1 Ф арисеи услышали о том, что Иисус приобретал и крестил больше учеников, чем Иоанн,

Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,

2 х отя на самом деле крестил не Иисус, а Его ученики.

хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,

3 К огда Иисус узнал, что о Нем говорят, Он покинул Иудею и направился обратно в Галилею.

Він покинув Юдею та знову пішов у Галілею.

4 П уть Его лежал через Самарию,

І потрібно було Самарію Йому переходити.

5 и Он пришел в самарийский город Сихарь, расположенный недалеко от участка земли, который Иаков некогда дал своему сыну Иосифу.

Отож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові.

6 Т ам был колодец Иакова, и Иисус, уставший после дороги, сел у колодца отдохнуть. Это было около шестого часа.

Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.

7 К колодцу пришла за водой одна самарийская женщина. – Дай Мне, пожалуйста, напиться воды, – попросил ее Иисус.

Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені!

8 У ченики Его в это время пошли в город купить еды.

Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи.

9 С амарянка удивилась: – Ты иудей, а я самарянка, как это Ты можешь просить у меня напиться? (Дело в том, что иудеи не пользуются общей посудой с самарянами.)

Тоді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами.

10 И исус ответил ей: – Если бы ты знала о даре Божьем и о Том, Кто просит у тебя напиться, ты бы сама попросила Его, и Он дал бы тебе живой воды.

Ісус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води.

11 Ж енщина сказала: – Господин, Тебе и зачерпнуть-то нечем, а колодец глубок. Откуда же у Тебя живая вода?

Каже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу?

12 Н еужели Ты больше нашего предка Иакова, который оставил нам этот колодец и сам пил из него, и его сыновья пили, и стада его пили?

Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?

13 И исус ответил: – Кто пьет эту воду, тот опять захочет пить.

Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову.

14 Т от же, кто пьет воду, которую Я дам ему, никогда больше не будет мучим жаждой. Вода, которую Я ему дам, станет в нем источником, текущим в вечную жизнь.

А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне.

15 Ж енщина сказала Ему: – Господин, так дай же мне такой воды, чтобы я больше не хотела пить, и мне не нужно было приходить сюда за водой.

Каже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати.

16 О н сказал ей: – Пойди, позови своего мужа и возвращайся сюда.

Говорить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди.

17 – У меня нет мужа, – ответила женщина. Иисус сказал ей: – Ты права, когда говоришь, что у тебя нет мужа.

Жінка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю... Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю.

18 В едь у тебя было пять мужей, и тот, с кем ты сейчас живешь, не муж тебе; это ты правду сказала.

Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала.

19 – Господин, – сказала женщина, – я вижу, что Ты пророк.

Каже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти.

20 Т ак объясни же мне, почему наши отцы поклонялись на этой горе, а вы, иудеи, говорите, что Богу следует поклоняться в Иерусалиме?

Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись.

21 И исус ответил: – Поверь Мне, женщина, настанет время, когда вы будете поклоняться Отцу не на этой горе и не в Иерусалиме.

Ісус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви.

22 В ы, самаряне, и сами толком не знаете, чему вы поклоняетесь, мы же знаем, чему поклоняемся, ведь спасение – от иудеев.

Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв.

23 Н о наступит время, и уже наступило, когда истинные поклонники будут поклоняться Отцу в духе и истине, потому что именно таких поклонников ищет Себе Отец.

Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців.

24 Б ог есть Дух, и поклоняющиеся Ему должны поклоняться в духе и истине.

Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.

25 Ж енщина сказала: – Я знаю, что должен прийти Мессия, Которого называют Христом; вот когда Он придет, Он нам все и объяснит.

Відказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам.

26 И исус сказал ей: – Это Я, Тот, Кто говорит с тобой. Иисус говорит о духовной жатве

Промовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою...

27 В это время возвратились Его ученики и удивились, что Иисус разговаривает с женщиной. Но никто, однако, не спросил, что Он хотел и почему Он с ней говорил.

І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш?

