1 К огда Ефрем говорил, люди дрожали. Он был возвышен в Израиле. Но он стал повинен в поклонении Баалу и погиб.

Як Єфрем говорив, то тремтіли, він піднесений був ув Ізраїлі, та через Ваала згрішив і помер.

2 Т еперь они грешат все больше и больше. Они делают для себя идолов из своего серебра, разумно отлитые истуканы, все это – изделия ремесленников. Люди, приносящие жертвы, говорят к тельцам, целуют их.

А тепер іще більше грішать, бо зробили собі вони відлива з срібла свого, божків за своєю подобою; робота майстрів усе те, розмовляють із ними вони; ті люди, що жертву приносять, цілують телят.

3 П оэтому они будут как утренний туман, как роса, что вскоре исчезает, словно мякина от зерна, сдуваемая ветром, как дым, выходящий через дымоход.

Тому вони стануть, як хмара поранку, і мов та роса, що зникає вранці, немов та полова, що з току виноситься бурею, і наче із комина дим.

4 – Но Я – Господь, твой Бог, Который вывел тебя из Египта. Ты не должен признавать другого бога, кроме Меня, и никакого спасителя, кроме Меня.

А Я Господь, Бог твій від краю єгипетського, і Бога, крім Мене, не будеш ти знати, і крім Мене немає Спасителя.

5 Я заботился о тебе в пустыне, в обжигающей зноем земле.

Я тебе на пустині пізнав, у пересохлому краї.

6 К огда Я кормил их, они насыщались, а насытившись, становились гордыми, поэтому они забыли обо Мне.

Мали добрі пасовиська й ситі були, наситилися і загордилось їхнє серце, тому то забули про Мене вони!

7 И так, Я настигну их, как лев, как леопард в ожидании, притаюсь у дороги.

І став Я для них, немов лев, на дорозі чигаю, немов та пантера.

8 К ак медведица, лишенная своих медвежат, Я нападу на них и раздеру им грудь. Как львица, Я буду поедать их, и, как дикое животное, буду раздирать их на части.

Нападу Я на них, немов та ведмедиця, що дітей загубила, і те розірву, у що серце їхнє замкнене, і їх, як левчук, пожеру там, шматуватиме їх польова звірина.

9 Я уничтожу тебя, Израиль, потому что ты против Меня, против своего помощника.

Погубив ти себе, о Ізраїлю, бо ти був проти Мене, спасіння свого.

10 Г де теперь твой царь? Пусть он спасет тебя во всех твоих городах! Где твои судьи, о которых ты просил, говоря: «Дай нам царя и вождей»?

Де цар твій тоді? Нехай він поможе тобі по містах твоїх усіх! А де судді твої, що про них ти сказав: Дай нам царя та князів?

11 В Своем негодовании Я дал тебе царя, и в гневе Своем Я забрал его.

Я тобі дав царя в Своїм гніві, і забрав у Своїй ревності.

12 Б еззаконие Ефрема завязано в узел, хранятся его грехи.

Провина Єфремова зв'язана, схований прогріх його.

13 Е го настигнут муки, как у женщины при родах, но он – неразумное дитя; ему пришло время родиться, а он упирается, желая остаться в утробе.

Болі, немов породіллі, надійдуть на нього. Не мудрий він син, бо інакше не був би так довго у матернім нутрі.

14 Я уберегу их от власти мира мертвых. Я искуплю их от смерти. О смерть, где твое бедствие? О мир мертвых! Где твое разрушение? Я не пожалею об этом.

З рук шеолу Я викуплю їх, від смерти їх вибавлю. Де, смерте, жало твоє? Де, шеоле, твоя перемога? Жаль сховається перед очима Моїми!

15 Х отя он процветает среди своих братьев, придет восточный ветер от Господа, задует из пустыни и иссохнет родник его, иссякнет источник его. Унесет все его драгоценности из сокровищницы.

Хоч він дає плід між братами, але прийде вітер зо сходу, вітер Господній, що зійде з пустині, і всохне його джерело, і пересохне криничка його, понищить він скарб всіх коштовних речей!

16 Н арод Самарии должен понести свое наказание, потому что он восстал против своего Бога. Они падут от меча, их дети будут разорваны на куски, их беременные женщины будут рассечены на части.

(14-1) Завинить Самарія, бо стала уперта до Бога свого, поляжуть вони від меча! Порозбивані будуть їхні діти, вагітні їхні розпороті будуть!