1 В от закон о жертве повинности: это великая святыня;

А оце закон жертви за провину, Найсвятіше вона.

2 ж ертву повинности должно заколать на том месте, где заколается всесожжение, и кровью ее кропить на жертвенник со всех сторон;

На місці, де ріжуть цілопалення, заріжуть жертву за провину, а кров її священик покропить на жертівника навколо.

3 д олжен представить из нее весь тук, курдюк и тук, покрывающий внутренности,

А ввесь її лій із неї він принесе, курдюка, і лій, що покриває нутрощі,

4 и обе почки и тук, который на них, который на стегнах, и сальник, который на печени; с почками пусть он отделит сие;

і обидві нирки, і лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме з нирками,

5 и сожжет сие священник на жертвеннике в жертву Господу: это жертва повинности.

та й спалить те священик на жертівнику, це огняна жертва для Господа, жертва за провину вона.

6 В есь мужеский пол священнического рода может есть ее; на святом месте должно есть ее: это великая святыня.

Кожен чоловічої статі серед священиків буде їсти її, на місці святому буде вона їджена, Найсвятіше вона.

7 К ак о жертве за грех, так и о жертве повинности закон один: она принадлежит священнику, который очищает посредством ее.

Як про жертву за гріх, так само про жертву за провини закон їм один: священикові, що очистить нею, йому вона буде.

8 И когда священник приносит чью-нибудь жертву всесожжения, кожа от всесожжения, которое он приносит, принадлежит священнику;

А священик, що приносить чиєсь цілопалення, шкура цілопалення, яке приніс він, священикові, йому вона буде.

9 и всякое приношение хлебное, которое печено в печи, и всякое приготовленное в горшке или на сковороде, принадлежит священнику, приносящему его;

І кожна жертва хлібна, що в печі буде печена, і кожна приготовлена в горшку та на лопатці, священикові, що приносить її, йому вона буде.

10 и всякое приношение хлебное, смешанное с елеем и сухое, принадлежит всем сынам Аароновым, как одному, так и другому.

А кожна хлібна жертва, мішана в оливі й суха, буде вона всім синам Аароновим, як одному, так і другому.

11 В от закон о жертве мирной, которую приносят Господу:

А оце закон про мирну жертву, що хтось принесе її Господеві.

12 е сли кто в благодарность приносит ее, то при жертве благодарности он должен принести пресные хлебы, смешанные с елеем, и пресные лепешки, помазанные елеем, и пшеничную муку, напитанную, хлебы, смешанные с елеем;

Якщо принесе її на подяку, то він принесе на жертву подяки прісні калачі, мішані в оливі, і прісні коржі, помазані оливою, і вимішана пшенична мука, калачі, мішані в оливі.

13 к роме лепешек пусть он приносит в приношение свое квасный хлеб, при мирной жертве благодарной;

Разом із калачами квашеного хліба принесе він жертву свою, при мирній жертві подяки його.

14 о дно что-нибудь из всего приношения своего пусть принесет он в возношение Господу: это принадлежит священнику, кропящему кровью мирной жертвы;

І принесе він щось одне з кожної жертви, приношення для Господа; це буде священикові, що кропить кров мирної жертви, буде йому.

15 м ясо мирной жертвы благодарности должно съесть в день приношения ее, не должно оставлять от него до утра.

А м'ясо мирної жертви подяки його буде їджене в дні його жертви, не позоставить із нього нічого до ранку.

16 Е сли же кто приносит жертву по обету, или от усердия, то жертву его должно есть в день приношения, и на другой день оставшееся от нее есть можно,

А якщо жертва його приношення обітниця, або добровільний дар, то вона буде їджена в день принесення ним його жертви, а позостале з неї й назавтра буде їджене.

17 а оставшееся от жертвенного мяса к третьему дню должно сжечь на огне;

А позостале з м'яса кривавої жертви в третім дні буде спалене.

18 е сли же будут есть мясо мирной жертвы на третий день, то она не будет благоприятна; кто ее принесет, тому ни во что не вменится: это осквернение, и кто будет есть ее, тот понесет на себе грех;

А якщо справді буде їджене з м'яса мирної жертви його в третім дні, то не буде вподобаний той, хто приносить її, це не буде залічене йому, буде нечисть; а хто їстиме з неї, понесе свій гріх.

19 м яса сего, если оно прикоснется к чему-либо нечистому, не должно есть, но должно сжечь его на огне; а мясо чистое может есть всякий чистый;

А те м'ясо, що доторкнеться до чогось нечистого, не буде їджене, на огні буде спалене. А м'ясо чисте кожен чистий буде їсти м'ясо.

