1 П ришел я в сад мой, сестра моя, невеста; набрал мирры моей с ароматами моими, поел сотов моих с медом моим, напился вина моего с молоком моим. Ешьте, друзья, пейте и насыщайтесь, возлюбленные!

Прийшов я до саду свого, о сестро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальзамом своїм, споживаю свого стільника разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком!... Споживайте, співдрузі, пийте до схочу, кохані!

2 Я сплю, а сердце мое бодрствует;, голос моего возлюбленного, который стучится: 'отвори мне, сестра моя, возлюбленная моя, голубица моя, чистая моя! потому что голова моя вся покрыта росою, кудри мои--ночною влагою'.

Я сплю, моє ж серце чуває... Ось голос мого коханого!... Стукає... Відчини мені, сестро моя, о моя ти подруженько, голубко моя, моя чиста, бо росою покрилася вся моя голова, мої кучері краплями ночі!...

3 Я скинула хитон мой; как же мне опять надевать его? Я вымыла ноги мои; как же мне марать их?

Зняла я одежу свою, як знову її надягну? Помила я ніжки свої, як же їх занечищу?...

4 В озлюбленный мой протянул руку свою сквозь скважину, и внутренность моя взволновалась от него.

Мій коханий простяг свою руку крізь отвір, і нутро моє схвилювалось від нього!...

5 Я встала, чтобы отпереть возлюбленному моему, и с рук моих капала мирра, и с перстов моих мирра капала на ручки замка.

Встала я відчинити своєму коханому, а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців...

6 О тперла я возлюбленному моему, а возлюбленный мой повернулся и ушел. Души во мне не стало, когда он говорил; я искала его и не находила его; звала его, и он не отзывался мне.

Відчинила своєму коханому, а коханий мій зник, відійшов!... Душі не ставало в мені, як він говорив... Я шукала його, та його не знайшла... Я гукала його, та він не відізвався до мене...

7 В стретили меня стражи, обходящие город, избили меня, изранили меня; сняли с меня покрывало стерегущие стены.

Стріли мене сторожі, що ходять по місті, набили мене, завдали мені рани... Здерли з мене моє покривало, сторожі міських мурів!

8 З аклинаю вас, дщери Иерусалимские: если вы встретите возлюбленного моего, что скажете вы ему? что я изнемогаю от любви.

Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, як мого коханого стрінете ви, що йому повісте? Що я хвора з кохання!

9 ' Чем возлюбленный твой лучше других возлюбленных, прекраснейшая из женщин? Чем возлюбленный твой лучше других, что ты так заклинаешь нас?'

Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливіша з жінок? Чим коханий твій кращий від інших коханих, що так заклинаєш ти нас?

10 В озлюбленный мой бел и румян, лучше десяти тысяч других:

Коханий мій білий й рум'яний, визначніший він від десяти тисяч інших...

11 г олова его--чистое золото; кудри его волнистые, черные, как ворон;

Голова його щиреє золото, його кучері пальмове віття, чорні, як ворон...

12 г лаза его--как голуби при потоках вод, купающиеся в молоке, сидящие в довольстве;

Його очі немов голубки над джерелами водними, у молоці повимивані, що над повним струмком посідали!

13 щ еки его--цветник ароматный, гряды благовонных растений; губы его--лилии, источают текучую мирру;

Його личка як грядка бальзаму, немов квітники запашні! Його губи лілеї, з яких капає мирра текуча!

14 р уки его--золотые кругляки, усаженные топазами; живот его--как изваяние из слоновой кости, обложенное сапфирами;

Його руки стовпці золоті, повисаджувані хризолітом, а лоно його твір мистецький з слонової кости, покритий сапфірами!

15 г олени его--мраморные столбы, поставленные на золотых подножиях; вид его подобен Ливану, величествен, как кедры;

Його стегна стовпи мармурові, поставлені на золотії підстави! Його вигляд немов той Ливан, він юнак як ті кедри!

16 у ста его--сладость, и весь он--любезность. Вот кто возлюбленный мой, и вот кто друг мой, дщери Иерусалимские!

Уста його солодощі, і він увесь пожадання... Оце мій коханий, й оце мій дружок, дочки єрусалимські!