1 « Вот правила о жертве повинности, о великой святыне.

А оце закон жертви за провину, Найсвятіше вона.

2 Е е нужно закалывать там же, где и жертву всесожжения. Ее кровью нужно окропить жертвенник со всех сторон.

На місці, де ріжуть цілопалення, заріжуть жертву за провину, а кров її священик покропить на жертівника навколо.

3 В есь жир из нее пусть будет принесен в жертву: курдюк и жир, покрывающий внутренности,

А ввесь її лій із неї він принесе, курдюка, і лій, що покриває нутрощі,

4 о бе почки с жиром, который на них и который возле бедер, и сальник с печени; все это надо вынуть вместе с почками.

і обидві нирки, і лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме з нирками,

5 С вященник сожжет это на жертвеннике. Это огненная жертва Господу. Это – жертва повинности.

та й спалить те священик на жертівнику, це огняна жертва для Господа, жертва за провину вона.

6 В се мужчины в семье священников могут ее есть, но только в святом месте: это – великая святыня.

Кожен чоловічої статі серед священиків буде їсти її, на місці святому буде вона їджена, Найсвятіше вона.

7 Д ля жертвы за грех и для жертвы повинности закон один: они принадлежат священнику, который совершает отпущение посредством их.

Як про жертву за гріх, так само про жертву за провини закон їм один: священикові, що очистить нею, йому вона буде.

8 С вященник, который приносит чью-либо жертву всесожжения, может оставить себе шкуру.

А священик, що приносить чиєсь цілопалення, шкура цілопалення, яке приніс він, священикові, йому вона буде.

9 Л юбое хлебное приношение, испеченное в печи или приготовленное на сковороде или на противне, принадлежит священнику, который его приносит,

І кожна жертва хлібна, що в печі буде печена, і кожна приготовлена в горшку та на лопатці, священикові, що приносить її, йому вона буде.

10 а любое хлебное приношение, смешанное с маслом или сухое, принадлежит в равных долях всем сыновьям Аарона». Дополнительные правила о жертве примирения

А кожна хлібна жертва, мішана в оливі й суха, буде вона всім синам Аароновим, як одному, так і другому.

11 « Вот правила о жертве примирения, которую можно принести Господу.

А оце закон про мирну жертву, що хтось принесе її Господеві.

12 Е сли кто-то приносит ее в знак благодарности, то вместе с этой благодарственной жертвой пусть принесет пресные хлебы, замешенные на масле, пресные коржи, помазанные маслом, и хлебы из лучшей муки, хорошо замешенные на масле.

Якщо принесе її на подяку, то він принесе на жертву подяки прісні калачі, мішані в оливі, і прісні коржі, помазані оливою, і вимішана пшенична мука, калачі, мішані в оливі.

13 П усть вместе с благодарственной жертвой примирения он принесет и хлебы, приготовленные на закваске.

Разом із калачами квашеного хліба принесе він жертву свою, при мирній жертві подяки його.

14 О н должен принести по одному хлебу каждого вида в дар Господу. Это принадлежит священнику, который кропит кровью жертв примирения.

І принесе він щось одне з кожної жертви, приношення для Господа; це буде священикові, що кропить кров мирної жертви, буде йому.

15 М ясо этой благодарственной жертвы примирения нужно съесть в тот же день, когда ее принесли. Его нельзя оставлять до утра.

А м'ясо мирної жертви подяки його буде їджене в дні його жертви, не позоставить із нього нічого до ранку.

16 Н о если жертва принесена по обету или как добровольное приношение, пусть ее едят в тот день, когда ее принесли, а остаток можно будет есть и на следующий.

А якщо жертва його приношення обітниця, або добровільний дар, то вона буде їджена в день принесення ним його жертви, а позостале з неї й назавтра буде їджене.

17 О днако, мясо жертвы, которое останется к третьему дню, нужно сжечь.

А позостале з м'яса кривавої жертви в третім дні буде спалене.

18 Е сли мясо жертвы примирения будут есть на третий день, она не будет принята. Она не будет засчитана тому, кто ее принес, потому что она нечиста. Тот, кто будет ее есть, подлежит наказанию.

А якщо справді буде їджене з м'яса мирної жертви його в третім дні, то не буде вподобаний той, хто приносить її, це не буде залічене йому, буде нечисть; а хто їстиме з неї, понесе свій гріх.

19 М ясо, которое прикоснулось к чему-либо нечистому, есть нельзя. Его нужно сжечь. Чистое мясо может есть любой, кто чист.

