1 З акончив говорить это, Иисус сказал ученикам:

І сталось, коли закінчив Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:

2 – Вы знаете, что через два дня будет Пасха и Сына Человеческого отдадут на распятие.

Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Людський Син буде виданий на розп'яття.

3 А во дворце первосвященника Кайафы в это время собрались первосвященники и старейшины народа.

Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайяфою,

4 О ни решили хитростью схватить Иисуса и убить.

і радилися, щоб підступом взяти Ісуса й забити.

5 – Только не во время Пасхи, – говорили они, – иначе народ может взбунтоваться. Женщина помазывает Иисуса драгоценным благовонием (Мк. 14: 3-9; Лк. 7: 37-38)

І вони говорили: Та не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталась.

6 И исус находился в Вифании, в доме Симона прокаженного.

Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона прокаженого,

7 И когда Он возлежал за столом, к Нему подошла женщина с алебастровым кувшином, в котором было очень дорогое ароматическое масло, и возлила это масло Ему на голову.

підійшла одна жінка до Нього, маючи алябастрову пляшечку дорогоцінного мира, і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.

8 У видев это, ученики рассердились: – Зачем такая трата?

Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: Нащо таке марнотратство?

9 В едь это ароматическое масло можно было продать за большую сумму, а деньги раздать нищим.

Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим.

10 Н о Иисус, зная, что они говорят, сказал им: – Что вы упрекаете женщину? Ведь она сделала для Меня доброе дело.

Зрозумівши Ісус, промовив до них: Чого прикрість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.

11 П отому что нищие всегда с вами, а Я не всегда буду с вами.

Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.

12 В ылив на Меня это масло, она тем самым приготовила Меня к погребению.

Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на похорон Мій.

13 Г оворю вам истину: во всем мире, везде, где будет возвещена эта Радостная Весть, там в память об этой женщине будет рассказано и о том, что она сделала. Иуда Искариот решает предать Иисуса (Мк. 14: 10-11; Лк. 22: 3-6)

Поправді кажу вам: де тільки оця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!

14 З атем Иуда Искариот, один из двенадцати учеников, пошел к первосвященникам

Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,

15 с предложением. – Что вы мне дадите, если я предам вам Иисуса? – спросил он их. Те отсчитали ему тридцать серебряных монет.

і сказав: Що хочете дати мені, і я вам Його видам? І вони йому виплатили тридцять срібняків.

16 И с того момента Иуда стал искать удобного случая, чтобы предать Его. Ученики готовятся к пасхальному ужину (Мк. 14: 12-16; Лк. 22: 7-13)

І він відтоді шукав слушного часу, щоб видати Його.

17 В первый день праздника Пресных хлебов ученики спросили Иисуса: – Где нам приготовить Тебе пасхальный ужин ?

А першого дня Опрісноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували пасху спожити Тобі?

18 И исус ответил: – Идите в город к такому-то и скажите ему: «Учитель говорит, что Его время уже подошло, и Он хочет в твоем доме отпраздновать Пасху со Cвоими учениками».

А Він відказав: Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близький, справлю Пасху з Своїми учнями в тебе.

19 У ченики сделали все, как им велел Иисус, и приготовили пасхальный ужин. Последний ужин Иисуса с учениками (Мк. 14: 17-25; Лк. 22: 17-23; 1 Кор. 11: 23-25)

І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали пасху готувати.

20 В ечером Иисус и двенадцать учеников возлегли у стола.

А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.

21 К огда они ели, Иисус сказал: – Говорю вам истину: один из вас предаст Меня.

І, як вони споживали, Він сказав: Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене...

22 У ченики сильно опечалились и один за другим стали спрашивать Его: – Не я ли, Господи?

А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: Чи не я то, о Господи?

23 А Иисус сказал: – Тот, кто опустил руку в блюдо вместе со Мной, тот предаст Меня.

А Він відповів і промовив: Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.

24 Х отя Сын Человеческий уходит так, как о Нем сказано в Писании, но горе тому человеку, кто предает Сына Человеческого! Лучше бы ему вообще не родиться.

Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Людського Сина! Було б краще йому, коли б той чоловік не родився!

25 Т огда Иуда, предатель, тоже спросил: – Не я ли, Рабби? – Ты сам это сказал, – ответил Иисус.

Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: Чи не я то, Учителю? Відказав Він йому: Ти сказав...

26 К огда они ели, Иисус взял хлеб и, благословив, разломил его, дал Своим ученикам со словами: – Возьмите и ешьте, это Мое тело.

Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє.

27 З атем Он взял чашу, поблагодарил за нее Бога и, подав им, сказал: – Пейте из нее все.

А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: Пийте з неї всі,

28 Э то Моя кровь завета, проливаемая за многих людей для прощения грехов.

бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!

29 Г оворю вам, что Я уже не буду пить от плода виноградного до того дня, когда Я буду пить с вами новое вино в Царстве Моего Отца. Иисус предсказывает отречение Петра (Мк. 14: 26-31; Лк. 22: 33-34; Ин. 13: 37-38)

Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його новим питиму в Царстві Мого Отця.

