1 T hen he came to Derbe and Lystra. And behold, a certain disciple was there, named Timothy, the son of a certain Jewish woman who believed, but his father was Greek.

І прибув він у Дервію й Лістру. І ото був там один учень, на ім'я Тимофій, син наверненої однієї юдеянки, а батько був геллен.

2 H e was well spoken of by the brethren who were at Lystra and Iconium.

Добре свідоцтво про нього давали брати, що були в Лістрі та в Іконії.

3 P aul wanted to have him go on with him. And he took him and circumcised him because of the Jews who were in that region, for they all knew that his father was Greek.

Павло захотів його взяти з собою, і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був геллен.

4 A nd as they went through the cities, they delivered to them the decrees to keep, which were determined by the apostles and elders at Jerusalem.

Як міста ж переходили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постанови, які видали в Єрусалимі апостоли та старші.

5 S o the churches were strengthened in the faith, and increased in number daily. The Macedonian Call

А Церкви зміцнювалися в вірі, і щоденно зростали кількістю.

6 N ow when they had gone through Phrygia and the region of Galatia, they were forbidden by the Holy Spirit to preach the word in Asia.

А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну галатську.

7 A fter they had come to Mysia, they tried to go into Bithynia, but the Spirit did not permit them.

Дійшовши ж до Мізії, хотіли піти до Вітінії, та їм не дозволив Дух Ісусів.

8 S o passing by Mysia, they came down to Troas.

Обминувши ж Мізію, прибули до Троади.

9 A nd a vision appeared to Paul in the night. A man of Macedonia stood and pleaded with him, saying, “Come over to Macedonia and help us.”

І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь македонянин став перед ним і благав його, кажучи: Прийди в Македонію, і нам поможи!

10 N ow after he had seen the vision, immediately we sought to go to Macedonia, concluding that the Lord had called us to preach the gospel to them. Lydia Baptized at Philippi

Як побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македонію, зрозумівши, що Господь нас покликав звіщати їм Євангелію.

11 T herefore, sailing from Troas, we ran a straight course to Samothrace, and the next day came to Neapolis,

Тож відпливши з Троади, прибули ми навпрост у Самотракію, а другого дня до Неаполя,

12 a nd from there to Philippi, which is the foremost city of that part of Macedonia, a colony. And we were staying in that city for some days.

звідтіля ж у Филипи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули ми в цім місті днів кілька.

13 A nd on the Sabbath day we went out of the city to the riverside, where prayer was customarily made; and we sat down and spoke to the women who met there.

Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звичаєм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посходились.

14 N ow a certain woman named Lydia heard us. She was a seller of purple from the city of Thyatira, who worshiped God. The Lord opened her heart to heed the things spoken by Paul.

Прислухалася й жінка одна, що звалася Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятір, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.

15 A nd when she and her household were baptized, she begged us, saying, “If you have judged me to be faithful to the Lord, come to my house and stay.” So she persuaded us. Paul and Silas Imprisoned

А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: Якщо ви признали, що вірна я Господеві, то прийдіть до господи моєї й живіть. І змусила нас.

16 N ow it happened, as we went to prayer, that a certain slave girl possessed with a spirit of divination met us, who brought her masters much profit by fortune-telling.

І сталось, як ми йшли на молитву, то нас перестріла служниця одна, що мала віщунського духа, яка ворожбитством давала великий прибуток панам своїм.

17 T his girl followed Paul and us, and cried out, saying, “These men are the servants of the Most High God, who proclaim to us the way of salvation.”

Вона йшла слідкома за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: Оці люди це раби Всевишнього Бога, що вам провіщають дорогу спасіння!

18 A nd this she did for many days. But Paul, greatly annoyed, turned and said to the spirit, “I command you in the name of Jesus Christ to come out of her.” And he came out that very hour.

І багато днів вона це робила. І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: У Ім'я Ісуса Христа велю я тобі вийди з неї! І того часу той вийшов.

19 B ut when her masters saw that their hope of profit was gone, they seized Paul and Silas and dragged them into the marketplace to the authorities.

