1 Г осподь явился Аврааму у великих деревьев Мамре, когда он сидел у входа в свой шатер во время дневного зноя.

І явився до нього Господь між дубами Мамре, а він сидів при вході в намет під час денної спеки.

2 А враам поднял взгляд и увидел, что неподалеку стоят три человека. Увидев их, он побежал от входа в шатер им навстречу и поклонился до земли.

І він ізвів очі свої та й побачив: ось три Мужі стоять біля нього. І побачив, і вибіг із входу намету назустріч Їм, і вклонився до землі,

3 О н сказал: – Если я нашел милость в Твоих глазах, Владыка, не пройди мимо Твоего слуги.

та й промовив: Господи, коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх, не проходь повз Свойого раба!

4 П усть принесут немного воды, чтобы вам вымыть ноги и отдохнуть под этим деревом,

Принесуть трохи води, і ноги Свої помийте, і спочиньте під деревом.

5 а я принесу вам что-нибудь поесть. Вы подкрепитесь и продолжите свой путь – раз уж вы пришли к вашему слуге. – Очень хорошо, – ответили они. – Делай, как говоришь.

І хай хліба шматок принесу я, а Ви підкріпіть серце Ваше. Потому підете, бо на те Ви йдете повз свойого раба. І сказали вони: Зроби так, як сказав.

6 А враам поспешил в шатер к Сарре и сказал: – Скорее, достань три саты лучшей муки, замеси тесто и испеки хлеба.

І Авраам поспішив до намету до Сарри й сказав: Візьми швидко три міри пшеничної муки, заміси, і зроби коржі.

7 З атем он побежал к стаду, выбрал лучшего, нежного теленка и отдал слуге, который быстро приготовил его.

І побіг Авраам до товару, і взяв молоде та добре теля, і дав слузі, а той швидко його приготовив.

8 П отом он принес творога, молока и приготовленного теленка и поставил перед ними. Пока они ели, он стоял рядом с ними под деревом.

І взяв масла й молока, та теля приготовлене, та й поклав перед Ними, а сам став біля Них під деревом. І їли Вони.

9 – Где твоя жена Сарра? – спросили они. – Там, в шатре, – ответил он.

І сказали до нього: Де Сарра, жінка твоя? А він відказав: Ось у наметі.

10 Т огда Господь сказал: – Я непременно вернусь к тебе в следующем году, примерно в это время, и у Сарры, твоей жены, будет сын. Сарра слушала, стоя у Него за спиной, у входа в шатер.

І сказав один з Них: Я напевно вернуся до тебе за рік цього самого часу. І ось буде син у Сарри, жінки твоєї... А Сарра це чула при вході намету, що був за Ним.

11 А враам и Сарра были уже стары и в преклонных годах, и то, что обычно бывает у женщин, у Сарры прекратилось.

Авраам же та Сарра старі були, віку похилого. У Сарри перестало бувати звичайне жіноче.

12 П оэтому Сарра рассмеялась про себя, подумав: «Я уже состарилась, и господин мой стар; мне ли иметь еще такую радость? »

І засміялася Сарра в нутрі своїм, говорячи: Коли я зів'яла, то як станеться розкіш мені? Таж пан мій старий!

13 Т огда Господь сказал Аврааму: – Почему Сарра смеется и говорит: «Неужели у меня в самом деле будет ребенок, ведь я стара?»

І сказав Господь до Авраама: Чого то сміялася Сарра отак: Чи ж справді вроджу, коли я зостарілась?

14 Е сть ли что-нибудь слишком трудное для Господа? Я вернусь к тебе через год в назначенное время, и у Сарры будет сын.

Чи для Господа є річ занадто трудна? На означений час Я вернуся до тебе за рік цього самого часу, Сарра ж тоді матиме сина.

15 С арра испугалась и солгала, сказав: – Я не смеялась. Но Он сказал: – Нет, ты смеялась. Просьба Авраама о сохранении города Содома

А Сарра відріклася, говорячи: Не сміялася я, бо боялась. Але Він відказав: Ні, таки сміялася ти!

16 М ужи поднялись и пошли в сторону Содома. Авраам же пошел с ними, чтобы проводить их.

І повставали звідти ті Мужі, і поглянули на Содом, а Авраам пішов з Ними, щоб Їх відпровадити.

17 Г осподь сказал: – Скрою ли Я от Авраама то, что собираюсь сделать?

А Господь сказав: Чи Я від Авраама втаю, що Я маю зробити?

