1 С озвав вместе двенадцать, Иисус дал им силу и власть одолевать всех демонов и излечивать болезни.

І скликав Він Дванадцятьох, і дав їм силу та владу над усіма демонами, і вздоровляти недуги.

2 З атем Он послал их возвещать Божье Царство и исцелять больных,

І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих.

3 с казав им: – Ничего не берите с собой в дорогу: ни посоха, ни сумки, ни хлеба, ни денег, ни запасной одежды.

І промовив до них: Не беріть нічого в дорогу: ані палиці, ані торби, ні хліба, ні срібла, ані майте по двоє убрань.

4 В какой бы дом вы ни вошли, оставайтесь там и оттуда отправляйтесь дальше.

І в який дім увійдете, зоставайтеся там, і звідти відходьте.

5 А если где-то люди вас не примут, то, уходя из того города, отряхните пыль с ваших ног, это будет свидетельством против них.

А як хто вас не прийме, то, виходячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших порох на свідчення супроти них.

6 У ченики отправились в путь и, переходя из селения в селение, возвещали Радостную Весть и повсюду исцеляли больных. Смятение правителя Ирода (Мат. 14: 1-2; Мк. 6: 14-16)

І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи Добру Новину та всюди вздоровляючи.

7 С лухи обо всем этом дошли и до правителя Ирода. Он был в недоумении, потому что одни говорили, что это Иоанн воскрес из мертвых,

А Ірод тетрарх прочув усе, що сталось було, і вагався, бо дехто казали, що Іван це із мертвих устав,

8 д ругие – что явился Илия, третьи – что ожил один из древних пророков.

а інші, що Ілля то з'явився, а знов інші, що ожив це один із стародавніх пророків.

9 И род говорил: – Иоанна я обезглавил, а Кто же тогда Этот Человек, о Котором мне такое рассказывают? И он искал возможность увидеть Иисуса. Иисус насыщает пять тысяч мужчин (Мат. 14: 13-21; Мк. 6: 32-44; Ин. 6: 1-13)

Тоді Ірод сказав: Іванові стяв я голову; хто ж Оцей, що я чую про Нього речі такі? І він намагався побачити Його.

10 А постолы, возвратившись, рассказали Иисусу обо всем, что они сделали. Потом Он взял их с Собой, и они пошли одни к городу, называемому Вифсаида.

А коли повернулись апостоли, вони розповіли Йому, що зробили. І Він їх узяв, та й пішов самотою на місце безлюдне, біля міста, що зветься Віфсаіда.

11 О днако толпы народа, узнав об этом, пошли за Иисусом. Он радушно их принял и говорил им о Божьем Царстве, а также исцелял тех, кто в этом нуждался.

А як люди довідалися, то пішли вслід за Ним. І Він їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровляв, хто потребував уздоровлення.

12 Д ень уже клонился к вечеру, и двенадцать подошли к Иисусу и сказали: – Отпусти людей, чтобы они пошли в окрестные поселки и селения и нашли себе ночлег и пищу, ведь мы здесь в пустынном месте.

А день став схилятися. І Дванадцятеро підійшли та й сказали Йому: Відпусти вже людей, нехай вони йдуть у довколишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо ми тут у місці безлюдному!

13 И исус ответил: – Вы сами дайте им есть. Ученики удивились: – Да ведь у нас только пять хлебов и две рыбы. Разве что нам пойти и купить еды на всех этих людей?

А Він їм сказав: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали: Немає в нас більше, як п'ятеро хліба й дві рибі. Хіба підемо та купимо поживи для всього народу цього.

14 А там одних только мужчин было около пяти тысяч. Но Иисус сказал ученикам: – Рассадите людей группами, человек по пятьдесят.

Бо було чоловіків десь тисяч із п'ять. І сказав Він до учнів Своїх: Розсадіть їх рядами по п'ятидесяти.

15 У ченики так и сделали. Когда все сели,

І зробили отак, і всіх їх розсадили.

16 И исус взял пять хлебов и две рыбы и, подняв глаза к небу, благословил пищу. Затем Он стал разламывать хлеб и рыбу и давать их Своим ученикам, чтобы те раздавали народу.

І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб клали народові.

17 В се ели и насытились, и собрали еще двенадцать корзин остатков. Петр признает Иисуса Христом (Мат. 16: 13-16; Мк. 8: 27-29)

І всі їли й наситились! А з кусків позосталих зібрали дванадцять кошів...

18 О днажды, когда Иисус молился в одиночестве и недалеко от Него были Его ученики, Он спросил их: – За кого принимает Меня народ?

І сталось, як насамоті Він молився, з Ним учні були. І спитав Він їх, кажучи: За кого Мене люди вважають?

19 О ни ответили: – За Иоанна Крестителя; другие же говорят, что Ты Илия, а третьи – что один из других древних пророков ожил.