А пани її, бачивши, що пропала надія на їхній прибуток, схопили Павла й Силу, і потягли їх на ринок до старших.

20 A nd they brought them to the magistrates, and said, “These men, being Jews, exceedingly trouble our city;

Коли ж їх привели до начальників, то сказали: Ці люди, юдеї, наше місто бунтують,

21 a nd they teach customs which are not lawful for us, being Romans, to receive or observe.”

і навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не годиться приймати, ані виконувати.

22 T hen the multitude rose up together against them; and the magistrates tore off their clothes and commanded them to be beaten with rods.

І натовп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх різками сікти.

23 A nd when they had laid many stripes on them, they threw them into prison, commanding the jailer to keep them securely.

І, завдавши багато їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному дозорцеві, щоб їх пильно стеріг.

24 H aving received such a charge, he put them into the inner prison and fastened their feet in the stocks. The Philippian Jailer Saved

Одержавши такого наказа, той їх повкидав до внутрішньої в'язниці, а їхні ноги забив у колоди.

25 B ut at midnight Paul and Silas were praying and singing hymns to God, and the prisoners were listening to them.

А північної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'язнені слухали їх.

26 S uddenly there was a great earthquake, so that the foundations of the prison were shaken; and immediately all the doors were opened and everyone’s chains were loosed.

І ось нагло повстало велике трясіння землі, аж основи в'язничні були захиталися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайдани з усіх поспадали...

27 A nd the keeper of the prison, awaking from sleep and seeing the prison doors open, supposing the prisoners had fled, drew his sword and was about to kill himself.

Як прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'язнені.

28 B ut Paul called with a loud voice, saying, “Do yourself no harm, for we are all here.”

А Павло скрикнув голосом гучним, говорячи: Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут!

29 T hen he called for a light, ran in, and fell down trembling before Paul and Silas.

Зажадавши ж той світла, ускочив, і тремтячий припав до Павла та до Сили.

30 A nd he brought them out and said, “Sirs, what must I do to be saved?”

І вивів їх звідти й спитав: Добродії! Що треба робити мені, щоб спастися?

31 S o they said, “Believe on the Lord Jesus Christ, and you will be saved, you and your household.”

А вони відказали: Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім.

32 T hen they spoke the word of the Lord to him and to all who were in his house.

І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його.

33 A nd he took them the same hour of the night and washed their stripes. And immediately he and all his family were baptized.

І сторож забрав їх того ж часу вночі, їхні рани обмив, і охристився негайно він сам та його всі домашні.

34 N ow when he had brought them into his house, he set food before them; and he rejoiced, having believed in God with all his household. Paul Refuses to Depart Secretly

І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога.

35 A nd when it was day, the magistrates sent the officers, saying, “Let those men go.”

А коли настав день, то прислали начальники слуг поліційних, наказуючи: Відпусти тих людей!

36 S o the keeper of the prison reported these words to Paul, saying, “The magistrates have sent to let you go. Now therefore depart, and go in peace.”

І сказав той в'язничний дозорець слова ці Павлові: що прислали начальники, щоб вас відпустити. Отож, вийдіть тепер та й з миром ідіть!

37 B ut Paul said to them, “They have beaten us openly, uncondemned Romans, and have thrown us into prison. And now do they put us out secretly? No indeed! Let them come themselves and get us out.”

А Павло відказав їм: Нас, римлян, незасуджених, різками сікли прилюдно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі прийдуть, та й виведуть нас!

38 A nd the officers told these words to the magistrates, and they were afraid when they heard that they were Romans.

Ці ж слова поліційні слуги донесли начальникам. А ті налякались, почувши, що римляни вони.

39 T hen they came and pleaded with them and brought them out, and asked them to depart from the city.

І прийшли, та їх перепросили, а вивівши, благали, щоб із міста пішли.

40 S o they went out of the prison and entered the house of Lydia; and when they had seen the brethren, they encouraged them and departed.

І, вийшовши з в'язниці, прибули вони до Лідії, а з братами побачившись, потішили їх та й пішли.