1 D espués llegó a Derbe y a Listra. Había allí cierto discípulo llamado Timoteo, hijo de una mujer judía creyente, pero de padre griego;

І прибув він у Дервію й Лістру. І ото був там один учень, на ім'я Тимофій, син наверненої однієї юдеянки, а батько був геллен.

2 y daban buen testimonio de él los hermanos que estaban en Listra y en Iconio.

Добре свідоцтво про нього давали брати, що були в Лістрі та в Іконії.

3 Q uiso Pablo que este fuera con él; y tomándolo, lo circuncidó por causa de los judíos que había en aquellos lugares, pues todos sabían que su padre era griego.

Павло захотів його взяти з собою, і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був геллен.

4 A l pasar por las ciudades, les comunicaban las decisiones que habían acordado los apóstoles y los ancianos que estaban en Jerusalén, para que las guardaran.

Як міста ж переходили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постанови, які видали в Єрусалимі апостоли та старші.

5 A sí que las iglesias eran animadas en la fe y aumentaban en número cada día. La visión del varón macedonio

А Церкви зміцнювалися в вірі, і щоденно зростали кількістю.

6 A travesando Frigia y la provincia de Galacia, les fue prohibido por el Espíritu Santo hablar la palabra en Asia;

А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну галатську.

7 y cuando llegaron a Misia, intentaron ir a Bitinia, pero el Espíritu no se lo permitió.

Дійшовши ж до Мізії, хотіли піти до Вітінії, та їм не дозволив Дух Ісусів.

8 E ntonces, pasando junto a Misia, descendieron a Troas.

Обминувши ж Мізію, прибули до Троади.

9 U na noche, Pablo tuvo una visión. Un varón macedonio estaba en pie, rogándole y diciendo: «Pasa a Macedonia y ayúdanos.»

І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь македонянин став перед ним і благав його, кажучи: Прийди в Македонію, і нам поможи!

10 C uando vio la visión, en seguida procuramos partir para Macedonia, dando por cierto que Dios nos llamaba para que les anunciáramos el evangelio. Encarcelados en Filipos

Як побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македонію, зрозумівши, що Господь нас покликав звіщати їм Євангелію.

11 Z arpando, pues, de Troas, navegamos directamente a Samotracia, el día siguiente a Neápolis

Тож відпливши з Троади, прибули ми навпрост у Самотракію, а другого дня до Неаполя,

12 y de allí a Filipos, que es la primera ciudad de la provincia de Macedonia, y una colonia. Estuvimos en aquella ciudad algunos días.

звідтіля ж у Филипи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули ми в цім місті днів кілька.

13 U n sábado salimos fuera de la puerta, junto al río, donde solía hacerse la oración. Nos sentamos y hablamos a las mujeres que se habían reunido.

Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звичаєм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посходились.

14 E ntonces una mujer llamada Lidia, vendedora de púrpura, de la ciudad de Tiatira, que adoraba a Dios, estaba oyendo. El Señor le abrió el corazón para que estuviera atenta a lo que Pablo decía,

Прислухалася й жінка одна, що звалася Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятір, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.

15 y cuando fue bautizada, junto con su familia, nos rogó diciendo: —Si habéis juzgado que yo sea fiel al Señor, hospedaos en mi casa. Y nos obligó a quedarnos.

А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: Якщо ви признали, що вірна я Господеві, то прийдіть до господи моєї й живіть. І змусила нас.

16 A conteció que mientras íbamos a la oración, nos salió al encuentro una muchacha que tenía espíritu de adivinación, la cual daba gran ganancia a sus amos, adivinando.

І сталось, як ми йшли на молитву, то нас перестріла служниця одна, що мала віщунського духа, яка ворожбитством давала великий прибуток панам своїм.

17 É sta, siguiendo a Pablo y a nosotros, gritaba: —¡Estos hombres son siervos del Dios Altísimo! Ellos os anuncian el camino de salvación.

Вона йшла слідкома за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: Оці люди це раби Всевишнього Бога, що вам провіщають дорогу спасіння!

18 E sto lo hizo por muchos días, hasta que, desagradando a Pablo, se volvió él y dijo al espíritu: —Te mando en el nombre de Jesucristo que salgas de ella. Y salió en aquella misma hora.

І багато днів вона це робила. І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: У Ім'я Ісуса Христа велю я тобі вийди з неї! І того часу той вийшов.

19 P ero al ver sus amos que había salido la esperanza de su ganancia, prendieron a Pablo y a Silas, y los trajeron al foro, ante las autoridades.

