1 Р ано утром первосвященники, старейшины, учители Закона и весь Высший Совет приняли решение. Они, связав Иисуса, отвели и передали Его Пилату.

А первосвященики з старшими й книжниками, та ввесь синедріон, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели та й Пилатові видали.

2 П илат спросил Его: – Ты – Царь иудеев? – Ты сам так говоришь, – ответил Иисус.

А Пилат запитався Його: Чи Ти Цар Юдейський? А Він йому в відповідь каже: Сам ти кажеш...

3 П ервосвященники выдвигали против Иисуса много обвинений,

А первосвященики міцно Його винуватили.

4 и Пилат опять спросил Его: – Ты ничего не отвечаешь? Видишь, как много против Тебя обвинений.

Тоді Пилат знову Його запитав і сказав: Ти нічого не відповідаєш? Дивись, як багато проти Тебе свідкують!

5 Н о, к удивлению Пилата, Иисус и на это ничего не отвечал. Пилат осуждает Иисуса на распятие (Мат. 27: 15-26; Лк. 23: 13-25; Ин. 18: 39-19: 16)

А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.

6 Н а Пасху Пилат обычно отпускал одного из заключенных, по выбору народа.

На свято ж він їм відпускав був одного із в'язнів, котрого просили вони.

7 В это время в заключении находился человек по имени Варавва, который вместе со своими сообщниками совершил убийство во время бунта.

Був же один, що звався Варавва, ув'язнений разом із повстанцями, які за повстання вчинили були душогубство.

8 Т олпа стала просить у Пилата, чтобы он сделал то, что обычно делал для них.

Коли ж натовп зібрався, він став просити Пилата зробити, як він завжди робив їм.

9 – Хотите, чтобы я отпустил вам Царя иудеев? – спросил Пилат.

Пилат же сказав їм у відповідь: Хочете, відпущу вам Царя Юдейського?

10 О н знал, что первосвященники предали Иисуса из зависти.

Бо він знав, що Його через заздрощі видали первосвященики.

11 П ервосвященники же подговорили толпу просить, чтобы освободил лучше Варавву.

А первосвященики натовп підмовили, щоб краще пустив їм Варавву.

12 – Что же мне тогда делать с Тем, Кого вы называете Царем иудеев? – спросил Пилат.

Пилат же промовив ізнов їм у відповідь: А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?

13 – Распни Его! – закричала толпа.

Вони ж стали кричати знов: Розіпни Його!

14 – А что Он сделал плохого? – спросил Пилат. Однако толпа кричала все громче: – Распни Его!

Пилат же сказав їм: Яке ж зло вчинив Він? А вони ще сильніше кричали: Розіпни Його!...

15 П илат, чтобы удовлетворить толпу, освободил им Варавву, а Иисуса отдал на распятие, приказав сперва бичевать Его. Римские солдаты издеваются над Иисусом ( Мат. 27: 27-31; Ин. 19: 2-3)

Пилат же хотів догодити народові, і відпустив їм Варавву. І видав Ісуса, збичувавши, щоб розп'ятий був.

16 С олдаты отвели Иисуса во двор резиденции наместника и созвали весь полк.

Вояки ж повели Його до середини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.

17 О ни одели Его в пурпурную мантию и, сплетя венок из терновника, надели на Него.

І вони зодягли Його в багряницю і, сплівши з тернини вінка, поклали на Нього.

18 – Да здравствует Царь иудеев! – приветствовали они.

І вітати Його зачали: Радій, Царю Юдейський!

19 О ни били Его тростью по голове и плевали на Него, падали перед Ним на колени и кланялись Ему.

І тростиною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому...

20 В доволь наиздевавшись, они сняли с Него пурпурную мантию, одели Иисуса в Его собственную одежду и вывели на распятие. Иисуса ведут на распятие (15: 21-23 – Мат 27: 32-34; Лк. 23: 26; Ин. 19: 17)

І коли назнущалися з Нього, зняли з Нього багряницю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели, щоб розп'ясти Його.

21 П о дороге они остановили человека, шедшего с поля, – это был Симон из Кирены, отец Александра и Руфа, – и заставили его нести крест.

І одного перехожого, що з поля вертався, Симона Кірінеянина, батька Олександра та Руфа, змусили, щоб хреста Йому ніс.

22 И исуса привели на место, называемое Голгофа (что означает «Лобное место» ).

І Його привели на місце Голгофу, що значить Череповище.

23 С олдаты дали Ему вино, смешанное со смирной, но Он не стал пить. Казнь Иисуса (Мат. 27: 35-44; Лк. 23: 32-43; Ин. 19: 18-24)

І давали Йому пити вина, із миррою змішаного, але Він не прийняв.