28 Ж енщина оставила свой кувшин для воды, вернулась в город и сказала людям:

Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить:

29 – Идите и посмотрите на Человека, Который рассказал мне все, что я сделала. Не Христос ли Он?

Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос?

30 Н арод из города пошел к Иисусу.

І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли.

31 В это время Его ученики настаивали: – Рабби, поешь что-нибудь.

Тим часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж!

32 Н о Он сказал им: – У Меня есть пища, о которой вы не знаете.

А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви.

33 Т огда ученики стали переговариваться: – Может, кто-то принес Ему поесть?

Питали тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому їсти?

34 – Пища Моя состоит в том, – сказал Иисус, – чтобы исполнить волю Пославшего Меня и совершить Его дело.

Ісус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити.

35 Р азве вы не говорите: «Еще четыре месяца, и будет жатва»? А Я говорю вам: поднимите глаза и посмотрите на поля, как они уже созрели для жатвы!

Чи не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!

36 Ж нец получает свою награду. Он собирает урожай для жизни вечной, чтобы радовались вместе и сеятель, и жнец.

А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи.

37 В этом случае верно изречение: один сеет, а другой жнет.

Бо про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне.

38 Я послал вас жать то, над чем вы не трудились. Другие много поработали, вы же пожинаете плоды их трудов. Многие самаряне уверовали в Иисуса

Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли.

39 М ногие самаряне, жители этого города, уверовали в Иисуса, потому что женщина сказала: – Он рассказал мне все, что я сделала.

З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була!

40 С амаряне пришли к Нему и стали упрашивать Его остаться с ними, и Иисус провел там два дня.

А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.

41 И еще больше людей уверовали в Него из-за Его слов.

Значно ж більш вони ввірували через слово Його.

42 О ни говорили женщине: – Мы верим уже не только по твоим словам. Теперь мы сами слышали и знаем, что Этот Человек действительно Спаситель мира. Проповедь Иисуса в Галилее

А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу!

43 Ч ерез два дня Иисус отправился оттуда в Галилею.

Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.

44 О н и Сам говорил, что пророк не имеет чести у себя на родине.

Сам бо свідчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчизні своїй.

45 О днако когда Он пришел в Галилею, галилеяне Его радушно приняли, но только потому, что были в Иерусалиме на празднике Пасхи и видели все, что Иисус там совершил. Иисус исцеляет сына придворного

А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли галілеяни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.

46 И исус еще раз посетил Кану Галилейскую, где Он превратил воду в вино. В Капернауме был один придворный, у которого был болен сын.

Тоді знову прийшов Ісус у Кану Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедворець, що син його хворів у Капернаумі.

47 К огда этот человек услышал о том, что Иисус пришел из Иудеи в Галилею, он пришел к Нему и умолял Его исцелить сына, который был при смерти.

Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.

48 И исус сказал ему: – Пока вы не увидите чудес и знамений, никогда не поверите.

Ісус же промовив до нього: Як знамен тих та чуд не побачите, не ввіруєте!

49 Н о придворный лишь ответил: – Господи, пойдем, пока сын мой еще не умер.

Царедворець говорить до Нього: Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!

50 И исус ответил: – Иди, твой сын будет жить. Человек поверил слову Иисуса и пошел.

Промовляє до нього Ісус: Іди, син твій живе! І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, і пішов.

51 О н был еще в пути, когда слуги встретили его и сообщили, что мальчик жив.

А коли ще в дорозі він був, то раби його перестріли його й сповістили, говорячи: Син твій живе.

52 О н спросил, в котором часу ему стало легче, и они сказали: – Вчера в седьмом часу жар у него прошел.

А він їх запитав про годину, о котрій стало легше йому. Вони ж відказали до нього: Учора о сьомій годині гарячка покинула його.

53 О тец понял, что это произошло именно тогда, когда Иисус сказал ему: «Твой сын будет жить». Придворный и все его домашние поверили.

Зрозумів тоді батько, що була то година, о котрій до нього промовив Ісус: Син твій живе. І ввірував сам і ввесь його дім.

54 Э то было второе знамение, сотворенное Иисусом по приходе из Иудеи в Галилею.

Це знов друге знамено Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.