1 Е сли кто украдет вола или овцу и заколет или продаст, то пять волов заплатит за вола и четыре овцы за овцу.

(21-37) Коли хто вкраде вола або овечку, і заріже його або продасть його, то відшкодує п'ять штук великої худоби за вола того, а чотири дрібної худоби за ту овечку.

2 Е сли застанет вора подкапывающего и ударит его, так что он умрет, то кровь не ему;

(22-1) Коли злодій буде зловлений в підкопі, і буде побитий так, що помре, то нема провини крови на тому, хто побив.

3 н о если взошло над ним солнце, то ему кровь. должен заплатить; а если нечем, то пусть продадут его за украденное им;

(22-2) Але як засвітило сонце над ним, то є на ньому провина крови. Злодій конче відшкодує, а якщо він нічого не має, то буде проданий за свою крадіжку.

4 е сли украденное найдется у него в руках живым, вол ли то, или осел, или овца, пусть заплатит вдвое.

(22-3) Якщо та крадіжка справді буде знайдена в руці його живою, від вола аж до осла, до ягняти, то нехай відшкодує удвоє.

5 Е сли кто потравит поле, или виноградник, пустив скот свой травить чужое поле, пусть вознаградит лучшим из поля своего и лучшим из виноградника своего.

(22-4) Коли хто випасе поле або виноградника, і пустить свою худобу й буде випасати на чужому полі, відшкодує найліпшим із поля свого й найліпшим із свого виноградника.

6 Е сли появится огонь и охватит терн и выжжет копны, или жатву, или поле, то должен заплатить, кто произвел сей пожар.

(22-5) Коли вийде огонь і попаде на тернину, і буде спалена скирта, або збіжжя стояче, або поле, конче відшкодує той, хто запалив пожежу.

7 Е сли кто отдаст ближнему на сохранение серебро или вещи, и они украдены будут из дома его, то, если найдется вор, пусть он заплатит вдвое;

(22-6) Коли хто дасть своєму ближньому срібло або посуд на збереження, а воно буде вкрадене з дому того чоловіка, якщо буде знайдений злодій, нехай відшкодує вдвоє.

8 а если не найдется вор, пусть хозяин дома придет пред судей, что не простер руки своей на собственность ближнего своего.

(22-7) Якщо ж злодій не буде знайдений, то власник дому буде приведений до суддів, на присягу, що не простягав своєї руки на працю свого ближнього.

9 О всякой вещи спорной, о воле, об осле, об овце, об одежде, о всякой вещи потерянной, о которой кто-нибудь скажет, что она его, дело обоих должно быть доведено до судей: кого обвинят судьи, тот заплатит ближнему своему вдвое.

(22-8) У кожній справі провини, про вола, про осла, про овечку, про одіж, про все згублене, про яке хто скаже, що це його, нехай справа обох прийде до судді. Кого суддя визнає за винного, той відшкодує вдвоє своєму ближньому.

10 Е сли кто отдаст ближнему своему осла, или вола, или овцу, или какой другой скот на сбережение, а он умрет, или будет поврежден, или уведен, так что никто сего не увидит, --

(22-9) Коли хто дасть своєму ближньому на збереження осла, або вола, або овечку, чи яку іншу худобину, а вона згине, або буде скалічена, або буде заграбована, і ніхто того не бачив,

11 к лятва пред Господом да будет между обоими в том, что не простер руки своей на собственность ближнего своего; и хозяин должен принять, а не будет платить;

(22-10) присяга Господня нехай буде між обома, що він не простяг своєї руки на власність свого ближнього, а власник її нехай забере, а позваний не буде відшкодувати.

12 а если украден будет у него, то должен заплатить хозяину его;

(22-11) А якщо справді буде вкрадена від нього, то нехай відшкодує власникові її.

13 е сли же будет растерзан, то пусть в доказательство представит растерзанное: за растерзанное он не платит.

(22-12) Якщо дійсно буде розшарпана вона, нехай принесе її як свідоцтво, а за розшарпане він не відшкодує.

