1 N ow it happened, when Saul had returned from following the Philistines, that it was told him, saying, “Take note! David is in the Wilderness of En Gedi.”

(24-2) І сталося, як вернувся Саул із погоні за филистимлянами, то донесли йому, говорячи: Ось Давид у пустині Ен-Ґеді.

2 T hen Saul took three thousand chosen men from all Israel, and went to seek David and his men on the Rocks of the Wild Goats.

(24-3) І взяв Саул три тисячі війська, вибраних з усього Ізраїля, і пішов шукати Давида та людей його на поверхні газельських скель.

3 S o he came to the sheepfolds by the road, where there was a cave; and Saul went in to attend to his needs. (David and his men were staying in the recesses of the cave.)

(24-4) І прийшов він до кошар на отари при дорозі, а там печера. І Саул увійшов туди для потреби, а по боках печери сиділи Давид та люди його.

4 T hen the men of David said to him, “This is the day of which the Lord said to you, ‘Behold, I will deliver your enemy into your hand, that you may do to him as it seems good to you.’” And David arose and secretly cut off a corner of Saul’s robe.

(24-5) І сказали люди Давида до нього: Оце той день, що Господь говорив до тебе: Ось Я даю ворога твого в твою руку, і ти зробиш йому, як буде добре в твоїх очах. А Давид устав, і тихо відтяв полу Саулового плаща.

5 N ow it happened afterward that David’s heart troubled him because he had cut Saul’s robe.

(24-6) І сталося потім, і серце Давидове все докоряло йому, що він відтяв полу Саулового плаща.

6 A nd he said to his men, “The Lord forbid that I should do this thing to my master, the Lord ’s anointed, to stretch out my hand against him, seeing he is the anointed of the Lord.”

(24-7) І сказав він до своїх людей: Борони мене, Господи, щоб зробити ту річ моєму панові, Господньому помазанцеві, щоб простягнути руку свою на нього, бо він помазанець Господній!

7 S o David restrained his servants with these words, and did not allow them to rise against Saul. And Saul got up from the cave and went on his way.

(24-8) І Давид стримав цими словами людей своїх, і не дав їм повстати на Саула. А Саул устав із печери, і пішов дорогою.

8 D avid also arose afterward, went out of the cave, and called out to Saul, saying, “My lord the king!” And when Saul looked behind him, David stooped with his face to the earth, and bowed down.

(24-9) А потому Давид устав, і вийшов із печери, та й закричав за Саулом, говорячи: Пане мій, о царю! А Саул озирнувся назад, а Давид схилився обличчям до землі та й поклонився.

9 A nd David said to Saul: “Why do you listen to the words of men who say, ‘Indeed David seeks your harm’?

(24-10) І сказав Давид до Саула: Нащо ти слухаєш слів того, хто каже: Давид хоче тобі зла?

10 L ook, this day your eyes have seen that the Lord delivered you today into my hand in the cave, and someone urged me to kill you. But my eye spared you, and I said, ‘I will not stretch out my hand against my lord, for he is the Lord ’s anointed.’

(24-11) Ось цього дня очі твої бачать те, що Господь дав був тебе сьогодні в мою руку в печері. І радили мені забити тебе, та я змилосердився над тобою й сказав: Не простягну своєї руки на свого пана, бо він помазанець Господній!

11 M oreover, my father, see! Yes, see the corner of your robe in my hand! For in that I cut off the corner of your robe, and did not kill you, know and see that there is neither evil nor rebellion in my hand, and I have not sinned against you. Yet you hunt my life to take it.

(24-12) І подивися, батьку мій, і поглянь на полу плаща свого в моїй руці, бо коли я відрізував цю полу плаща твого, то я не забив тебе. Пізнай та побач, що в моїй руці нема зла та гріха, і не згрішив я проти тебе, а ти чигаєш на душу мою, щоб забрати її!

12 L et the Lord judge between you and me, and let the Lord avenge me on you. But my hand shall not be against you.

(24-13) Нехай розсудить Господь між мною та між тобою, і нехай пімститься Господь тобі за мене, а моя рука не буде на тобі!

13 A s the proverb of the ancients says, ‘Wickedness proceeds from the wicked.’ But my hand shall not be against you.

(24-14) Як говорить стародавня приказка: Від безбожних виходить безбожність, а моя рука не буде на тобі!

14 A fter whom has the king of Israel come out? Whom do you pursue? A dead dog? A flea?

(24-15) За ким вийшов Ізраїлів цар? За ким ти ганяєшся? За мертвим псом, за однією блохою?

15 T herefore let the Lord be judge, and judge between you and me, and see and plead my case, and deliver me out of your hand.”

(24-16) І нехай буде Господь за суддю, і нехай Він розсудить між мною та між тобою. І побачить Він, і заступиться за мою справу, і висудить мене з твоєї руки.

16 S o it was, when David had finished speaking these words to Saul, that Saul said, “ Is this your voice, my son David?” And Saul lifted up his voice and wept.

(24-17) І сталося, як Давид скінчив говорити ці слова до Саула, то Саул сказав: Чи це твій голос, сину мій Давиде? І підняв Саул голос свій, та й заплакав.

17 T hen he said to David: “You are more righteous than I; for you have rewarded me with good, whereas I have rewarded you with evil.

(24-18) І сказав він до Давида: Справедливіший ти від мене, бо ти робив мені добро, а я робив тобі лихо.

18 A nd you have shown this day how you have dealt well with me; for when the Lord delivered me into your hand, you did not kill me.

(24-19) Бо ти сьогодні засвідчив, що зробив зо мною добро тим, що Господь видав мене в твою руку, а ти не вбив.

19 F or if a man finds his enemy, will he let him get away safely? Therefore may the Lord reward you with good for what you have done to me this day.

(24-20) Як чоловік знайде свого ворога, то хіба відпускає його доброю дорогою? І Господь відплатить тобі добром за те, що ти зробив мені цього дня.

20 A nd now I know indeed that you shall surely be king, and that the kingdom of Israel shall be established in your hand.

(24-21) А тепер я ось пізнав, що дійсно будеш ти царювати, і стане в руці твоїй Ізраїлеве царство.

21 T herefore swear now to me by the Lord that you will not cut off my descendants after me, and that you will not destroy my name from my father’s house.”

(24-22) А тепер присягни мені Господом, що не вигубиш насіння мого по мені, і що не вигубиш імени мого з дому батька мого.

22 S o David swore to Saul. And Saul went home, but David and his men went up to the stronghold.

(24-23) І Давид заприсягнув Саулові. І пішов Саул до дому свого, а Давид та люди його ввійшли до твердині.