Вони ж відповіли та сказали: За Івана Христителя, а ті за Іллю, а інші, що воскрес один із давніх пророків.

20 – А вы кем считаете Меня? – спросил их Иисус. – Божьим Христом, – ответил Петр. Иисус впервые говорит о Своей смерти и воскресении (Мат. 16: 21-23; Мк. 8: 31-33)

А Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро ж відповів та сказав: За Христа Божого!

21 Н о Иисус строго велел им никому не говорить об этом,

Він же їм заказав, і звелів не казати нікому про це.

22 с казав: – Сыну Человеческому должно много пострадать и быть отвергнутым старейшинами, первосвященниками и учителями Закона. Он должен быть убит, но на третий день воскреснет. Что значит быть последователем Иисуса? (Мат. 16: 24-28; Мк. 8: 34 – 9: 1)

І сказав Він: Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, але третього дня Він воскресне!

23 П отом Иисус сказал им: – Если кто желает быть Моим последователем, пусть отречется от самого себя и, изо дня в день беря свой крест, следует за Мной.

А до всіх Він промовив: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде.

24 П отому что тот, кто хочет сберечь свою жизнь, потеряет ее, а кто потеряет свою жизнь ради Меня, тот спасет ее.

Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою, той її збереже.

25 В едь что пользы человеку, если он приобретет весь мир, но при этом погубит самого себя или повредит себе?

Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але занапастить чи згубить себе?

26 К то постыдится Меня и Моих слов, того постыдится и Сын Человеческий, когда придет в Своей славе и в славе Отца и святых ангелов.

Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Своїй, і Отчій, і святих Анголів.

27 Г оворю вам истину, некоторые из вас, стоящих здесь, не умрут, пока не увидят Божьего Царства. Преображение Иисуса (Мат. 17: 1-13; Мк. 9: 2-13)

Правдиво ж кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого.

28 П римерно восемь дней спустя после этих слов, Иисус, взяв с Собой Петра, Иоанна и Иакова, поднялся на гору помолиться.

І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на гору.

29 В о время молитвы Его облик вдруг изменился, а одежда стала ослепительно белой.

І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобразився, а одежа Його стала біла й блискуча.

30 И вот появились два человека, которые стали разговаривать с Иисусом, – это были Моисей и Илия.

І ось два мужі з Ним розмовляли, були то Мойсей та Ілля,

31 Я вившись в славе, они говорили о Его исходе, который Он должен будет совершить в Иерусалиме.

що з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчити.

32 А Петра и тех, кто был вместе с ним, одолел сон, но когда они очнулись, то увидели славу Иисуса и двух мужчин, стоявших рядом с Ним.

А Петро та приявні з ним були зморені сном, але, пробудившись, бачили славу Його й обох мужів, що стояли при Ньому.

33 К огда мужчины уже уходили, Петр сказал Иисусу: – Наставник, нам здесь так хорошо! Давай мы сделаем три шалаша, один Тебе, один Моисею и один Илии. Он и сам не знал, что он говорит.

І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатрі: задля Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі! Він не знав, що говорить...

34 К огда он еще говорил, показалось облако и накрыло их. Оказавшись в облаке, они очень испугались.

А як він говорив це, насунула хмара та їх заслонила. І вони полякались, як стали ті входити в хмару.

35 А из облака прозвучал голос: – Это Мой Сын, Мой избранный. Его слушайте!

І почувся ось голос із хмари, який промовляв: Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!

36 К огда голос умолк, они увидели Иисуса уже одного. Они молчали об этом и в то время никому не рассказывали о том, что видели. Иисус исцеляет мальчика, одержимого нечистым духом (Мат. 17: 14-19; Мк. 9: 14-29)

А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовчали, і нікому нічого тих днів не казали, що бачили.

37 Н а следующий день, когда они спустились с горы, Иисуса встретила большая толпа.

А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його натовп великий.

38 И один человек из толпы закричал: – Учитель, умоляю Тебя, посмотри моего сына! Он у меня один.

І закричав ось один чоловік із народу й сказав: Учителю, благаю Тебе, зглянься над сином моїм, бо одинак він у мене!

39 И ногда его схватывает дух, и тогда мальчик внезапно начинает кричать, его сводит судорогой, так что у него изо рта идет пена. Дух терзает его до полного изнеможения и лишь тогда нехотя отступает.

А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той піну пускає. І, вимучивши він його, насилу відходить.

40 Я просил Твоих учеников изгнать его, но они не смогли.

І учнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли.

41 – О неверующее и испорченное поколение, – сказал Иисус, – сколько Мне еще быть с вами и терпеть вас? Приведи сына сюда.

А Ісус відповів і промовив: О, роде невірний й розбещений, доки буду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи свого сина сюди!