30 О ни спели и пошли на Масличную гору.

А коли відспівали вони, то на гору Оливну пішли.

31 Т огда Иисус сказал им: – В эту ночь вы все отступитесь от Меня, ведь написано: «Я поражу Пастуха, и разбегутся овцы стада».

Промовляє тоді їм Ісус: Усі ви через Мене спокуситеся ночі цієї. Бо написано: Уражу пастиря, і розпорошаться вівці отари.

32 Н о когда Я воскресну, то пойду в Галилею и буду ждать вас там.

По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї.

33 П етр ответил: – Даже если все Тебя оставят, я этого никогда не сделаю.

А Петро відповів і сказав Йому: Якби й усі спокусились про Тебе, я не спокушуся ніколи.

34 – Говорю тебе истину, – сказал ему Иисус, – в эту ночь, прежде чем пропоет петух, ты трижды отречешься от Меня.

Промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене...

35 Н о Петр уверял: – Даже если мне придется умереть с Тобой, я никогда не откажусь от Тебя. То же самое говорили и все ученики. Молитва Иисуса в Гефсиманском саду (Мк. 14: 32-42; Лк. 22: 39-46)

Говорить до Нього Петро: Коли б мені навіть умерти з Тобою, я не відречуся від Тебе! Так сказали й усі учні.

36 И исус пришел с ними на место, называемое Гефсимания, и сказал ученикам: – Посидите здесь, а Я пойду и помолюсь.

Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсиманія, і промовляє до учнів: Посидьте ви тут, аж поки піду й помолюся отам.

37 О н взял с Собой Петра и двух сыновей Зеведея. Его охватили тоска и тревога.

І, взявши Петра й двох синів Зеведеєвих, зачав сумувати й тужити.

38 Т огда Он сказал им: – Душа Моя объята смертельной печалью. Побудьте здесь и бодрствуйте со Мной.

Тоді промовляє до них: Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут, і попильнуйте зо Мною...

39 О тойдя немного, Иисус пал на лицо Свое и молился: – Отец Мой, если возможно, то пусть минует Меня эта чаша, но пусть будет все не как Я хочу, а как Ты хочешь.

І, трохи далі пройшовши, упав Він долілиць, та молився й благав: Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене... Та проте, не як Я хочу, а як Ти...

40 З атем Он возвратился к ученикам и нашел их спящими. – Неужели вы даже часу не могли пободрствовать вместе со Мной? – спросил Он Петра. –

І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: Отак, не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?...

41 Б одрствуйте и молитесь, чтобы вам не поддаться искушению. Дух бодр, но тело слабо.

Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, бадьорий бо дух, але немічне тіло.

42 И во второй раз Он ушел и молился: – Отец Мой, если невозможно, чтобы эта чаша миновала Меня и чтобы Мне не пить из нее, то пусть все будет по Твоей воле.

Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, нехай станеться воля Твоя!

43 К огда Он вернулся, ученики опять спали, потому что их веки отяжелели.

І, прийшовши, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважніли їм очі були.

44 И , оставив их, Иисус отошел и стал молиться в третий раз теми же словами.

І, залишивши їх, знов пішов, і помолився втретє, те саме слово промовивши.

45 З атем Он возвратился к ученикам и сказал им: – Вы все спите и отдыхаете? Вот, время настало, и Сын Человеческий предается в руки грешников.

Потому приходить до учнів і їм промовляє: Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година наблизилась, і до рук грішникам виданий буде Син Людський...

46 В ставайте, идем. Вот уже и Мой предатель приблизился. Иисус предан и арестован (Мк. 14: 43-50; Лк. 22: 47-53; Ин. 18: 3-11)

Уставайте, ходім, ось наблизився Мій зрадник!

47 О н еще говорил, как подошел Иуда, один из Его двенадцати учеников, и с ним большая толпа, вооруженная мечами и кольями. Их послали первосвященники и старейшины народа.

І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним люду багато від первосвящеників і старших народу з мечами та киями.

48 П редатель так условился с ними: – Хватайте Того, Кого я поцелую.

А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: Кого поцілую, то Він, беріть Його.

49 П одойдя сразу же к Иисусу, Иуда сказал: – Здравствуй, Рабби! – и поцеловал Его.

І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Радій, Учителю! І поцілував Його.

50 И исус же сказал ему: – Друг, делай то, для чего пришел. Тут подошли люди и, схватив Иисуса, взяли Его под стражу.

Ісус же йому відказав: Чого, друже, прийшов ти? Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, і схопили Його.

51 Т огда один из тех, кто был с Иисусом, вытащил меч, ударил слугу первосвященника и отсек ему ухо.

А ось один із тих, що з Ісусом були, витягнув руку, і меча свого вихопив та й рубонув раба первосвященика, і відтяв йому вухо.

52 – Верни свой меч на место, – сказал ему Иисус. – Все, кто берется за меч, от меча и погибнут.

Тоді промовляє до нього Ісус: Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меча, від меча і загинуть.