24 О ни распяли Иисуса, а Его одежду поделили между собой, бросая жребий, кому что взять.

І Його розп'яли, і поділили одежу Його, кинувши жереб про неї, хто що візьме.

25 К огда Его распяли, был третий час.

Була ж третя година, як Його розп'яли.

26 Н адпись, указывавшая Его вину, гласила: «ЦАРЬ ИУДЕЕВ».

І був написаний напис провини Його: Цар Юдейський.

27 В месте с Ним распяли и двух разбойников, одного по правую, другого по левую сторону от Него.

Тоді розп'ято з Ним двох розбійників, одного праворуч, і одного ліворуч Його.

28 И исполнилось Писание, где говорится: «И был причислен к преступникам».

І збулося Писання, що каже: До злочинців Його зараховано!

29 П роходившие мимо бранили Его. Качая головами, они говорили: – Ну что? Ты ведь собирался разрушить храм и в три дня отстроить его!

А хто побіч проходив, то Його лихословили, головами своїми хитали й казали: Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш,

30 С паси Себя, сойди с креста!

зійди із хреста, та спаси Самого Себе!

31 П ервосвященники и учители Закона тоже насмехались над Иисусом: – Спасал других, – говорили они, – а Себя спасти не может!

Теж і первосвященики з книжниками глузували й один до одного казали: Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти!

32 Х ристос, Царь Израиля! Пусть Он сойдет с креста, чтобы мы увидели и поверили. Также оскорбляли Его и распятые вместе с Ним. Иисус умирает на кресте (Мат. 27: 45-56; Лк. 23: 44-49; Ин. 19: 28-30)

Христос, Цар Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували. Навіть ті, що разом із Ним були розп'яті, насміхалися з Нього...

33 В полдень по всей земле стало темно, и это продолжалось до трех часов дня.

А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої темрява стала по цілій землі.

34 В три часа Иисус громко крикнул: – Элои, Элои, лема савахтани? (что означает: «Боже Мой, Боже Мой, почему Ты Меня оставил?»)

О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучним та й вимовив: Елої, Елої, лама савахтані, що в перекладі значить: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?

35 Н екоторые из стоявших поблизости, услышав это, сказали: – Слышите, Илию зовет!

Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: Ось Він кличе Іллю!

36 О дин из них подбежал и, пропитав губку кислым вином, насадил ее на палку и дал Иисусу пить. – Подождите, давайте посмотрим, придет Илия снять Его или нет, – сказал он.

А один із них побіг, намочив губку оцтом, настромив на тростину, і давав Йому пити й казав: Чекайте, побачим, чи прийде Ілля Його зняти!

37 Г ромко вскрикнув, Иисус испустил дух.

А Ісус скрикнув голосом гучним, і духа віддав!...

38 И завеса в храме разорвалась надвое сверху донизу.

І в храмі завіса роздерлась надвоє, від верху аж додолу.

39 С тоявший напротив Иисуса сотник, увидев, как Он испустил дух, сказал: – Этот Человек действительно был Сыном Бога!

А сотник, що насупроти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: Чоловік Цей був справді Син Божий!

40 Т ам были и женщины, которые издали наблюдали за происходящим. Среди них была Мария Магдалина, Мария, мать Иакова младшего и Иосии, и Саломия.

Були ж і жінки, що дивились здалека, між ними Марія Магдалина, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосії, і Саломія,

41 О ни следовали за Иисусом, когда Он был в Галилее, и прислуживали Ему. Там было много и других женщин, которые пришли с Ним в Иерусалим. Погребение Иисуса (Мат. 27: 57-61; Лк. 23: 50-56; Ин. 19: 38-42)

що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуговували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.

42 Б ыл день приготовления к субботе. Вечером

А коли настав вечір, через те, що було Приготовлення, цебто перед суботою,

43 И осиф из Аримафеи, влиятельный член Совета, который и сам был из числа ожидавших Божьего Царства, осмелился пойти к Пилату и попросить тело Иисуса.

прийшов Йосип із Ариматеї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, і просив тіла Ісусового.

44 П илат удивился, услышав, что Иисус так скоро умер. Он позвал сотника и спросил, давно ли Иисус умер.

А Пилат здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'ятий помер.

45 У знав от сотника, что Иисус действительно мертв, он отдал тело Иосифу.

І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йосипові.

46 И осиф купил льняное полотно, снял тело, обернул его полотном и положил в вырубленную в скале гробницу. Ко входу в гробницу он привалил камень.

А Йосип купив плащаницю, і, знявши Його, обгорнув плащаницею, та й поклав Його в гробі, що в скелі був висічений. І каменя привалив до могильних дверей.

47 А Мария Магдалина и Мария, мать Иосии, видели, куда Он был положен.

Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосієва, дивилися, де ховали Його.