1 В тот день воспела Девора и Варак, сын Авиноамов, сими словами:

І співала Девора й Барак, син Авіноамів, того дня, говорячи:

2 И зраиль отмщен, народ показал рвение; прославьте Господа!

Що в Ізраїлі закнязювали князі, що народ себе жертвувати став, поблагословіте ви Господа!

3 С лушайте, цари, внимайте, вельможи: я Господу, я пою, бряцаю Господу Богу Израилеву.

Почуйте, царі, уші наставте, князі: я Господеві я буду співати, виспівувати буду Господа, Бога Ізраїля!

4 К огда выходил Ты, Господи, от Сеира, когда шел с поля Едомского, тогда земля тряслась, и небо капало, и облака проливали воду;

Господи, як Ти йшов із Сеїру, як виходив із поля едомського, то тремтіла земля, також капало небо, і хмари дощили водою.

5 г оры таяли от лица Господа, даже этот Синай от лица Господа Бога Израилева.

Перед Господнім лицем розпливалися гори, цей Сінай перед Господом, Богом Ізраїля.

6 В о дни Самегара, сына Анафова, во дни Иаили, были пусты дороги, и ходившие прежде путями прямыми ходили тогда окольными дорогами.

За днів Шамґара, сина Анатового, спорожніли дороги, подорожні ж ходили крутими дорогами.

7 Н е стало обитателей в селениях у Израиля, не стало, доколе не восстала я, Девора, доколе не восстала я, мать в Израиле.

Не стало селянства в Ізраїлі, не стало, аж поки я не повстала, Девора, аж поки я не повстала, мати в Ізраїлі.

8 И збрали новых богов, оттого война у ворот. Виден ли был щит и копье у сорока тысяч Израиля?

Коли вибрав нових він богів, тоді в брамах війна зачалась. Поправді кажу вам, небачений щит був і спис в сорок тисяч Ізраїля!

9 С ердце мое к вам, начальники Израилевы, к ревнителям в народе; прославьте Господа!

Серце моє до Ізраїлевих тих начальників, що жертвуються для народу, поблагословіте ви Господа!

10 Е здящие на ослицах белых, сидящие на коврах и ходящие по дороге, пойте песнь!

Ті, хто їздить на білих ослицях, хто сидить на килимах та дорогою ходить, оповідайте!

11 С реди голосов собирающих стада при колодезях, там да воспоют хвалу Господу, хвалу вождям Израиля! Тогда выступил ко вратам народ Господень.

Через крик при ділінні здобичі між місцями, де воду беруть, там виспівують правди Господні, правди селянства Його у Ізраїлі. Тоді то зійшов був до брам Господній народ.

12 В оспряни, воспряни, Девора! воспряни, воспряни! воспой песнь! Восстань, Варак! и веди пленников твоих, сын Авиноамов!

Збудися, збудися, Деворо! Збудися, збудися, і пісню співай! Устань, Бараку, і візьми до неволі своїх полонених, сину Авіноамів!

13 Т огда немногим из сильных подчинил Он народ; Господь подчинил мне храбрых.

Тоді позосталий зійшов до потужних народу, проти хоробрих Господь був до мене зійшов.

14 О т Ефрема пришли укоренившиеся в земле Амалика; за тобою Вениамин, среди народа твоего; от Махира шли начальники, и от Завулона владеющие тростью писца.

Від Єфрема прийшли були ті, що в Амалику їх корень; Веніямин за тобою, серед народів твоїх; від Махіра зійшли були провідники; а від Завулона оті, хто веде пером писаря.

15 И князья Иссахаровы с Деворою, и Иссахар так же, как Варак, бросился в долину пеший. В племенах Рувимовых большое разногласие.

І князі Іссахарові разом з Деворою, і Іссахар, як Барак, був відпущений пішки в долину. Великі вивідування у Рувимових відділах!

16 Ч то сидишь ты между овчарнями, слушая блеяние стад? В племенах Рувимовых большое разногласие.

