Исаия 47 ~ Ісая 47

picture

1 Сойди, сядь в пыли, девственная дочь Вавилона; сядь на землю, не на трон, дочь халдеев. Больше не назовут тебя нежной и утонченной.

Зійди й сядь у порох, о діво, дочко Вавилону! Сядь на землю, без трону, о дочко халдеїв! Бо кликати більше не будуть на тебе: тендитна та випещена!

2 В озьми жернова, мели муку; сними свое покрывало. Подбери свои юбки, оголи свои ноги, переходи через реки.

Візьми жорна й муки намели, намітку свою відхили, закачай но подолка та стегна відкрий, і бреди через ріки,

3 П усть обнажится твоя нагота, откроются взглядам твои срамные места. Я отомщу, никого не пощажу.

і буде твій сором відкритий, і стид твій покажеться! Я помсту вчиню, і не буду щадити людини!

4 Н аш Искупитель – Имя Его Господь Сил – Святой Израиля.

Наш Відкупитель, Господь Саваот Йому Ймення, Святий Ізраїлів.

5 Сиди в молчании, ступай во тьму, дочь халдеев; не назовут тебя больше владычицей царств.

Сиди мовчки й ввійди до темноти, о дочко халдеїв, бо кликати більше не будуть тебе: Пані царств!

6 Р азгневался Я на народ Мой и унизил Свое наследие; Я отдал их в твои руки, и ты не явила им милосердия. Даже на стариков положила ты крайне тяжелое ярмо.

Розлютився Я на народ Свій, збезчестив спадщину Своєю, та й віддав їх у руку твою. Ти не виявила милосердя до них: ти над старцем учинила ярмо своє дуже тяжким,

7 Т ы сказала: «Вовеки пребуду владычицей!» Но не задумалась, не подумала о том, что может произойти.

та й сказала: Навіки я панею буду! І до серця собі не взяла тих речей, не подумала про свій кінець...

8 И так, послушай, искательница удовольствий, живущая в безопасности и говорящая себе: «Я, и нет никого другого. Никогда я не овдовею, не познаю потери детей».

А тепер це послухай, розпещена, що безпечно сидиш, що говориш у серці своїм: Я, і більше ніхто! Не буду сидіти вдовою, і не знатиму страти дітей!

9 И то и другое постигнет тебя, в мгновение, в один день – утрата детей и вдовство. В полной мере постигнут они тебя, невзирая на множество твоих чародейств и великую силу твоих заклинаний.

Та прийдуть на тебе несподівано те й те в один день, страта дітей та вдівство, вони в повній мірі на тебе спадуть при усій многоті твоїх чарів, при силі великій твоїх заклинань!...

10 Т ы полагалась на свое злодейство и говорила: «Никто меня не видит». Твоя мудрость и знание сбили тебя с толку, когда ты сказала себе: «Я, и нет никого другого кроме меня».

Ти ж бо надію складала на злобу свою, говорила: Ніхто не побачить мене! Звела тебе мудрість твоя та знання твоє, і сказала ти в серці своїм: Я, і більше ніхто!

11 П ридет к тебе беда, и не будешь знать, как ее отвести. Обрушится на тебя несчастье, и не отвратишь его выкупом. Внезапно постигнет тебя крушение, которое ты не предвидишь.

І прийде на тебе лихе, що відворожити його ти не зможеш, і на тебе нещастя впаде, що не зможеш його окупити, і прийде на тебе раптовно спустошення, про яке ти не знаєш...

12 Н у что же, держись своих заклинаний и множества своих чародейств, в которых ты с юности преуспела. Может быть, получится, может быть, ужас внушишь.

Ставай же з своїми закляттями та з безліччю чарів своїх, якими ти мучилася від юнацтва свого, може зможеш ти допомогти, може ти настрахаєш!

13 М ногочисленные советы лишь утомили тебя! Пусть встанут твои астрологи, эти звездочеты, предсказывающие по новолуниям; пусть спасут тебя от того, что тебя постигнет.

Змучилась ти від великої кількости рад своїх, хай же стануть і хай допоможуть тобі ті, хто небо розрізує, хто до зір придивляється, хто провіщує кожного місяця, що має на тебе прийти!

14 В от, они как солома, палит их огонь. Самих себя не могут спасти от власти пламени. Это не угли, чтобы погреться, не костер, чтобы посидеть перед ним!

Ось стали вони, мов солома: огонь їх попалить, не врятують своєї душі з руки полум'я, це не жар, щоб погріти себе, ані полум'я, щоб сидіти біля нього...

15 В от что они для тебя – те, с кем трудилась ты, с кем торговала с юности! Каждый из них бредет в свою сторону; спасти тебя некому.

Такими тобі стануть ті, що співпрацювала ти з ними, ворожбити твої від юнацтва твого, кожен буде блудити на свій бік, немає нікого, хто б тебе врятував!