42 К огда мальчик еще шел, дух бросил его на землю в припадке. Но Иисус приказал нечистому духу, исцелил мальчика, а затем отдал его отцу.

А як той іще йшов, демон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, і вздоровив дитину, і віддав її батькові її.

43 В се были поражены величием Бога. Иисус снова говорит о Своей смерти (Мат. 17: 22-23; Мк. 9: 30-32) В то время, как все удивлялись тому, что совершил Иисус, Он сказал Своим ученикам:

І всі дивувалися величі Божій! А як усі дивувались усьому, що чинив був Ісус, Він промовив до учнів Своїх:

44 – Слушайте внимательно, что Я вам сейчас скажу: Сын Человеческий будет предан в руки людей.

Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук...

45 Н о они не поняли, что Он имел в виду, от них это было сокрыто, так что они не поняли смысла сказанного, а спросить, что означают Его слова, боялись. Ученики спорят о том, кто из них самый великий (Мат. 18: 1-5; Мк. 9: 33-37)

Проте не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запитати про це слово.

46 С реди учеников как-то начался спор о том, кто из них важнее.

І прийшло їм на думку: хто б найбільший з них був?

47 И исус, зная их мысли, взял маленького ребенка и поставил его рядом с Собой.

А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе.

48 – Кто ради Меня принимает такого ребенка, – сказал Иисус, – тот принимает и Меня, а кто принимает Меня, тот принимает и Пославшего Меня. Кто среди вас меньше всех, тот и велик. Кто не против вас, тот за вас (Мк. 9: 38-40)

І промовив до них: Як хто прийме дитину оцю в Ім'я Моє, Мене він приймає, а як хто Мене прийме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма, той великий!

49 – Наставник, – сказал Иоанн, – мы видели человека, который Твоим Именем изгонял демонов, и мы запрещали ему, потому что он не следует за Тобой вместе с нами.

А Іван відповів і сказав: Учителю, ми бачили одного чоловіка, що Ім'ям Твоїм демонів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить.

50 – Не запрещайте, – сказал Иисус. – Кто не против вас, тот за вас. Отвержение Иисуса Христа самарянами

Ісус же йому відказав: Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас!

51 К огда Иисусу подошло время быть взятым на небо, Он направился в Иерусалим.

І сталось, коли дні вознесення Його наближались, Він постановив піти в Єрусалим.

52 В перед Себя Он послал вестников, и те пошли в одно из самарянских селений, чтобы приготовить все к Его приходу.

І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули до села самарянського, щоб ночівлю Йому приготовити.

53 Н о жители селения не приняли Его, потому что Он шел в Иерусалим.

А ті не прийняли Його, бо йшов Він у напрямі Єрусалиму.

54 У видев это, Его ученики Иаков и Иоанн сказали: – Господи, хочешь, мы прикажем огню сойти с неба и всех их истребить, как и Илия сделал?

Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: Господи, хочеш, то ми скажемо, щоб огонь зійшов з неба та винищив їх, як і Ілля був зробив.

55 Н о Иисус, обернувшись, запретил им и сказал: – Вы не знаете, какого вы духа,

А Він обернувся до них, їм докорив та й сказав: Ви не знаєте, якого ви духа.

56 в едь Сын Человеческий пришел не губить человеческие души, а спасать. И они пошли в другое селение. Иисус говорит о цене следования за Ним (Мат. 8: 19-22)

Бо Син Людський прийшов не губить душі людські, а спасати! І пішли вони в інше село.

57 К огда они шли по дороге, один человек сказал Иисусу: – Я пойду за Тобой, куда бы Ты ни пошел.

І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один: Я піду за Тобою, хоч би куди Ти пішов.

58 И исус ответил: – У лисиц есть норы, и у птиц небесных – гнезда, а Сыну Человеческому негде и голову приклонить.

Ісус же йому відказав: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має ніде й голови прихилити!

59 Д ругому человеку Иисус сказал: – Следуй за Мной. Но тот ответил: – Господи, разреши мне прежде пойти и похоронить отца моего.

І промовив до другого Він: Іди за Мною. А той відказав: Дозволь мені перше піти, і батька свого поховати.

60 – Пусть мертвые хоронят своих мертвецов, а ты иди и провозглашай Божье Царство, – сказал ему Иисус.

Він же йому відказав: Зостав мертвим ховати мерців своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже.

61 Е ще один человек сказал Ему: – Я пойду за Тобой, Господи, но позволь мне прежде пойти и попрощаться с моей семьей.

А інший сказав був: Господи, я піду за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми домашніми.

62 И исус ответил: – Ни один человек, положивший руку на плуг и оглядывающийся назад, не пригоден для Божьего Царства.

Ісус же промовив до нього: Ніхто з тих, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до Божого Царства!