20 е сли же какая душа, имея на себе нечистоту, будет есть мясо мирной жертвы Господней, то истребится душа та из народа своего;

А душа, що буде їсти м'ясо з мирної жертви, що вона Господня, а нечисть його на ньому, то буде вона винищена з народу свого.

21 и если какая душа, прикоснувшись к чему-нибудь нечистому, к нечистоте человеческой, или к нечистому скоту, или какому-нибудь нечистому гаду, будет есть мясо мирной жертвы Господней, то истребится душа та из народа своего.

А коли хто доторкнеться до чогось нечистого, до нечистоти людської, або до нечистої худоби, або до всього нечистого плазуючого, та проте буде їсти з м'яса мирної жертви, що Господня вона, то буде той винищений із народу свого.

22 И сказал Господь Моисею, говоря:

І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

23 с кажи сынам Израилевым: никакого тука ни из вола, ни из овцы, ни из козла не ешьте.

Кажи до Ізраїлевих синів, говорячи: жодного лою волового, ані овечого, ані козиного не будете їсти.

24 Т ук из мертвого и тук из растерзанного зверем можно употреблять на всякое дело; а есть не ешьте его;

А лій із падла й лій пошматованого буде вживаний для всякої потреби, але їсти не будете їсти його.

25 и бо, кто будет есть тук из скота, который приносится в жертву Господу, истребится душа та из народа своего;

Бо кожен, хто їсть лій із худоби, що з неї приносить огняну жертву для Господа, то душа та, що їсть, буде винищена з народу свого.

26 и никакой крови не ешьте во всех жилищах ваших ни из птиц, ни из скота;

І жодної крови птаства та худоби не будете їсти по всіх ваших оселях.

27 а кто будет есть какую-нибудь кровь, истребится душа та из народа своего.

Кожна душа, що їстиме якубудь кров, то буде винищена душа та з-посеред народу свого.

28 И сказал Господь Моисею, говоря:

І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

29 с кажи сынам Израилевым: кто представляет мирную жертву свою Господу, тот из мирной жертвы часть должен принести в приношение Господу;

Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Хто приносить свою мирну жертву до Господа, той принесе своє приношення Господеві з своєї мирної жертви.

30 с воими руками должен он принести в жертву Господу: тук с грудью должен он принести, потрясая грудь пред лицем Господним;

Руки його принесуть огняні жертви Господні, лій із грудиною, принесе грудину, щоб колихати її, як колихання перед Господнім лицем.

31 т ук сожжет священник на жертвеннике, а грудь принадлежит Аарону и сынам его;

І священик спалить той лій на жертівнику. А та грудина буде Ааронові та синам його.

32 и правое плечо, как возношение, из мирных жертв ваших отдавайте священнику:

А праве стегно з мирних жертов ваших дасте священикові, як приношення.

33 к то из сынов Аароновых приносит кровь из мирной жертвы и тук, тому и правое плечо на долю;

Хто з Ааронових синів приносить кров мирних жертов та лій, йому буде на пайку праве стегно.

34 и бо Я беру от сынов Израилевых из мирных жертв их грудь потрясания и плечо возношения, и отдаю их Аарону священнику и сынам его в вечный участок от сынов Израилевых.

Бо Я взяв від Ізраїлевих синів грудину колихання й стегно приношення з мирних жертов їхніх, та й дав їх священикові Ааронові й синам його на вічну постанову від Ізраїлевих синів.

35 В от участок Аарону и участок сынам его из жертв Господних со дня, когда они предстанут пред Господа для священнодействия,

Оце частка з помазання Аарона та частка з помазання синів його з огняних жертов Господніх у день приношення їх на священнослуження Господеві,

36 к оторый повелел Господь давать им со дня помазания их от сынов Израилевых. вечное постановление в роды их. --

що наказав Господь давати їм у день їхнього помазання від Ізраїлевих синів, вічна постанова на їхні покоління!

37 В от закон о всесожжении, о приношении хлебном, о жертве за грех, о жертве повинности, о жертве посвящения и о жертве мирной,

Оце закон про цілопалення, про хлібну жертву, і про жертву за гріх, і про жертву за провину, і про посвячення, та про жертву мирну,

38 к оторый дал Господь Моисею на горе Синае, когда повелел сынам Израилевым, в пустыне Синайской, приносить Господу приношения их.

що Господь наказав був Мойсеєві на Сінайській горі в день наказу Його Ізраїлевим синам приносити жертви свої Господеві в Сінайській пустині.