1 В от слово, которое было к Иеремии от Господа:

Оце слово, що було до Єремії від Господа, говорячи:

2 – Пойди в дом горшечника, и там Я возвещу тебе Мои слова.

Устань, і зійди до дому ганчара, і там почуєш слова Мої.

3 Я пошел в мастерскую горшечника и увидел там, как он работает за гончарным кругом.

І зійшов я до дому ганчара, аж ось він робить працю на кружалі.

4 С осуд, который он делал из глины, развалился у него в руках, и горшечник сделал из него другой, какой ему захотелось.

І в руках ганчара попсулась посудина, яку він із глини робив. І він знову зробив з неї іншу посудину, як сподобалося ганчареві зробити.

5 И вновь было слово Господне ко мне:

І було мені слово Господнє, говорячи:

6 – О дом Израиля, разве Я не могу сделать с вами того же, что делает этот горшечник? – возвещает Господь. – Что глина в руках горшечника, то и вы в Моей руке, дом Израиля.

Чи не міг би зробити й Я вам, як ганчар цей, о доме Ізраїлів? каже Господь. Ось як глина в руці ганчара, так в руці Моїй, доме Ізраїля, й ви!

7 Е сли Я скажу о каком-нибудь народе или царстве, что искореню, разорю и погублю его,

Я часом кажу про народ та про царство, щоб вирвати його, і щоб розбити та вигубити,

8 н о этот народ, о котором Я говорил, раскается в своих злодеяниях, то Я передумаю и не нашлю на него то зло, которое замыслил.

та коли цей народ, що про нього казав Я, повернеться від свого зла, то пожалую Я щодо того зла, яке думав чинити йому.

9 А если скажу, что какой-нибудь народ или царство будут устроены и утверждены,

А часом кажу про народ та про царство, щоб його збудувати та щоб посадити,

10 а они будут совершать неугодное Мне и не слушаться Меня, то Я передумаю и не пошлю им добро, которым хотел их одарить.

та як він зробить зле в Моїх очах, щоб не слухатися Мого голосу, то пожалую щодо того добра, про яке говорив, що вчиню Я його.

11 И так, скажи народу Иудеи и жителям Иерусалима: «Так говорит Господь: Вот, Я готовлю для вас беду и замышляю против вас недоброе. Сверните же каждый со своих злых путей и исправьте свои пути и дела».

А тепер скажи до юдея й до мешканців Єрусалиму, говорячи: Так говорить Господь: Ось готую лихе проти вас, і задумую задум на вас, верніться ж ви кожен з дороги своєї лихої, і поліпшіть дороги свої й свої вчинки!

12 Н о они скажут: «Глупости! Мы будем следовать своим замыслам и поступать каждый по упрямству своих злых сердец».

Та вони відказали: Пропало! бо ми будем ходити за своїми думками, і кожен робитиме згідно з упертістю серця свого.

13 П оэтому так говорит Господь: – Расспросите среди народов: слышал ли кто-нибудь о подобном? Невероятные гнусности совершила девственница Израиль.

Тому так промовляє Господь: Поспитайте но ви між народами, чи хто чув, як оце? Страшну річ учинила та діва Ізраїлева!

14 И счезает ли снег со скалистых склонов Ливана? Иссякают ли студеные воды из источников дальних?

Хіба сніг Лівану зійде зо скелі на полі? Чи висохнуть води чужі та холодні, текучі?

15 А Мой народ забыл Меня, они жгут благовония ничтожным идолам; они споткнулись на своих путях, на древних дорогах, и сбились на тропки, на нехоженые пути.

Бо про Мене забув Мій народ: вони кадять марноті, а та робить їм так, що вони на дорогах своїх спотикаються, на давніх путях, щоб ходити стежками, по дорозі невбитій,

16 И х земля станет кошмаром, вечным посмешищем; ужаснется каждый, идущий мимо, и покачает головой.

щоб свій Край учинити страхіттям, посміховищем вічним... Кожен, хто буде проходити ним, остовпіє та буде хитати головою своєю...

17 С ловно восточный ветер, Я развею их перед врагами; повернусь к ним спиной, а не лицом, в день их бедствий. Мольба Иеремии о справедливом наказании

Мов вітер зо сходу, розвію Я їх перед ворогом; потилицю, а не обличчя Я їм покажу у день їхнього горя!

18 О ни сказали: – Давайте придумаем что-нибудь против Иеремии; не пропадет же Закон у священника, совет у мудреца и слово у пророков. Давайте обвиним его, и не будем слушать, что он говорит.

І сказали вони: Ходіть, і обміркуємо заміри на Єремію, бо не згинув Закон у священика, і рада в премудрого, а слово в пророка. Ходіть, і удармо його язиком його власним, і не зважаймо на жодні слова його!

19 У слышь меня, Господи, послушай, что говорят мои обвинители!

Послухай мене, о мій Господи, і почуй голос моїх супротивників!

20 Р азве платят злом за добро? А они мне вырыли яму. Вспомни, как я стоял пред Тобой и за них заступался, чтобы гнев Твой от них отвести.

Хіба замість доброго злим надолужено буде? Бо яму копають вони для моєї душі... Згадай же, що перед обличчям Твоїм я стояв, щоб добре про них говорити, щоб гнів Твій від них відвернути!

21 Т ак обреки же их детей на голод, и предай их во власть меча. Пусть их жены лишатся детей и станут вдовами; пусть их мужчин унесет смерть, и меч убьет юношей на войне.

Тому їхніх синів віддай голодові, і міццю меча викинь їх з Краю, і бодай жінки їхні дітей погубили та вдовами стали, а їхні чоловіки хай смертю повбивані будуть, юнаки їхні хай будуть побиті мечем на війні!

22 П усть из их домов будет слышен крик, когда Ты внезапно пошлешь на них разорителей, ведь они вырыли яму, чтобы меня поймать, и расставили сети для ног моих.

Нехай чується крик з їхніх домів, бо орду Ти зненацька спровадиш на них, бо яму копали вони, щоб схопити мене, і для ніг моїх пастки поставили...

23 Т ы ведь знаешь, Господь, все их замыслы убить меня. Не снимай с них вины и их грехов из памяти не изглаживай. Пусть они будут повержены пред Тобой; поступи так с ними в минуту гнева.

А Ти, Господи, знаєш увесь їхній замір на мене на смерть, не прости їм провин, а гріха їхнього із-перед обличчя Свого не зітри, і хай перед Тобою спіткнуться вони, зроби поміж ними оце під час гніву Свого!