 Н о когда ученики собрались вокруг него, он поднялся и пошел обратно в город. На следующий день они с Варнавой ушли в Дервию. Возвращение в Сирийскую Антиохию

Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Дервію.

21 О ни возвещали Радостную Весть в этом городе и приобрели много учеников. Затем они возвратились в Листру, Иконию и Антиохию.

І, як звістили Євангелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лістру, та в Іконію, та в Антіохію,

22 Т ам они ободряли учеников и воодушевляли их оставаться твердыми в вере. – Нам предстоит испытать много скорбей перед тем, как мы войдем в Божье Царство, – говорили они.

душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навчаючи, що через великі утиски треба нам входити у Боже Царство.

23 П авел и Варнава в каждой церкви назначили старших и, помолившись с постом, передали их Господу, в Которого они уверовали.

І рукопоклали їм пресвітерів по Церквах, і помолилися з постом та й їх передали Господеві, в Якого ввірували.

24 З атем они прошли Писидию и пришли в Памфилию.

Як вони ж перейшли Пісідію, прибули в Памфілію;

25 П роповедовав слово в Пергии, они пришли в Атталию.

і, звістивши Господнє Слово в Пергії, вони в Атталію ввійшли,

26 И з Атталии они отплыли обратно в Антиохию, где были вверены Божьей благодати на труд, который они и исполнили.

а звідти поплинули в Антіохію, звідки були благодаті Божій віддані на діло, що його й закінчили.

27 В ернувшись обратно, они собрали церковь и рассказали обо всем, что Бог совершил через них и как Он открыл дверь веры для язычников.

А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері і віри поганам.

28 Т ам они пробыли довольно много времени вместе с учениками.

І перебували вони немалий час із учнями.