14 Е сли кто займет у ближнего своего скот, и он будет поврежден, или умрет, а хозяина его не было при нем, то должен заплатить;

(22-13) А коли хто позичить від свого ближнього худобину, а вона буде скалічена або згине, а власник її не був із нею, то конче відшкодує;

15 е сли же хозяин его был при нем, то не должен платить; если он взят был в наймы за деньги, то пусть и пойдет за ту цену.

(22-14) якщо ж її власник був із нею, не відшкодує. А якщо худобина була найнята, то піде та шкода в заплату її.

16 Е сли обольстит кто девицу необрученную и переспит с нею, пусть даст ей вено себе в жену;

(22-15) А коли хто підмовить дівчину, яка не заручена, і ляже з нею, то нехай дасть їй віно, і візьме її собі за жінку.

17 а если отец не согласится выдать ее за него, пусть заплатит серебра, сколько на вено девицам.

(22-16) Якщо батько її справді відмовить віддати її йому, нехай відважить срібла згідно з віном дівочим.

18 В орожеи не оставляй в живых.

(22-17) Чарівниці не зоставиш при житті.

19 В сякий скотоложник да будет предан смерти.

(22-18) Кожен, хто зляжеться з худобиною, конче буде забитий.

20 П риносящий жертву богам, кроме одного Господа, да будет истреблен.

(22-19) Кожен, хто приносить жертву богам, крім Бога Одного, підпадає закляттю.

21 П ришельца не притесняй и не угнетай его, ибо вы сами были пришельцами в земле Египетской.

(22-20) А приходька не будеш утискати та гнобити його, бо й ви були приходьками в єгипетськім краї.

22 Н и вдовы, ни сироты не притесняйте;

(22-21) Жодної вдови та сироти не будеш гнобити;

23 е сли же ты притеснишь их, то, когда они возопиют ко Мне, Я услышу вопль их,

(22-22) якщо ж ти справді гнобитимеш їх, то коли вони, кличучи, кликатимуть до Мене, то конче почую їхній зойк,

24 и воспламенится гнев Мой, и убью вас мечом, и будут жены ваши вдовами и дети ваши сиротами.

(22-23) і розпалиться гнів Мій, і повбиваю вас мечем, і стануть жінки ваші вдовами, а діти ваші сиротами.

25 Е сли дашь деньги взаймы бедному из народа Моего, то не притесняй его и не налагай на него роста.

(22-24) Якщо позичиш гроші народові Моєму, бідному, що з тобою, то не будь йому, як суворий позичальник, не покладеш на нього лихви.

26 Е сли возьмешь в залог одежду ближнего твоего, до захождения солнца возврати ее,

(22-25) Якщо дійсно візьмеш у заставу одежу ближнього свого, то вернеш її йому до заходу сонця,

27 и бо она есть единственный покров у него, она--одеяние тела его: в чем будет он спать? итак, когда он возопиет ко Мне, Я услышу, ибо Я милосерд.

(22-26) бо вона єдине накриття його, вона одіж на тіло його; на чому він буде лежати? І станеться, коли буде він кликати до Мене, то почую, бо Я милосердний.

28 С удей не злословь и начальника в народе твоем не поноси.

(22-27) Бога не будеш лихословити, а начальника в народі твоїм не будеш проклинати.

29 Н е медли начатки от гумна твоего и от точила твоего; отдавай Мне первенца из сынов твоих;

(22-28) Не будеш спізнюватися, щодо жертов, із щедрістю збіжжя та з плинами твоїми. Перворідного з синів своїх даси Мені.

30 т о же делай с волом твоим и с овцою твоею. семь дней пусть они будут при матери своей, а в восьмой день отдавай их Мне.

(22-29) Так зробиш волові своєму, і дрібній худобі своїй: сім день буде вона з своєю матір'ю, а восьмого дня даси її Мені.

31 И будете у Меня людьми святыми; и мяса, растерзанного зверем в поле, не ешьте, псам бросайте его.

(22-30) І ви будете Мені святими людьми, і не будете їсти м'яса, розшарпаного в полі, псові кинете його!