1 И лия из Тишбы, что в Галааде, сказал Ахаву: – Верно, как и то, что жив Господь, Бог Израиля, Которому я служу, – в эти годы не будет ни росы, ни дождя, разве только по моему слову.

І сказав тішб'янин Ілля, з ґілеадських мешканців, до Ахава: Як живий Господь, Бог Ізраїлів, що перед лицем Його я стою, цими роками не буде роси та дощу, але тільки за моїм словом!

2 К Илии было слово Господа:

І було до нього слово Господнє, говорячи:

3 – Уходи отсюда, поверни на восток и спрячься у потока Керита, что к востоку от Иордана.

Іди звідси, й обернешся собі на схід, і сховаєшся при потоці Керіті, що навпроти Йордану.

4 И з реки ты будешь пить, а кормить тебя Я повелел воронам.

І станеться, будеш ти пити з потоку, а крукам наказав Я годувати тебе там.

5 И он сделал, как сказал ему Господь. Он пошел к потоку Кериту, что к востоку от Иордана, и остался там.

І він пішов, і зробив за Господнім словом: і пішов, й осівся при потоці Керіті, що навпроти Йордану.

6 В ороны приносили ему хлеб и мясо утром и вечером, а пил он из реки. Илия и вдова из Сарепты

А круки приносили йому хліба та м'яса вранці, і хліба та м'яса ввечорі, а з потоку він пив.

7 Ч ерез некоторое время река пересохла, потому что в стране не было дождя.

І сталося на кінці днів, і висох потік, бо в краю не було дощу.

8 Т огда к нему было слово Господа:

І було Господнє слово до нього, говорячи:

9 – Теперь ступай в Сарепту, что близ Сидона, и живи там. Я повелел одной вдове кормить тебя.

Устань, іди до Сарепти сидонської, й осядеш там. Ось наказав Я там одній вдові, щоб годувала тебе.

10 И он пошел в Сарепту. Когда он подошел к воротам города, там была вдова, которая собирала дрова. Он позвал ее и сказал: – Принеси мне в сосуде немного воды попить.

І він устав та й пішов до Сарепти. І прибув він до входу міста, аж ось там збирає дрова одна вдова. І він кликнув до неї й сказав: Візьми мені трохи води до посудини, й я нап'юся.

11 К огда она пошла, он еще раз подозвал ее и сказал: – Принеси мне и кусок хлеба.

І пішла вона взяти. А він кликнув до неї й сказав: Візьми мені й шматок хліба в свою руку!

12 – Верно, как и то, что жив Господь, твой Бог, – ответила она, – у меня нет хлеба – лишь пригоршня муки в кадке да немного масла в кувшине. Вот возьму пару поленьев и пойду, приготовлю из этой муки еду для себя и для сына. Съедим это, а потом и умрем.

А та відказала: Як живий Господь, Бог твій, не маю я калача, а тільки повну пригорщу борошна в дзбанку та трохи олії в горняті. А оце я назбираю дві полінці дров, і піду, і приготовлю це собі та синові своєму. І з'їмо ми, та й помремо...

13 И лия сказал ей: – Не бойся. Иди домой и сделай так, как сказала. Но сперва сделай для меня из того, что у тебя есть, маленькую лепешку и принеси мне, а потом приготовь что-нибудь для себя и своего сына.

І сказав до неї Ілля: Не бійся! Піди, зроби за своїм словом. Тільки спочатку зроби мені з того малого калача, і винесеш мені, а для себе та для сина свого зробиш потім.

14 В едь так говорит Господь, Бог Израиля: «Мука в кадке не переведется и масло в кувшине не кончится до того дня, когда Господь пошлет на землю дождь».

Бо так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Дзбанок муки не скінчиться, і не забракне в горняті олії аж до дня, як Господь дасть дощу на поверхню землі.

15 О на пошла и сделала так, как сказал ей Илия. И каждый день у нее, у Илии и у ее семьи была пища.

І пішла вона, із зробила за словом Іллі, і їла вона й він та її дім довгі дні,

16 М ука в кадке не переводилась и масло в кувшине не кончалось – по слову Господа, сказанному Илией. Воскрешение сына вдовы

дзбанок муки не скінчився, і не забракло в горняті олії, за словом Господа, що говорив через Іллю.

17 Ч ерез некоторое время сын той женщины, хозяйки дома, заболел. Ему становилось все хуже и хуже, и наконец он перестал дышать.

І сталося по тих пригодах, заслаб був син тієї жінки, господині того дому. І була його хвороба дуже тяжка, аж духу не позосталося в ньому.

18 Т огда она сказала Илии: – Что у тебя против меня, человек Божий? Ты пришел, чтобы напомнить мне о моем грехе и убить моего сына?

І сказала вона до Іллі: Що тобі до мене, чоловіче Божий? Прийшов ти до мене, щоб згадувати мій гріх та щоб убити мого сина!...

19 – Дай мне своего сына, – ответил ей Илия. Он взял его у нее из рук, отнес в верхнюю комнату, где он жил, и положил его на постель.

І сказав він до неї: Дай мені сина свого! І він узяв його з лоня її, і виніс його в горницю, де він сидів, і поклав його на своєму ліжку.

20 З атем он воззвал к Господу: – Господи, Боже мой, неужели Ты наведешь беду и на вдову, у которой я живу, умертвив ее сына?

І кликнув він до Господа й сказав: Господи, Боже мій, чи й цій удові, що я в неї мешкаю, учиниш зло, щоб убити її сина?

21 О н простерся над мальчиком три раза и воззвал к Господу: – Господи, Боже мой, пусть жизнь этого мальчика вернется к нему!

І витягся він тричі над дитиною, і кликав до Господа та казав: Господи, Боже мій, нехай вернеться душа цієї дитини в неї!

22 Г осподь услышал мольбу Илии, и жизнь мальчика вернулась к нему, и он ожил.

І вислухав Господь голоса Іллі, і вернулася душа дитини в неї, і вона ожила...

23 И лия взял мальчика и отнес его вниз из своей комнаты в дом. Он отдал его матери и сказал: – Смотри, твой сын жив!

І взяв Ілля дитину, і зніс її з горниці додолу, і віддав її матері її. І сказав Ілля: Дивися, твій син живий!

24 Ж енщина сказала Илии: – Теперь я знаю, что ты – человек Божий и что слово Господа, сказанное тобой, истинно.

І сказала та жінка до Іллі: Тепер то я знаю, що ти Божий чоловік, а Господнє слово в устах твоїх правда!