Чого ти усівсь між кошарами, щоб слухати мекання стад? Великі вивідування у Рувимових відділах!

17 Г алаад живет за Иорданом, и Дану чего бояться с кораблями? Асир сидит на берегу моря и у пристаней своих живет спокойно.

Пробуває Ґілеад на тім боці Йордану, а Дан чому на кораблях буде мешкати він? На березі моря осівся Асир, і при потоках своїх пробуває.

18 З авулон--народ, обрекший душу свою на смерть, и Неффалим--на высотах поля.

Завулон це народ, що прирік свою душу на смерть, а Нефталим на польових висотах.

19 П ришли цари, сразились, тогда сразились цари Ханаанские в Фанаахе у вод Мегиддонских, но не получили нимало серебра.

Царі прибули, воювали, тоді воювали царі ханаанські в Таанах при воді Меґідда, та здобичі срібла не взяли.

20 С неба сражались, звезды с путей своих сражались с Сисарою.

Із неба войовано, зорі з доріг своїх битих воювали з Сісерою.

21 П оток Киссон увлек их, поток Кедумим, поток Киссон. Попирай, душа моя, силу!

Кішонський потік позмітав їх, потік стародавній, Кішонський потік. З силою будеш ступати, о душе моя!

22 Т огда ломались копыта конские от побега, от побега сильных его.

Тоді стукотіли копита коня від бігу швидкого, від бігу його скакунів!

23 П рокляните Мероз, говорит Ангел Господень, прокляните, прокляните жителей его за то, что не пришли на помощь Господу, на помощь Господу с храбрыми.

Прокляніте Мероза, каже Ангол Господній, проклясти прокляніть його мешканців, бо вони не прийшли Господеві на поміч, Господеві на поміч з хоробрими!

24 Д а будет благословенна между женами Иаиль, жена Хевера Кенеянина, между женами в шатрах да будет благословенна!

Нехай буде благословенна між жінками Яїл, жінка кенанеянина Хевера, нехай буде благословенна вона між жінками в наметі.

25 В оды просил он: молока подала она, в чаше вельможеской принесла молока лучшего.

Води він просив подала молока, у царській чаші принесла п'янке молоко.

26 р уку свою протянула к колу, а правую свою к молоту работников; ударила Сисару, поразила голову его, разбила и пронзила висок его.

Ліву руку свою до кілка простягає, а правицю свою до молотка робітничого. І вгатила Сісеру, і розбила вона йому голову, і скроню розбила й пробила йому..

27 К ногам ее склонился, пал и лежал, к ногам ее склонился, пал; где склонился, там и пал сраженный.

Між ноги її він схилився, упав і лежав, між ноги її він схилився, упав, де схиливсь, там забитий упав.

28 В окно выглядывает и вопит мать Сисарина сквозь решетку: что долго не идет конница его, что медлят колеса колесниц его?

Через вікно виглядала та голосила Сісерина мати крізь ґрати: Чому колесниця його припізнилась вернутись? Чому припізнились колеса запряжок його?

29 У мные из ее женщин отвечают ей, и сама она отвечает на слова свои:

Мудрі княгині її дають відповідь їй, та й вона сама відповідає собі:

30 в ерно, они нашли, делят добычу, по девице, по две девицы на каждого воина, в добычу полученная разноцветная Сисаре, полученная в добычу разноцветная одежда, вышитая с обеих сторон, снятая с плеч пленника.

Ось здобич знаходять та ділять вони, бранка, дві бранці на кожного мужа! А здобич із шат кольорових Сісері, здобич із шат кольорових, різнобарвна тканина, на два боки гаптована, жінці на шию.

31 Т ак да погибнут все враги Твои, Господи! Любящие же Его как солнце, восходящее во всей силе своей! --И покоилась земля сорок лет.

Нехай отак згинуть усі вороги Твої, Господи! А хто любить Його, той як сонце, що сходить у силі своїй! І Край мав мир сорок літ.