1 К то подобен мудрецу? Кто понимает значение вещей? Мудрость просвещает лицо человека и смягчает его суровый вид. Повинуйся царю

Хто, як той мудрий, і значення речі хто знає? Розсвітлює мудрість людини обличчя її, і суворість лиця її змінюється.

2 Я говорю: повинуйся повелению царя, потому что ты поклялся перед Богом.

Я раджу: Наказа царського виконуй, і то ради присяги перед Богом.

3 Н е спеши покинуть царя, и не отстаивай худого дела, потому что он может сделать все, что ему угодно.

Не квапся від нього відходити, не стій при злій справі, бо все, що захоче, він зробить,

4 С лово царя властно, кто может сказать ему: «Что ты делаешь?»

бо слово цареве то влада, і хто йому скаже: Що робиш?

5 К то повинуется его повелениям, не попадет в беду, мудрое сердце знает нужное время и правильное поведение,

Хто виконує заповідь, той не пізнає нічого лихого, серце ж мудрого знає час і право.

6 п отому что у всякого дела есть свое время и свой устав, но несчастья человека тяжким бременем лежат на нем.

Бо для кожної речі час і право своє, бо лихо людини численне на ній,

7 Ч еловек не знает будущего, и кто может сказать ему что будет?

бо не знає, що буде, і як саме буде, хто їй розповість?

8 Ч еловек не властен удержать ветер, также как он не властен и над днем своей смерти. Воин не может получить увольнение во время битвы, и нечестивый не спасется своим нечестием. Одна участь всему

Немає людини, яка панувала б над вітром, щоб стримати вітер, і влади нема над днем смерти, і на війні нема звільнення, і пана свого не врятує безбожність.

9 В се это увидел я, когда решил постичь разумом все, что делается под солнцем. Иногда человек властвует над другим ему во вред.

Усе це я бачив, і серце своє прикладав я до кожного чину, що відбувався під сонцем. І був час, коли запанувала людина над людиною на лихо для неї.

10 Е ще я видел, что хоронили нечестивых, которые когда-то приходили в храм, но позже они были забыты в том городе, где творили зло. Это тоже суета.

І я бачив безбожних похованих, і до їхнього гробу приходили, а ті, що чинили добро, повикидані з місця святого, і в місті забуті... Марнота й оце!

11 К огда не скоро выносят приговор за преступление, то сердца людей исполняются желанием совершать зло.

Що скоро не чиниться присуд за вчинок лихий, тому серце людських синів повне ними, щоб чинити лихе.

12 Х отя грешник сто раз совершает грех и долго живет, все же я знаю, что будет лучше тем, кто боится Бога и благоговеет перед Ним.

Хоч сто раз чинить грішний лихе, а Бог суд відкладає йому, однако я знаю, що тим буде добре, хто Бога боїться, хто перед обличчям Його має страх!

13 А грешнику не будет процветания, и дни его, подобно тени, не продлятся долго, потому что он не боится Бога.

А безбожному добре не буде, і мов тінь, довгих днів він не матиме, бо він перед Божим лицем страху не має!

14 Е сть еще нечто суетное, что случается на земле: праведник получает то, что заслуживает нечестивый, а нечестивый получает то, что заслуживает праведник. И сказал я, что это тоже суета.

Є марнота, яка на землі діється, що є справедливі, що лихо спадає на них, мов за вчинок безбожних, а є безбожні, що добро спадає на них, мов за чин справедливих! Я сказав, що марнота й оце!...

15 И так, я воздаю хвалу веселью, потому что нет ничего лучше для человека под солнцем, как есть, пить и веселиться. И радость будет сопровождать его в трудах во все дни его жизни, которые Бог дал ему под солнцем.

І радість я похваляв: що немає людині під сонцем добра, хіба тільки щоб їсти, та пити та тішитися, і оце супроводить її в її праці за часу життя її, що під сонцем Бог дав був їй.

16 К огда я решил познать мудрость и понаблюдать за трудом человека на земле – его глаза не видят сна ни днем ни ночью, –

Коли я поклав своє серце, щоб мудрість пізнати, і побачити чин, що діється він на землі, бо ні вдень ні вночі сну не бачить людина своїми очима,

17 т огда я увидел все, что сделал Бог. Человек не может постичь того, что происходит под солнцем. Как бы человек ни старался постичь этого, он не сможет найти смысла. Даже если какой-нибудь мудрец скажет, что он-то знает, на самом деле он не постиг этого.

і коли я побачив усякий чин Бога, тоді я пізнав, що не може людина збагнути чину, під сонцем учиненого! Тому скільки людина не трудиться, щоб дошукатись цього, то не знайде, і коли й мудрий скаже, що знає, не зможе знайти!...