1 J ehová, escucha mi oración y llegue a ti mi clamor.

Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. (102-2) Господи, вислухай молитву мою, і благання моє нехай дійде до Тебе!

2 N o escondas de mí tu rostro en el día de mi angustia; inclina a mí tu oído; apresúrate a responderme el día que te invoque,

(102-3) Не ховай від мене обличчя Свого, в день недолі моєї схили Своє ухо до мене, в день благання озвися небавом до мене!

3 p orque mis días se desvanecen como el humo y mis huesos cual tizón están quemados.

(102-4) Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої немов висохли в огнищі...

4 M i corazón está herido y seco como la hierba, por lo cual me olvido de comer mi pan.

(102-5) Як трава та побите та висохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій...

5 P or la voz de mi gemido mis huesos se han pegado a mi carne.

(102-6) Від зойку стогнання мого прилипли до тіла мого мої кості...

6 S oy semejante al pelícano del desierto; soy como el búho de las soledades;

(102-7) Уподобився я пеликанові пустині, я став, як той пугач руїн!

7 M e desvelo y soy como un pájaro solitario sobre el tejado.

(102-8) Я безсонний, і став, немов пташка самотня на дасі...

8 C ada día me deshonran mis enemigos. Los que se burlan de mí ya se han conjurado en mi contra.

(102-9) Увесь день ображають мене вороги мої, ті, хто з мене кепкує, заприсяглись проти мене!

9 P or lo cual yo como ceniza a manera de pan y mi bebida mezclo con lágrimas,

(102-10) і попіл я їм, немов хліб, а напої свої із плачем перемішую,

10 a causa de tu enojo y de tu ira, pues me alzaste y me has arrojado.

(102-11) через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене...

11 M is días son como una sombra que se va y me he secado como la hierba.

(102-12) Мої дні як похилена тінь, а я сохну, немов та трава!

12 M as tú, Jehová, permanecerás para siempre y tu memoria de generación en generación.

(102-13) А Ти, Господи, будеш повік пробувати, а пам'ять Твоя з роду в рід.

13 T e levantarás y tendrás misericordia de Sión, porque es tiempo de tener misericordia de ella, porque el plazo ha llegado,

(102-14) Ти встанеш та змилуєшся над Сіоном, бо час учинити йому милосердя, бо прийшов речінець,

14 p orque tus siervos aman sus piedras y del polvo de ella tienen compasión.

(102-15) бо раби Твої покохали й каміння його, і порох його полюбили!

15 E ntonces las naciones temerán el nombre de Jehová y todos los reyes de la tierra tu gloria,

(102-16) і будуть боятись народи Господнього Ймення, а всі земні царі слави Твоєї.

16 p or cuanto Jehová habrá edificado a Sión y en su gloria será visto.

(102-17) Бо Господь побудує Сіона, появиться в славі Своїй.

17 H abrá considerado la oración de los desvalidos y no habrá desechado el ruego de ellos.

(102-18) До молитви забутих звернеться Він, і молитви їхньої не осоромить.

18 S e escribirá esto para la generación venidera y el pueblo que está por nacer alabará a Jah,

(102-19) Запишеться це поколінню майбутньому, і народ, який створений буде, хвалитиме Господа,

19 p orque miró desde lo alto de su santuario; miró Jehová desde los cielos a la tierra

(102-20) бо споглянув Він із високости святої Своєї, Господь зорив на землю з небес,

20 p ara oír el gemido de los presos, para soltar a los sentenciados a muerte,

(102-21) щоб почути зідхання ув'язненого, щоб на смерть прирокованих визволити,

21 p ara que se publique en Sión el nombre de Jehová y su alabanza en Jerusalén,

(102-22) щоб розповідати про Ймення Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі про славу Його,

22 c uando los pueblos y los reinos se congreguen en uno para servir a Jehová.

(102-23) коли разом зберуться народи й держави служити Господеві.

23 É l debilitó mi fuerza en el camino; acortó mis días.

(102-24) Мою силу в дорозі Він виснажив, дні мої скоротив...

24 D ije: «¡Dios mío, no me cortes en la mitad de mis días! ¡Por generación y generación son tus años!»

(102-25) Я кажу: Боже мій, не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої роки на вічні віки.

25 D esde el principio tú fundaste la tierra, y los cielos son obra de tus manos.

(102-26) Колись землю Ти був заклав, а небо то чин Твоїх рук,

26 E llos perecerán, mas tú permanecerás; y todos ellos como una vestidura se envejecerán, como un vestido los mudarás y serán mudados;

(102-27) позникають вони, а Ти будеш стояти... і всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони...

27 p ero tú eres el mismo y tus años no se acabarán.

(102-28) Ти ж Той Самий, а роки Твої не закінчаться!

28 L os hijos de tus siervos habitarán seguros y su descendencia será establecida delante de ti.

(102-29) Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоятиме міцно перед обличчям Твоїм!