1 T odo tiene su tiempo. Hay un momento bajo el cielo para toda actividad:

Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом:

2 E l momento en que se nace, y el momento en que se muere; el momento en que se planta, y el momento en que se cosecha;

час родитись і час помирати, час садити і час виривати посаджене,

3 e l momento en que se hiere, y el momento en que se sana; el momento en que se construye, y el momento en que se destruye;

час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,

4 e l momento en que se llora, y el momento en que se ríe; el momento en que se sufre, y el momento en que se goza;

час плакати й час реготати, час ридати і час танцювати,

5 e l momento en que se esparcen piedras, y el momento en que se amontonan; el momento de la bienvenida, y el momento de la despedida;

час розкидати каміння і час каміння громадити, час обіймати і час ухилятись обіймів,

6 e l momento de buscar, y el momento de perder; el momento de guardar, y el momento de desechar;

час шукати і час розгубити, час збирати і час розкидати,

7 e l momento de romper, y el momento de coser; el momento de callar, y el momento de hablar;

час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,

8 e l momento de amar, y el momento de odiar; el momento de hacer la guerra, y el momento de hacer la paz.

час кохати і час ненавидіти, час війні і час миру!

9 ¿ Qué provecho obtiene el que trabaja, de todos sus afanes?

Яка користь трудящому в тім, над чим трудиться він?

10 M e he dado cuenta de la pesada carga que Dios ha impuesto a los mortales para humillarlos con ella.

Я бачив роботу, що Бог був дав людським синам, щоб трудились над нею,

11 E n su momento, Dios todo lo hizo hermoso, y puso en el corazón de los mortales la noción de la eternidad, aunque éstos no llegan a comprender en su totalidad lo hecho por Dios.

усе Він прегарним зробив свого часу, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє людина тих діл, що Бог учинив, від початку та аж до кінця...

12 Y o sé bien que para los mortales no hay nada mejor que gozar de la vida y de todo lo bueno que ésta ofrece,

Я знаю, немає нічого в них кращого, як тільки радіти й робити добро у своєму житті.

13 y sé también que es un don de Dios el que todo hombre coma y beba y disfrute de lo bueno de todos sus afanes.

І отож, як котрий чоловік їсть та п'є і в усім своїм труді радіє добром, це дар Божий!

14 T ambién sé que todo lo que Dios ha hecho permanecerá para siempre, sin que nada se le añada ni nada se le quite, y que esto lo hace Dios para que se le guarde reverencia.

Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, до того не можна нічого додати, і з того не можна нічого відняти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!

15 ¿ Qué hay ahora, que antes no existiera? ¿Y qué habrá de existir, que no exista ya? Dios hurga en el pasado. Injusticias de la vida

Що є, то було вже воно, і що статися має було вже, бо минуле відновлює Бог!

16 A demás, me he dado cuenta de la maldad e iniquidad que existe donde debiera impartirse justicia y prevalecer el derecho.

І я бачив під сонцем іще: місце суду, а в нім беззаконня, і місце правди, у ньому ж неправда...

17 Y en mi corazón he concluido que Dios habrá de juzgar a los justos y a los injustos, porque hay un tiempo y un lugar para todo proyecto y para toda actividad.

Я сказав був у серці своєму: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там діло.

18 D entro de mí concluyo que esto es así porque Dios quiere poner a prueba a los mortales, para que vean que ellos mismos son semejantes a las bestias.

Я сказав був у серці своєму: Це для людських синів, щоб Бог випробовував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті звірі,

19 P orque lo mismo les pasa a los hombres y a las bestias: unos y otros respiran y mueren por igual, y nada tienen los hombres por encima de las bestias. Todo es vanidad.

бо доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все!...

20 T odo va a un mismo lugar. Todo está hecho de polvo, y todo al polvo volverá.

Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху...

21 ¿ Hay quien sepa si el espíritu de los hombres se eleva a las alturas, mientras que el espíritu de las bestias desciende al fondo de la tierra?

Хто те знає, чи дух людських синів підіймається вгору, і чи спускається вділ до землі дух скотини?

22 L o que he visto es, que no hay nada mejor para el hombre que disfrutar de su trabajo, porque eso es lo que le ha correspondido hacer. Porque ¿quién va a traerlo a ver lo que pasará después de su muerte?

І я бачив, нема чоловікові кращого, як ділами своїми радіти, бо це доля його! Бо хто поведе його глянути, що буде по ньому?...