1 S eñor, escucha mi oración; ¡deja que mi queja llegue a tus oídos!

Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. (102-2) Господи, вислухай молитву мою, і благання моє нехай дійде до Тебе!

2 N o te alejes de mí cuando me veas angustiado; inclina a mí tu oído, ¡respóndeme pronto cuando te invoque!

(102-3) Не ховай від мене обличчя Свого, в день недолі моєї схили Своє ухо до мене, в день благання озвися небавом до мене!

3 M i vida se va desvaneciendo, como el humo; mis huesos se deshacen, como tizón quemado.

(102-4) Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої немов висохли в огнищі...

4 D ébil está mi corazón, y seco cual la hierba; ¡hasta me he olvidado de comer!

(102-5) Як трава та побите та висохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій...

5 T anto he llorado que los huesos se me pegan a la carne.

(102-6) Від зойку стогнання мого прилипли до тіла мого мої кості...

6 S oy como los pelícanos del desierto; ¡soy como los búhos de las soledades!

(102-7) Уподобився я пеликанові пустині, я став, як той пугач руїн!

7 Y a no duermo, y hasta me siento como un pájaro solitario sobre el tejado.

(102-8) Я безсонний, і став, немов пташка самотня на дасі...

8 T odos los días me insultan mis enemigos; se confabulan y hacen planes contra mí.

(102-9) Увесь день ображають мене вороги мої, ті, хто з мене кепкує, заприсяглись проти мене!

9 E l pan que como, me sabe a ceniza; lo que bebo, se mezcla con mis lágrimas.

(102-10) і попіл я їм, немов хліб, а напої свої із плачем перемішую,

10 ¡ Y es porque estás enojado conmigo! ¡Primero me elevas, y luego me dejas caer!

(102-11) через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене...

11 M i vida se diluye como una sombra; ¡me voy secando como la hierba!

(102-12) Мої дні як похилена тінь, а я сохну, немов та трава!

12 P ero tú, Señor, permaneces para siempre, y todas las generaciones te recordarán.

(102-13) А Ти, Господи, будеш повік пробувати, а пам'ять Твоя з роду в рід.

13 T e levantarás y tendrás misericordia de Sión, porque ya se ha cumplido su tiempo; ¡ya es hora de que le tengas misericordia!

(102-14) Ти встанеш та змилуєшся над Сіоном, бо час учинити йому милосердя, бо прийшов речінець,

14 T us siervos aman cada una de sus piedras; ven sus ruinas, y se compadecen de ella.

(102-15) бо раби Твої покохали й каміння його, і порох його полюбили!

15 S eñor, las naciones honrarán tu nombre; los reyes de la tierra reconocerán tu gloria,

(102-16) і будуть боятись народи Господнього Ймення, а всі земні царі слави Твоєї.

16 p orque tú, Señor, reconstruirás a Sión, y en su esplendor serás reconocido.

(102-17) Бо Господь побудує Сіона, появиться в славі Своїй.

17 T endrás en cuenta la oración de los pobres, y no dejarás de escuchar sus ruegos.

(102-18) До молитви забутих звернеться Він, і молитви їхньої не осоромить.

18 E sto, Señor, quedará escrito para los pueblos futuros, ¡para que las generaciones del mañana te alaben!

(102-19) Запишеться це поколінню майбутньому, і народ, який створений буде, хвалитиме Господа,

19 D esde su alto santuario, el Señor observa; desde los cielos, el Señor contempla la tierra

(102-20) бо споглянув Він із високости святої Своєї, Господь зорив на землю з небес,

20 p ara oír el clamor de los cautivos y dar libertad a los sentenciados a muerte;

(102-21) щоб почути зідхання ув'язненого, щоб на смерть прирокованих визволити,

21 p ara que en Sión se anuncie el nombre del Señor, ¡para que en Jerusalén se proclame su alabanza!

(102-22) щоб розповідати про Ймення Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі про славу Його,

22 E ntonces todas las naciones y todos los reinos vendrán y se unirán para servir al Señor.

(102-23) коли разом зберуться народи й держави служити Господеві.

23 E n mi camino, el Señor me retiró su apoyo; ¡me recortó los días de mi vida!

(102-24) Мою силу в дорозі Він виснажив, дні мої скоротив...

24 P ero yo le supliqué: «Dios mío, tú vives por todas las generaciones: ¡no me reduzcas la mitad de mi vida!

(102-25) Я кажу: Боже мій, не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої роки на вічні віки.

25 T ú fundaste la tierra desde el principio, y con tus propias manos formaste los cielos.

(102-26) Колись землю Ти був заклав, а небо то чин Твоїх рук,

26 U n día, ellos serán destruidos; envejecerán, como vestidos usados, y tú los cambiarás por otros; ¡Pero tú permanecerás!

(102-27) позникають вони, а Ти будеш стояти... і всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони...

27 ¡ Tú seguirás siendo el mismo, y tus años nunca tendrán fin!

(102-28) Ти ж Той Самий, а роки Твої не закінчаться!

28 L os hijos de tus siervos vivirán tranquilos, y sus descendientes se afirmarán en tu presencia.

(102-29) Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоятиме міцно перед обличчям Твоїм!