А те м'ясо, що доторкнеться до чогось нечистого, не буде їджене, на огні буде спалене. А м'ясо чисте кожен чистий буде їсти м'ясо.

20 Н о если мясо Господней жертвы примирения будет есть тот, кто нечист, он должен быть исторгнут из своего народа.

А душа, що буде їсти м'ясо з мирної жертви, що вона Господня, а нечисть його на ньому, то буде вона винищена з народу свого.

21 Е сли кто-нибудь прикоснется к нечистому – к человеческой нечистоте, к нечистому животному или любой нечистой твари, а потом станет есть мясо Господней жертвы примирения, он должен быть исторгнут из своего народа». Запрет есть жир и кровь

А коли хто доторкнеться до чогось нечистого, до нечистоти людської, або до нечистої худоби, або до всього нечистого плазуючого, та проте буде їсти з м'яса мирної жертви, що Господня вона, то буде той винищений із народу свого.

22 Г осподь сказал Моисею:

І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

23 – Скажи израильтянам: «Не ешьте жир волов, овец или коз.

Кажи до Ізраїлевих синів, говорячи: жодного лою волового, ані овечого, ані козиного не будете їсти.

24 Ж иром животного, которое пало или было растерзано дикими зверями, можно пользоваться, но есть его нельзя.

А лій із падла й лій пошматованого буде вживаний для всякої потреби, але їсти не будете їсти його.

25 Л юбой, кто станет есть жир животного, которое приносится в огненную жертву Господу, должен быть исторгнут из своего народа.

Бо кожен, хто їсть лій із худоби, що з неї приносить огняну жертву для Господа, то душа та, що їсть, буде винищена з народу свого.

26 Г де бы вы ни жили, не ешьте кровь ни птиц, ни животных.

І жодної крови птаства та худоби не будете їсти по всіх ваших оселях.

27 Л юбой, кто будет есть кровь, должен быть исторгнут из своего народа». Доля священников

Кожна душа, що їстиме якубудь кров, то буде винищена душа та з-посеред народу свого.

28 Г осподь сказал Моисею:

І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

29 – Скажи израильтянам: «Любой, приносящий Господу жертву примирения, должен принести часть ее в дар Господу.

Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Хто приносить свою мирну жертву до Господа, той принесе своє приношення Господеві з своєї мирної жертви.

30 П усть он своими руками совершит Господу огненную жертву. Он должен принести жир, вместе с грудиной, и потрясти грудину перед Господом, как приношение потрясания.

Руки його принесуть огняні жертви Господні, лій із грудиною, принесе грудину, щоб колихати її, як колихання перед Господнім лицем.

31 Ж ир священник сожжет на жертвеннике, а грудина достанется Аарону и его сыновьям.

І священик спалить той лій на жертівнику. А та грудина буде Ааронові та синам його.

32 О тдавайте правое бедро ваших жертв примирения в дар священнику.

А праве стегно з мирних жертов ваших дасте священикові, як приношення.

33 Д олей сына Аарона, который приносит кровь и жир жертвы примирения, будет правое бедро.

Хто з Ааронових синів приносить кров мирних жертов та лій, йому буде на пайку праве стегно.

34 И з жертв примирения, которые приносят израильтяне, Я взял грудину потрясания и бедро возношения, и отдал их священнику Аарону и его сыновьям как их постоянную долю от приношений израильтян».

Бо Я взяв від Ізраїлевих синів грудину колихання й стегно приношення з мирних жертов їхніх, та й дав їх священикові Ааронові й синам його на вічну постанову від Ізраїлевих синів.

35 Т акова часть Аарона и его сыновей в огненных жертвах Господу, отведенная им, когда они предстали, чтобы служить Господу как священники.

Оце частка з помазання Аарона та частка з помазання синів його з огняних жертов Господніх у день приношення їх на священнослуження Господеві,

36 К огда они были помазаны, Господь повелел, чтобы израильтяне отдавали им часть приношений как постоянную долю для грядущих поколений.

що наказав Господь давати їм у день їхнього помазання від Ізраїлевих синів, вічна постанова на їхні покоління!

37 И так, вот правила о всесожжении, хлебном приношении, жертве за грех, жертве повинности, освятительной жертве и жертве примирения,

Оце закон про цілопалення, про хлібну жертву, і про жертву за гріх, і про жертву за провину, і про посвячення, та про жертву мирну,

38 к оторые Господь дал Моисею на горе Синай в день, когда Он повелел израильтянам совершать приношения Господу в Синайской пустыне.

що Господь наказав був Мойсеєві на Сінайській горі в день наказу Його Ізраїлевим синам приносити жертви свої Господеві в Сінайській пустині.