1 Е сли я говорю языками человеческими и ангельскими, а любви не имею, то я--медь звенящая или кимвал звучащий.

Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!

2 Е сли имею пророчества, и знаю все тайны, и имею всякое познание и всю веру, так что и горы переставлять, а не имею любви, --то я ничто.

І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!

3 И если я раздам все имение мое и отдам тело мое на сожжение, а любви не имею, нет мне в том никакой пользы.

І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!

4 Л юбовь долготерпит, милосердствует, любовь не завидует, любовь не превозносится, не гордится,

Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,

5 н е бесчинствует, не ищет своего, не раздражается, не мыслит зла,

не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,

6 н е радуется неправде, а сорадуется истине;

не радіє з неправди, але тішиться правдою,

7 в се покрывает, всему верит, всего надеется, все переносит.

усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!

8 Л юбовь никогда не перестает, хотя и пророчества прекратятся, и языки умолкнут, и знание упразднится.

Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.

9 И бо мы отчасти знаем, и отчасти пророчествуем;

Бо ми знаємо частинно, і пророкуємо частинно;

10 к огда же настанет совершенное, тогда то, что отчасти, прекратится.

коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне.

11 К огда я был младенцем, то по-младенчески говорил, по-- младенчески мыслил, по-младенчески рассуждал; а как стал мужем, то оставил младенческое.

Коли я дитиною був, то я говорив, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитяче.

12 Т еперь мы видим как бы сквозь стекло, гадательно, тогда же лицем к лицу; теперь знаю я отчасти, а тогда познаю, подобно как я познан.

Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я.

13 А теперь пребывают сии три: вера, надежда, любовь; но любовь из них больше.

А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов!