1 Н емедленно поутру первосвященники со старейшинами и книжниками и весь синедрион составили совещание и, связав Иисуса, отвели и предали Пилату.

А первосвященики з старшими й книжниками, та ввесь синедріон, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели та й Пилатові видали.

2 П илат спросил Его: Ты Царь Иудейский? Он же сказал ему в ответ: ты говоришь.

А Пилат запитався Його: Чи Ти Цар Юдейський? А Він йому в відповідь каже: Сам ти кажеш...

3 И первосвященники обвиняли Его во многом.

А первосвященики міцно Його винуватили.

4 П илат же опять спросил Его: Ты ничего не отвечаешь? видишь, как много против Тебя обвинений.

Тоді Пилат знову Його запитав і сказав: Ти нічого не відповідаєш? Дивись, як багато проти Тебе свідкують!

5 Н о Иисус и на это ничего не отвечал, так что Пилат дивился.

А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.

6 Н а всякий же праздник отпускал он им одного узника, о котором просили.

На свято ж він їм відпускав був одного із в'язнів, котрого просили вони.

7 Т огда был в узах, по имени Варавва, со своими сообщниками, которые во время мятежа сделали убийство.

Був же один, що звався Варавва, ув'язнений разом із повстанцями, які за повстання вчинили були душогубство.

8 И народ начал кричать и просить о том, что он всегда делал для них.

Коли ж натовп зібрався, він став просити Пилата зробити, як він завжди робив їм.

9 О н сказал им в ответ: хотите ли, отпущу вам Царя Иудейского?

Пилат же сказав їм у відповідь: Хочете, відпущу вам Царя Юдейського?

10 И бо знал, что первосвященники предали Его из зависти.

Бо він знав, що Його через заздрощі видали первосвященики.

11 Н о первосвященники возбудили народ, чтобы отпустил им лучше Варавву.

А первосвященики натовп підмовили, щоб краще пустив їм Варавву.

12 П илат, отвечая, опять сказал им: что же хотите, чтобы я сделал с Тем, Которого вы называете Царем Иудейским?

Пилат же промовив ізнов їм у відповідь: А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?

13 О ни опять закричали: распни Его.

Вони ж стали кричати знов: Розіпни Його!

14 П илат сказал им: какое же зло сделал Он? Но они еще сильнее закричали: распни Его.

Пилат же сказав їм: Яке ж зло вчинив Він? А вони ще сильніше кричали: Розіпни Його!...

15 Т огда Пилат, желая сделать угодное народу, отпустил им Варавву, а Иисуса, бив, предал на распятие.

Пилат же хотів догодити народові, і відпустив їм Варавву. І видав Ісуса, збичувавши, щоб розп'ятий був.

16 А воины отвели Его внутрь двора, то есть в преторию, и собрали весь полк,

Вояки ж повели Його до середини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.

17 и одели Его в багряницу, и, сплетши терновый венец, возложили на Него;

І вони зодягли Його в багряницю і, сплівши з тернини вінка, поклали на Нього.

18 и начали приветствовать Его: радуйся, Царь Иудейский!

І вітати Його зачали: Радій, Царю Юдейський!

19 И били Его по голове тростью, и плевали на Него, и, становясь на колени, кланялись Ему.

І тростиною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому...

20 К огда же насмеялись над Ним, сняли с Него багряницу, одели Его в собственные одежды Его и повели Его, чтобы распять Его.

І коли назнущалися з Нього, зняли з Нього багряницю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели, щоб розп'ясти Його.

21 И заставили проходящего некоего Киринеянина Симона, отца Александрова и Руфова, идущего с поля, нести крест Его.

І одного перехожого, що з поля вертався, Симона Кірінеянина, батька Олександра та Руфа, змусили, щоб хреста Йому ніс.

22 И привели Его на место Голгофу, что значит: Лобное место.

І Його привели на місце Голгофу, що значить Череповище.

23 И давали Ему пить вино со смирною; но Он не принял.

І давали Йому пити вина, із миррою змішаного, але Він не прийняв.

24 Р аспявшие Его делили одежды Его, бросая жребий, кому что взять.