А пани її, бачивши, що пропала надія на їхній прибуток, схопили Павла й Силу, і потягли їх на ринок до старших.

20 L os presentaron a los magistrados y dijeron: —Estos hombres, siendo judíos, alborotan nuestra ciudad

Коли ж їх привели до начальників, то сказали: Ці люди, юдеї, наше місто бунтують,

21 y enseñan costumbres que no nos es lícito recibir ni hacer, pues somos romanos.

і навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не годиться приймати, ані виконувати.

22 E ntonces se agolpó el pueblo contra ellos; y los magistrados, rasgándoles las ropas, ordenaron azotarlos con varas.

І натовп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх різками сікти.

23 D espués de haberlos azotado mucho, los echaron en la cárcel, mandando al carcelero que los guardara con seguridad.

І, завдавши багато їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному дозорцеві, щоб їх пильно стеріг.

24 E l cual, al recibir esta orden, los metió en el calabozo de más adentro y les aseguró los pies en el cepo.

Одержавши такого наказа, той їх повкидав до внутрішньої в'язниці, а їхні ноги забив у колоди.

25 P ero a medianoche, orando Pablo y Silas, cantaban himnos a Dios; y los presos los oían.

А північної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'язнені слухали їх.

26 E ntonces sobrevino de repente un gran terremoto, de tal manera que los cimientos de la cárcel se sacudían; y al instante se abrieron todas las puertas, y las cadenas de todos se soltaron.

І ось нагло повстало велике трясіння землі, аж основи в'язничні були захиталися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайдани з усіх поспадали...

27 S e despertó el carcelero y, al ver abiertas las puertas de la cárcel, sacó la espada y se iba a matar, pensando que los presos habían huido.

Як прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'язнені.

28 P ero Pablo le gritó: —¡No te hagas ningún mal, pues todos estamos aquí!

А Павло скрикнув голосом гучним, говорячи: Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут!

29 É l entonces pidió una luz, se precipitó adentro y, temblando, se postró a los pies de Pablo y de Silas.

Зажадавши ж той світла, ускочив, і тремтячий припав до Павла та до Сили.

30 L os sacó y les dijo: —Señores, ¿qué debo hacer para ser salvo?

І вивів їх звідти й спитав: Добродії! Що треба робити мені, щоб спастися?

31 E llos dijeron: —Cree en el Señor Jesucristo, y serás salvo tú y tu casa.

А вони відказали: Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім.

32 Y le hablaron la palabra del Señor a él y a todos los que estaban en su casa.

І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його.

33 É l, tomándolos en aquella misma hora de la noche, les lavó las heridas, y en seguida se bautizó con todos los suyos.

І сторож забрав їх того ж часу вночі, їхні рани обмив, і охристився негайно він сам та його всі домашні.

34 L uego los llevó a su casa, les puso la mesa y se regocijó con toda su casa de haber creído a Dios.

І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога.

35 C uando fue de día, los magistrados enviaron guardias a decir: —Suelta a esos hombres.

А коли настав день, то прислали начальники слуг поліційних, наказуючи: Відпусти тих людей!

36 E l carcelero hizo saber estas palabras a Pablo: —Los magistrados han mandado a decir que se os suelte; así que ahora salid y marchaos en paz.

І сказав той в'язничний дозорець слова ці Павлові: що прислали начальники, щоб вас відпустити. Отож, вийдіть тепер та й з миром ідіть!

37 P ero Pablo le dijo: —Después de azotarnos públicamente sin sentencia judicial y siendo ciudadanos romanos, nos echaron en la cárcel, ¿y ahora nos liberan encubiertamente? No, por cierto, sino vengan ellos mismos a sacarnos.

А Павло відказав їм: Нас, римлян, незасуджених, різками сікли прилюдно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі прийдуть, та й виведуть нас!

38 L os guardias hicieron saber estas palabras a los magistrados, los cuales tuvieron miedo al oír que eran romanos.

Ці ж слова поліційні слуги донесли начальникам. А ті налякались, почувши, що римляни вони.

39 F ueron y se excusaron; los sacaron y les pidieron que salieran de la ciudad.

І прийшли, та їх перепросили, а вивівши, благали, щоб із міста пішли.

40 E ntonces, saliendo de la cárcel, entraron en casa de Lidia y, habiendo visto a los hermanos, los consolaron y se fueron.

І, вийшовши з в'язниці, прибули вони до Лідії, а з братами побачившись, потішили їх та й пішли.