1 Т огда трое друзей перестали спорить с Иовом, потому что он был уверен в своей правоте.

І перестали ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в очах своїх.

2 Н о Елиуй, сын Барахела, потомок Буза, из рода Рам, разгневался на Иова за то, что тот считал себя праведным перед Богом.

І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, на Йова запалився гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.

3 О н разгневался и на трех его друзей за то, что не сумев возразить, они клеветали на Иова.

Також на трьох приятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.

4 Н о Елиуй ждал, прежде чем заговорить с Иовом, потому что остальные были старше его.

А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були старші віком за нього.

5 К огда же он увидел, что тем троим нечего больше сказать, он разгневался. Первая речь Елиуя

І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, і запалився його гнів!

6 И тогда Елиуй, сын Барахела, потомок Буза, сказал: – Я молод годами, вы же в преклонных летах; поэтому я и робел, и не смел вам высказать свое мнение.

І відповів бузянин Елігу, син Барах'їлів, та й сказав: Молодий я літами, ви ж старші, тому то я стримувався та боявся знання своє висловити вам.

7 Я думал: «Пусть говорит возраст; пусть преклонные годы учат мудрости».

Я подумав: Хай вік промовляє, і хай розуму вчить многоліття!

8 Н о нет, это дух в человеке и дыхание Всемогущего разум дают.

Справді, дух він у людині, та Всемогутнього подих їх мудрими чинить.

9 Н е одни старики мудры, не одни престарелые знают правду.

Многолітні не завжди розумні, і не все розуміються в праві старі.

10 П оэтому говорю я: «Внимайте мне! Я тоже скажу вам, что знаю». Елиуй обвиняет друзей

Тому я кажу: Послухай мене, хай знання своє висловлю й я!

11 Я ждал, пока вы говорили, суждения ваши слушал; пока вы искали слова,

Тож слів ваших вичікував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите.

12 я вглядывался в вас. Но никто из вас Иова не опроверг, на слова его не ответил.

І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йову довів, хто б відповідь дав на слова його!

13 Н е говорите: «Мы мудрость нашли: пусть Бог обличает его, а не человек».

Щоб ви не сказали: Ми мудрість знайшли: не людина, а Бог переможе його!

14 Е сли бы против меня он обратил речь свою, то я не как вы отвечал бы ему.

Не на мене слова він скеровував, і я не відповім йому мовою вашою.

15 О ни испугались и больше не отвечают, слов у них не осталось.

Полякались вони, вже не відповідають, не мають вже слів...

16 Ж дать ли мне, раз они замолчали, раз они стоят здесь, не отвечая?

Я чекав, що не будуть вони говорити, що спинились, не відповідають уже.

17 М не ведь тоже есть что сказать, я тоже выскажу свое мнение.

Відповім також я свою частку, і висловлю й я свою думку.

18 Я переполнен словами, дух во мне побуждает меня.

Бо я повний словами, дух мойого нутра докучає мені...

19 С ердце мое, как вино неоткрытое, как новые бурдюки, готовые разорваться.

Ось утроба моя, мов вино невідкрите, вона тріскається, як нові бурдюки!

20 З аговорю и найду покой; разомкну уста свои и отвечу;

Нехай я скажу й буде легше мені, нехай уста відкрию свої й відповім!

21 н е буду смотреть ни на чье лицо и льстить никому не стану,

На особу не буду уваги звертати, не буду підлещуватись до людини,

22 в едь я не умею льстить – иначе скоро убил бы меня мой Творец!

бо не вмію підлещуватись! Коли ж ні, нехай зараз візьме мене мій Творець!