І Його розп'яли, і поділили одежу Його, кинувши жереб про неї, хто що візьме.

25 Б ыл час третий, и распяли Его.

Була ж третя година, як Його розп'яли.

26 И была надпись вины Его: Царь Иудейский.

І був написаний напис провини Його: Цар Юдейський.

27 С Ним распяли двух разбойников, одного по правую, а другого по левую Его.

Тоді розп'ято з Ним двох розбійників, одного праворуч, і одного ліворуч Його.

28 И сбылось слово Писания: и к злодеям причтен.

І збулося Писання, що каже: До злочинців Його зараховано!

29 П роходящие злословили Его, кивая головами своими и говоря: э! разрушающий храм, и в три дня созидающий!

А хто побіч проходив, то Його лихословили, головами своїми хитали й казали: Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш,

30 с паси Себя Самого и сойди со креста.

зійди із хреста, та спаси Самого Себе!

31 П одобно и первосвященники с книжниками, насмехаясь, говорили друг другу: других спасал, а Себя не может спасти.

Теж і первосвященики з книжниками глузували й один до одного казали: Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти!

32 Х ристос, Царь Израилев, пусть сойдет теперь с креста, чтобы мы видели, и уверуем. И распятые с Ним поносили Его.

Христос, Цар Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували. Навіть ті, що разом із Ним були розп'яті, насміхалися з Нього...

33 В шестом же часу настала тьма по всей земле и до часа девятого.

А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої темрява стала по цілій землі.

34 В девятом часу возопил Иисус громким голосом: Элои! Элои! ламма савахфани? --что значит: Боже Мой! Боже Мой! для чего Ты Меня оставил?

О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучним та й вимовив: Елої, Елої, лама савахтані, що в перекладі значить: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?

35 Н екоторые из стоявших тут, услышав, говорили: вот, Илию зовет.

Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: Ось Він кличе Іллю!

36 А один побежал, наполнил губку уксусом и, наложив на трость, давал Ему пить, говоря: постойте, посмотрим, придет ли Илия снять Его.

А один із них побіг, намочив губку оцтом, настромив на тростину, і давав Йому пити й казав: Чекайте, побачим, чи прийде Ілля Його зняти!

37 И исус же, возгласив громко, испустил дух.

А Ісус скрикнув голосом гучним, і духа віддав!...

38 И завеса в храме раздралась надвое, сверху донизу.

І в храмі завіса роздерлась надвоє, від верху аж додолу.

39 С отник, стоявший напротив Его, увидев, что Он, так возгласив, испустил дух, сказал: истинно Человек Сей был Сын Божий.

А сотник, що насупроти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: Чоловік Цей був справді Син Божий!

40 Б ыли и женщины, которые смотрели издали: между ними была и Мария Магдалина, и Мария, мать Иакова меньшего и Иосии, и Саломия,

Були ж і жінки, що дивились здалека, між ними Марія Магдалина, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосії, і Саломія,

41 к оторые и тогда, как Он был в Галилее, следовали за Ним и служили Ему, и другие многие, вместе с Ним пришедшие в Иерусалим.

що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуговували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.

42 И как уже настал вечер, --потому что была пятница, то есть перед субботою, --

А коли настав вечір, через те, що було Приготовлення, цебто перед суботою,

43 п ришел Иосиф из Аримафеи, знаменитый член совета, который и сам ожидал Царствия Божия, осмелился войти к Пилату, и просил тела Иисусова.

прийшов Йосип із Ариматеї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, і просив тіла Ісусового.

44 П илат удивился, что Он уже умер, и, призвав сотника, спросил его, давно ли умер?

А Пилат здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'ятий помер.

45 И , узнав от сотника, отдал тело Иосифу.

І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йосипові.

46 О н, купив плащаницу и сняв Его, обвил плащаницею, и положил Его во гробе, который был высечен в скале, и привалил камень к двери гроба.

А Йосип купив плащаницю, і, знявши Його, обгорнув плащаницею, та й поклав Його в гробі, що в скелі був висічений. І каменя привалив до могильних дверей.

47 М ария же Магдалина и Мария Иосиева смотрели, где Его полагали.

Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосієва, дивилися, де ховали Його.