1 ¡ Cuán bellos se ven, princesa, tus pies en las sandalias! Tus torneados muslos son como joyas labradas por un experto orfebre.

(7-2) Хороші які стали ноги твої в черевичках, князівно моя! Заокруглення стегон твоїх мов намисто, руками мистецькими виточене!

2 S e asemeja tu ombligo a una taza redonda donde abunda la bebida. Tu vientre evoca a un montón de trigo circundado de blancos lirios.

(7-3) Твоє лоно немов круглоточена чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт сніп пшениці, оточений тими лілеями!

3 S on tus pechos dos cervatos gemelos,

(7-4) Два перса твої немов двоє сарняток близнят!

4 y tu cuello, una torre de marfil. Me hacen pensar tus ojos en los manantiales de Jesbón que fluyen a la entrada de Bat Rabín. Tu nariz se asemeja a la torre del Líbano, orientada hacia Damasco.

(7-5) Твоя шия як башта із кости слонової, твої очі озерця в Хешбоні при брамі того Бат-Рабіму, в тебе ніс немов башта ливанська, що дивиться все в бік Дамаску!

5 T u cabeza me recuerda a la cumbre del Carmelo; bucles de púrpura son tus cabellos, ¡preso entre ellos se encuentra un rey!

(7-6) Голівка твоя на тобі мов Кармел, а коса на голівці твоїй немов пурпур, полонений цар тими кучерями!

6 ¡ Cuán bella eres, y cuán dulce! ¡Cuán delicioso es el amor!

(7-7) Яка ти прекрасна й приємна яка, о кохання в розкошах!

7 T ienes el garbo de una palmera, Y son tus pechos los racimos.

(7-8) Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса до грон виноградних!

8 ¡ Ya he pensado trepar a esa palmera y apoderarme de sus dátiles! ¡Sean tus pechos cual racimos de uvas, y tu aliento, cual aroma de manzanas!

(7-9) Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її, і нехай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а пахощ дихання твого як яблука!...

9 ¡ Sea tu paladar como el buen vino, y que fluya, amado mío, por tus labios, y se deslice por tus dientes!

(7-10) А уста твої як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих!

10 Y o soy de mi amado, y él halla en mí su deleite.

(7-11) Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене!

11 ¡ Ven, amado mío, vayamos al campo! ¡Pasemos la noche en alguna aldea!

(7-12) Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах!

12 P or la mañana iremos a las viñas; veremos florecer las vides y abrirse sus tiernos retoños. Veremos florecer los granados, ¡y allí te entregaré mi amor!

(7-13) Устанемо рано, й ходім у сади-виногради, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки розцвілись, чи гранатові яблуні порозцвітали?... Там кохання своє тобі дам!

13 L as mandrágoras esparcen ya su aroma, y a nuestras puertas tenemos las frutas más variadas y deliciosas, frutas frescas y frutas secas, que para ti, mi amor, tengo guardadas.

(7-14) Видадуть пах мандрагори, при наших же входах всілякі коштовні плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!