53 Н еужели ты думаешь, что Я не мог бы упросить Моего Отца немедленно прислать Мне более двенадцати легионов ангелов?

Чи ти думаєш, що не можу тепер упросити Свого Отця, і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіонів Анголів?

54 Н о как же тогда исполнится Писание, что все это должно произойти?

Але як має збутись Писання, що так статися мусить?

55 З атем Иисус обратился к толпе: – Что Я, разбойник, что вы пришли с мечами и кольями, чтобы арестовать Меня? Каждый день Я сидел и учил в храме, и вы не арестовали Меня.

Тієї години промовив Ісус до народу: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, і Мене не взяли ви.

56 Н о все произошло именно так, чтобы исполнились писания пророков. Тогда все ученики оставили Его и убежали. Иисус на допросе у Кайафы (Мк. 14: 53-65; Лк. 22: 54-55, 63-71; Ин. 18: 12-13, 19-24)

Це ж сталось усе, щоб збулися писання пророків. Усі учні тоді залишили Його й повтікали...

57 А рестовавшие Иисуса привели Его к первосвященнику Кайафе, у которого уже собрались учители Закона и старейшины.

А вони схопили Ісуса, і повели до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші.

58 П етр следовал за Иисусом на некотором расстоянии и прошел прямо во двор первосвященника. Войдя внутрь, он сел со стражниками, чтобы увидеть, чем все кончится.

Петро ж здалека йшов услід за Ним аж до двору первосвященика, і, ввійшовши всередину, сів із службою, щоб бачити кінець.

59 П ервосвященники и весь Высший Совет искали ложных показаний против Иисуса, чтобы приговорить Его к смерти.

А первосвященики та ввесь синедріон шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому,

60 Н о они ничего не могли найти, хотя и пришло много лжесвидетелей. Наконец вышли два человека

і не знаходили, хоч кривосвідків багато підходило. Аж ось накінець з'явилися двоє,

61 и заявили: – Этот человек говорил: «Я могу разрушить Божий храм и восстановить его за три дня».

і сказали: Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, і за три дні збудувати його.

62 Т огда первосвященник встал и спросил Иисуса: – Тебе нечего ответить на эти свидетельства против Тебя?

Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать супроти Тебе?

63 И исус молчал. Первосвященник сказал Ему: – Я заклинаю Тебя живым Богом, скажи нам: Ты – Христос, Сын Божий?

Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, чи Христос Ти, Син Божий?

64 – Ты сам так сказал, – ответил Иисус, – но говорю вам, что отныне вы увидите Сына Человеческого, сидящим по правую руку от Всемогущего и идущим на облаках небесных!

Промовляє до нього Ісус: Ти сказав... А навіть повім вам: відтепер ви побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!

65 Т огда первосвященник разорвал на себе одежду и сказал: – Он кощунствует! Какие нам еще нужны свидетели?! Вы теперь сами слышали кощунство!

Тоді первосвященик роздер одежу свою та й сказав: Він богозневажив! Нащо нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богозневагу!

66 К аково ваше решение? Они ответили: – Он виновен и заслуживает смерти.

Як вам іздається? Вони ж відповіли та сказали: Повинен умерти!

67 Т огда Иисусу стали плевать в лицо и бить Его кулаками, некоторые же били Его по щекам и

Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по щоках Його, інші ж киями били,

68 с прашивали: – Прореки нам, Христос, кто Тебя ударил? Отречение Петра (Мк. 14: 66-72; Лк. 22: 54-62; Ин. 18: 16-18, 25-27)

і казали: Пророкуй нам, Христе, хто то вдарив Тебе?...

69 П етр же сидел снаружи, во дворе, когда к нему подошла служанка. – Ты тоже был с Иисусом Галилеянином, – сказала она.

А Петро перед домом сидів на подвір'ї. І приступила до нього служниця одна та й сказала: І ти був з Ісусом Галілеянином!

70 Н о Петр отрицал перед всеми: – Я не знаю, о чем ты говоришь.

А він перед всіма відрікся, сказавши: Не відаю я, що ти кажеш...

71 К огда он отошел к воротам, его увидела другая служанка. Она сказала стоявшим рядом: – Этот человек был с Иисусом Назарянином.

А коли до воріт він підходив, побачила інша його та й сказала приявним там людям: Оцей був з Ісусом Назарянином!

72 П етр снова все отрицал, поклявшись, что он не знает Этого Человека.

І він знову відрікся та став присягатись: Не знаю Цього Чоловіка!...

73 Н о спустя немного времени стоявшие там люди подошли и сказали ему: – Точно, ты тоже один из них, тебя и говор твой выдает.

Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе.

74 Т огда Петр начал клясться и божиться: – Я не знаю Этого Человека! И тотчас пропел петух.

Тоді він став клястись та божитись: Не знаю Цього Чоловіка! І заспівав півень хвилі тієї...

75 И тогда Петр вспомнил слова Иисуса: «Прежде чем пропоет петух, ты трижды отречешься от Меня». И, выйдя наружу, он горько заплакал.

І згадав Петро сказане слово Ісусове: Перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав...