1 К огда Саул вернулся из погони за филистимлянами, ему сказали: − Давид в пустыне Эн-Геди.

(24-2) І сталося, як вернувся Саул із погоні за филистимлянами, то донесли йому, говорячи: Ось Давид у пустині Ен-Ґеді.

2 С аул взял три тысячи лучших воинов со всего Израиля и отправился искать Давида и его людей к Скалам Диких Коз.

(24-3) І взяв Саул три тисячі війська, вибраних з усього Ізраїля, і пішов шукати Давида та людей його на поверхні газельських скель.

3 О н пришел к овечьим загонам у дороги. Там была пещера, и Саул зашел в нее облегчиться. А Давид и его люди сидели в глубине пещеры.

(24-4) І прийшов він до кошар на отари при дорозі, а там печера. І Саул увійшов туди для потреби, а по боках печери сиділи Давид та люди його.

4 Л юди Давида сказали ему: − Вот он, тот день, о котором Господь говорил тебе: «Я отдам врага в твои руки, чтобы ты поступил с ним так, как тебе угодно». Давид тихонько подкрался и отрезал край у верхней одежды Саула.

(24-5) І сказали люди Давида до нього: Оце той день, що Господь говорив до тебе: Ось Я даю ворога твого в твою руку, і ти зробиш йому, як буде добре в твоїх очах. А Давид устав, і тихо відтяв полу Саулового плаща.

5 П осле этого Давида стала мучить совесть за то, что он отрезал край верхней одежды Саула.

(24-6) І сталося потім, і серце Давидове все докоряло йому, що він відтяв полу Саулового плаща.

6 О н сказал своим людям: − Не приведи Господь мне сделать такое моему господину, помазаннику Господню, или поднять на него руку, ведь он − помазанник Господень.

(24-7) І сказав він до своїх людей: Борони мене, Господи, щоб зробити ту річ моєму панові, Господньому помазанцеві, щоб простягнути руку свою на нього, бо він помазанець Господній!

7 Э тими словами упрекнул Давид своих людей и не позволил им напасть на Саула. А Саул вышел из пещеры и отправился своей дорогой.

(24-8) І Давид стримав цими словами людей своїх, і не дав їм повстати на Саула. А Саул устав із печери, і пішов дорогою.

8 П отом и Давид вышел из пещеры и закричал вслед Саулу: − Господин мой, царь! Когда Саул оглянулся, Давид поклонился ему лицом до земли.

(24-9) А потому Давид устав, і вийшов із печери, та й закричав за Саулом, говорячи: Пане мій, о царю! А Саул озирнувся назад, а Давид схилився обличчям до землі та й поклонився.

9 О н сказал Саулу: − Зачем ты слушаешь, когда люди говорят: «Давид замышляет причинить тебе зло?».

(24-10) І сказав Давид до Саула: Нащо ти слухаєш слів того, хто каже: Давид хоче тобі зла?

10 С егодня ты своими глазами видел, как Господь отдал тебя в мои руки в пещере. Меня уговаривали убить тебя, но я пощадил тебя, сказав: «Я не подниму руки на моего господина, потому что он − помазанник Господа».

(24-11) Ось цього дня очі твої бачать те, що Господь дав був тебе сьогодні в мою руку в печері. І радили мені забити тебе, та я змилосердився над тобою й сказав: Не простягну своєї руки на свого пана, бо він помазанець Господній!

11 В от, отец мой, посмотри на кусок твоей верхней одежды у меня в руке! Я отрезал край твоей одежды, но не убил тебя. Пойми же и признай, что я не виновен ни в злодеянии, ни в мятеже. Я не согрешил против тебя, но ты охотишься за мной, чтобы лишить меня жизни.

(24-12) І подивися, батьку мій, і поглянь на полу плаща свого в моїй руці, бо коли я відрізував цю полу плаща твого, то я не забив тебе. Пізнай та побач, що в моїй руці нема зла та гріха, і не згрішив я проти тебе, а ти чигаєш на душу мою, щоб забрати її!

12 П усть Господь рассудит нас! И пусть Господь отомстит тебе за меня: моя рука тебя не коснется.

(24-13) Нехай розсудить Господь між мною та між тобою, і нехай пімститься Господь тобі за мене, а моя рука не буде на тобі!

13 К ак говорится в старой пословице: «От злодеев исходят злые дела», − поэтому моя рука тебя не коснется.

(24-14) Як говорить стародавня приказка: Від безбожних виходить безбожність, а моя рука не буде на тобі!

14 П ротив кого вышел царь Израиля? Кого ты преследуешь? Мертвого пса? Блоху?

(24-15) За ким вийшов Ізраїлів цар? За ким ти ганяєшся? За мертвим псом, за однією блохою?

15 П усть Господь будет нашим судьей и рассудит нас. Пусть Он рассмотрит мое дело и защитит его. Пусть Он оправдает меня, избавив от твоей руки.

(24-16) І нехай буде Господь за суддю, і нехай Він розсудить між мною та між тобою. І побачить Він, і заступиться за мою справу, і висудить мене з твоєї руки.

16 К огда Давид сказал это, Саул спросил: − Это твой голос, Давид, сын мой? − и громко заплакал.

(24-17) І сталося, як Давид скінчив говорити ці слова до Саула, то Саул сказав: Чи це твій голос, сину мій Давиде? І підняв Саул голос свій, та й заплакав.

17 − Ты праведнее меня, − сказал он. − Ты поступил со мной хорошо, а я обходился с тобой плохо.

(24-18) І сказав він до Давида: Справедливіший ти від мене, бо ти робив мені добро, а я робив тобі лихо.

18 Т ы только что рассказал мне, как по-доброму ты обошелся со мной: Господь отдал меня в твои руки, но ты не убил меня.

(24-19) Бо ти сьогодні засвідчив, що зробив зо мною добро тим, що Господь видав мене в твою руку, а ти не вбив.

19 К то, найдя своего врага, позволит ему уйти невредимым? Пусть Господь воздаст тебе добром за то, что ты сегодня сделал для меня.

(24-20) Як чоловік знайде свого ворога, то хіба відпускає його доброю дорогою? І Господь відплатить тобі добром за те, що ти зробив мені цього дня.

20 Я знаю, что ты непременно будешь царем, и что царство Израиля установится в твоих руках.

(24-21) А тепер я ось пізнав, що дійсно будеш ти царювати, і стане в руці твоїй Ізраїлеве царство.

21 П оклянись же мне Господом, что ты не искоренишь моих потомков после меня и не уничтожишь моего имени из семьи моего отца.

(24-22) А тепер присягни мені Господом, що не вигубиш насіння мого по мені, і що не вигубиш імени мого з дому батька мого.

22 Д авид поклялся Саулу. После этого Саул вернулся домой, а Давид и его люди поднялись в укрепление.

(24-23) І Давид заприсягнув Саулові. І пішов Саул до дому свого, а Давид та люди його ввійшли до твердині.