18 О т Авраама непременно произойдет великий и сильный народ, и все народы на земле будут благословлены через него.

Бож Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі!

19 В едь Я избрал его, чтобы он заповедал своим детям и всем своим потомкам хранить путь Господа, поступая правильно и справедливо, чтобы Господь исполнил то, что обещал Аврааму.

Бо вибрав Я його, щоб він наказав синам своїм і домові своєму по собі. І будуть вони дотримуватися дороги Господньої, щоб чинити справедливість та право, а то для того, щоб Господь здійснив на Авраамові, що сказав був про нього.

20 Г осподь сказал: – Вопль против Содома и Гоморры так велик, их грех так тяжек,

І промовив Господь: Через те, що крик Содому й Гомори великий, і що гріх їхній став дуже тяжкий,

21 ч то Я сойду и посмотрю, верен ли вопль, достигший Меня, так ли скверно они поступают. Если нет, Я узнаю.

зійду ж Я та й побачу, чи не вчинили вони так, як крик про них, що доходить до Мене, тоді їм загибіль, а як ні то побачу.

22 М ужи повернулись и пошли к Содому, но Господь остался стоять перед Авраамом.

І повернулися звідти ті Мужі, і пішли до Содому, а Авраам усе ще стояв перед Господнім лицем.

23 А враам приблизился к Нему и сказал: – Неужели Ты уничтожишь праведного вместе с грешным?

І Авраам підійшов та й промовив: Чи погубиш також праведного з нечестивим?

24 Ч то, если в городе есть пятьдесят праведников? Неужели Ты уничтожишь и не пощадишь этого места ради пятидесяти праведников?

Може є п'ятдесят праведних у цьому місті, чи також вигубиш і не пробачиш цій місцевості ради п'ятидесяти тих праведних, що в ньому є?

25 Н е можешь Ты сделать такое – погубить праведного вместе с нечестивым, обойтись с праведным и нечестивым одинаково. Не можешь Ты сделать так! Разве Судья всей земли может творить неправду?

Не можна Тобі чинити так, щоб убити праведного з нечестивим, бо стане праведний як нечестивий, цього ж не можна Тобі! Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди?

26 Г осподь сказал: – Если Я найду в Содоме пятьдесят праведников, то пощажу ради них все это место.

І промовив Господь: Коли Я в Содомі, у цьому місті, знайду п'ятдесят праведних, то вибачу цілій місцевості ради них.

27 Т огда Авраам сказал вновь: – Вот, я осмелился говорить с Владыкой, хотя я лишь прах и пепел;

І відповів Авраам та й промовив: Оце я осмілився був говорити до Господа свого, а я порох та попіл.

28 ч то, если число праведных на пять меньше пятидесяти? Уничтожишь ли Ты весь город из-за пяти человек? – Если Я найду там сорок пять, – ответил Он, – то не уничтожу его.

Може п'ятдесят тих праведних не матиме п'яти, чи Ти знищиш ціле місто через п'ятьох? І промовив Господь: Не знищу, коли там знайду сорок і п'ять!

29 А враам обратился к Нему еще раз: – Что, если там найдутся лишь сорок? Он ответил: – Ради сорока Я не сделаю этого.

І промовив до Нього він ще, та й сказав: Може сорок там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю й ради сорока!

30 Т огда тот сказал: – Да не разгневается Владыка, но позволит мне сказать. Что, если найдутся там только тридцать? Он ответил: – Я не сделаю этого, если найду там тридцать.

І сказав Авраам: Хай не гніває це мого Господа, і нехай я скажу: Може тридцять там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю, коли й тридцять знайду там!

31 А враам сказал: – Вот, я был так смел, что решился говорить Владыке. Что, если найдутся там лишь двадцать? Он сказал: – Ради двадцати Я не уничтожу его.

І сказав Авраам: Оце я осмілився був говорити до Господа мого: Може двадцять там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю й ради двадцяти!

32 Т огда Авраам сказал: – Да не разгневается Владыка, но позволит мне сказать еще лишь один раз. Что, если найдутся там лишь десять? Он ответил: – Ради десяти Я не уничтожу его.

І сказав Авраам: Хай не гніває це мого Господа, і нехай я скажу тільки разу цього: Може хоч десять там знайдеться? А Господь відказав: Не знищу й ради десятьох!

33 К огда Господь закончил говорить с Авраамом, Он ушел, а Авраам вернулся домой.

І пішов Господь, як скінчив говорити до Авраама. А Авраам вернувся до свого місця.