1 N ow the men of Israel had sworn an oath at Mizpah, saying, “None of us shall give his daughter to Benjamin as a wife.”

І присягнув Ізраїльтянин в Міцпі, говорячи: Жоден із нас не дасть своєї дочки Веніяминові за жінку!

2 T hen the people came to the house of God, and remained there before God till evening. They lifted up their voices and wept bitterly,

І посходився народ до Бет-Елу, та й сидів там аж до вечора перед Божим лицем. І піднесли вони голос свій, та й плакали плачем великим.

3 a nd said, “O Lord God of Israel, why has this come to pass in Israel, that today there should be one tribe missing in Israel?”

І сказали вони: Чому, Господи, Боже Ізраїлів, сталося це між Ізраїлем, щоб сьогодні бракувало з Ізраїля одне плем'я?

4 S o it was, on the next morning, that the people rose early and built an altar there, and offered burnt offerings and peace offerings.

І сталося назавтра, і встав рано народ, та й збудували жертівника, і принесли цілопалення та мирні жертви.

5 T he children of Israel said, “Who is there among all the tribes of Israel who did not come up with the assembly to the Lord ?” For they had made a great oath concerning anyone who had not come up to the Lord at Mizpah, saying, “He shall surely be put to death.”

І сказали Ізраїлеві сини: Хто зо всіх Ізраїлевих племен не ввійшов до зборів до Господа? Бо та присяга була велика на того, хто не прийшов до Господа, до Міцпи, говорячи: Такий буде конче забитий.

6 A nd the children of Israel grieved for Benjamin their brother, and said, “One tribe is cut off from Israel today.

І жалували Ізраїлеві сини за Веніямином, своїм братом, та й сказали: Сьогодні відрубане з Ізраїля одне плем'я!

7 W hat shall we do for wives for those who remain, seeing we have sworn by the Lord that we will not give them our daughters as wives?”

Що ми зробимо їм, позосталим, щодо жінок? А ми присягнули Господом, що не дамо їм із дочок наших за жінок.

8 A nd they said, “What one is there from the tribes of Israel who did not come up to Mizpah to the Lord ?” And, in fact, no one had come to the camp from Jabesh Gilead to the assembly.

І сказали вони: Яке одне з Ізраїлевих племен не прийшло до Господа до Міцпи? Аж ось виявилось, що з Явешу ґілеадського ніхто не приходив до табору на збори.

9 F or when the people were counted, indeed, not one of the inhabitants of Jabesh Gilead was there.

І був переглянений народ, а оце не було там нікого з мешканців Явешу ґілеадського!

10 S o the congregation sent out there twelve thousand of their most valiant men, and commanded them, saying, “Go and strike the inhabitants of Jabesh Gilead with the edge of the sword, including the women and children.

І послала громада туди дванадцять тисяч чоловіка хоробрих людей, і наказали їм, говорячи: Ідіть, і повбиваєте мешканців ґілеадського Явешу вістрям меча, і жінок і дітей.

11 A nd this is the thing that you shall do: You shall utterly destroy every male, and every woman who has known a man intimately.”

А це та річ, що ви зробите: Кожного чоловіка та кожну жінку, що пізнала чоловіка, зробите закляттям.

12 S o they found among the inhabitants of Jabesh Gilead four hundred young virgins who had not known a man intimately; and they brought them to the camp at Shiloh, which is in the land of Canaan.

І знайшли вони з мешканців ґілеадського Явешу чотири сотні дівчат паннів, що не пізнали чоловіка, і спровадили їх до табору в Шіло, що в ханаанському Краї.

13 T hen the whole congregation sent word to the children of Benjamin who were at the rock of Rimmon, and announced peace to them.

І послала вся та громада, а ті говорили до Веніяминових синів, що в Села-Ріммоні, та й кликнули їм: Мир!

14 S o Benjamin came back at that time, and they gave them the women whom they had saved alive of the women of Jabesh Gilead; and yet they had not found enough for them.

І вернувся Веніямин того часу, і дали їм тих жінок, яких позоставили при житті, із жінок ґілеадського Явешу. Та не знайшли їм досить.

15 A nd the people grieved for Benjamin, because the Lord had made a void in the tribes of Israel.

А народ той жалував за Веніямином, бо Господь зробив пролома в Ізраїлевих племенах.

16 T hen the elders of the congregation said, “What shall we do for wives for those who remain, since the women of Benjamin have been destroyed?”

І сказали старші громади: Що ми зробимо позосталим щодо жінок? Бо вигублена жінка з Веніямина.

17 A nd they said, “ There must be an inheritance for the survivors of Benjamin, that a tribe may not be destroyed from Israel.

І сказали вони: Останки насліддя для Веніямина, і не буде витерте плем'я з Ізраїля.

18 H owever, we cannot give them wives from our daughters, for the children of Israel have sworn an oath, saying, ‘Cursed be the one who gives a wife to Benjamin.’”

А ми не можемо дати їм жінок із наших дочок, бо Ізраїлеві сини присягли, говорячи: Проклятий, хто дає жінку Веніяминові!

19 T hen they said, “In fact, there is a yearly feast of the Lord in Shiloh, which is north of Bethel, on the east side of the highway that goes up from Bethel to Shechem, and south of Lebonah.”

І сказали вони: Ось буває рік-у-рік свято Господнє в Шіло, що на північ від Бет-Елу, на схід сонця від дороги, що провадить з Бет-Елу до Сихему, і з півдня від Левони.

20 T herefore they instructed the children of Benjamin, saying, “Go, lie in wait in the vineyards,

І наказали вони Веніяминовим синам, говорячи: Ідіть, і будете чатувати в виноградниках.

21 a nd watch; and just when the daughters of Shiloh come out to perform their dances, then come out from the vineyards, and every man catch a wife for himself from the daughters of Shiloh; then go to the land of Benjamin.

І побачите, аж ось дочки Шіла вийдуть танцювати танці, то ви вийдете з виноградників, та й схопите собі кожен свою жінку з дочок Шіла, і підете в Веніяминів край.

22 T hen it shall be, when their fathers or their brothers come to us to complain, that we will say to them, ‘Be kind to them for our sakes, because we did not take a wife for any of them in the war; for it is not as though you have given the women to them at this time, making yourselves guilty of your oath.’”

І буде, коли їхні батьки або їхні брати прийдуть до нас сваритися, то ми скажемо їм: Змилуйтеся над ними, бо не взяли ми для кожного з них жінку на війні, і ви не дали їж, тому цього часу ви винні.

23 A nd the children of Benjamin did so; they took enough wives for their number from those who danced, whom they caught. Then they went and returned to their inheritance, and they rebuilt the cities and dwelt in them.

І зробили так Веніяминові сини, і взяли жінок за числом своїм із тих, що танцювали, що їх вони викрали. І пішли вони, і вернулися до наділу свого, і побудували міста, та й осілися в них.

24 S o the children of Israel departed from there at that time, every man to his tribe and family; they went out from there, every man to his inheritance.

І порозходилися звідти Ізраїлеві сини того часу кожен до племени свого та до роду свого, і пішли звідти кожен до спадку свого.

25 I n those days there was no king in Israel; everyone did what was right in his own eyes.

Того часу не було царя в Ізраїлі, кожен робив, що здавалося правдивим в його очах!