1 Б ыло ко мне слово Господа:

І було мені слово Господнє таке:

2 – Сын человеческий, поговори с соплеменниками и скажи им: «Если Я наведу на страну меч, а жители той страны изберут у себя человека, поставят его своим стражем,

Сину людський, говори синам свого народу, та й скажеш до них: Коли б Я спровадив на який край меча, і взяв би народ цього краю одного чоловіка з-поміж себе, і поставив би його собі вартовим,

3 и он увидит, что на страну идет меч, и затрубит в рог, чтобы предупредить народ,

і коли б він побачив меча, що йде на цей край, і засурмив би в сурму, й остеріг народ,

4 т о тот, кто услышит рог, но не остережется, и меч, придя, лишит его жизни, сам будет повинен в своей гибели.

і почув би хто голос сурми, та не був би обережний, і прийшов би меч та й захопив би його, то кров його на голові його буде!

5 Р аз он услышал рог и не остерегся, он сам виноват в своей гибели. Если бы он остерегся, то остался бы жив.

Голос сурми він чув, та не був обережний, кров його буде на ньому, а він, коли б був обережний, урятував би свою душу.

6 Н о если страж увидит, что идет меч, и не затрубит в рог, чтобы предупредить народ, и меч придет и лишит жизни кого-то из них, то этот человек будет взят за свой грех, а стража за эту гибель Я призову к ответу».

А той вартовий, коли б побачив меча, що йде, і не засурмив би в сурму, а народ не був би обережний, і прийшов би меч, і захопив би одного з них, то він був би узятий за гріх свій, а його кров Я зажадаю з руки вартового.

7 С ын человеческий, Я поставил тебя стражем для дома Израиля. Слушай же Мое слово и передавай им Мои предостережения.

А ти, сину людський, Я дав тебе вартовим для Ізраїлевого дому, і ти почуєш з уст Моїх слово, й остережеш їх від Мене.

8 Е сли Я скажу злодею: «Злой человек, ты непременно умрешь», – а ты не будешь говорить, чтобы отвести его от его пути, то злодей умрет за свой грех, а за его гибель Я призову к ответу тебя.

Коли б Я сказав до безбожного: Безбожнику, ти конче помреш!, а ти не говорив би, щоб остерегти безбожного від дороги його, то він, несправедливий, помре за свій гріх, а його кров Я вимагатиму з твоєї руки.

9 Н о если ты предостерегал злодея, чтобы он отвернулся от своего пути, а он этого не сделал, то он умрет за свой грех, а ты спасешь свою душу.

А ти, коли остережеш несправедливого від дороги його, щоб вернувся з неї, і він не вернеться з своєї дороги, він помре за гріх свій, а ти душу свою врятував.

10 С ын человеческий, скажи дому Израиля: «Вы говорите: “Наши преступления и грехи гнетут нас. Мы угасаем из-за них. Как нам выжить?”»

А ти, сину людський, скажи до Ізраїлевого дому: Ви кажете так, говорячи: Коли наші провини та наші гріхи на нас, і через них ми гинемо, то як будемо жити?

11 С кажи им: «Верно, как и то, что Я живу, –возвещает Владыка Господь, – Я хочу не смерти грешников, но того, чтобы они отвернулись от своих путей и жили. Обратитесь! Отвернитесь от своих неправедных путей! Дом Израиля, зачем вам умирать?»

Скажи їм Як живий Я, говорить Господь Бог, не прагну смерти несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити! Наверніться, наверніться з ваших злих доріг, і нащо вам умирати, доме Ізраїлів?

12 И так, сын человеческий, скажи соплеменникам: «Праведность не спасет праведника, если тот согрешит, и беззаконие злодея не погубит его, если он отвернется от него. Также если согрешит праведник, то он не сможет остаться в живых ради его былой праведности».

А ти, сину людський, скажи до синів свого народу: Справедливість справедливого не врятує його в дні гріха його, а несправедливість несправедливого не спіткнеться він об неї в дні навернення від своєї несправедливости, а справедливий не зможе жити в ній в дні свого гріха.

13 Е сли Я скажу праведнику, что он непременно будет жить, а он понадеется на свою праведность и сделает зло, то ни одно из праведных дел, которые он совершил, не вспомнится; он умрет за то зло, которое сделал.

Коли Я скажу справедливому: Буде конче він жити, а він надіявся б на свою справедливість, та робив би кривду, то вся його справедливість не буде згадана, і за кривду свою, що зробив, він помре!

14 А если Я скажу злодею: «Ты непременно умрешь», а он оставит грех и станет поступать справедливо и праведно:

А коли Я скажу до несправедливого: Конче помреш ти, а він навернеться від свого гріха, і робитиме право та справедливість:

15 о тдаст обратно то, что взял в залог за долги, вернет украденное, будет исполнять установления, которые дают жизнь, и не будет делать зла, то он непременно будет жить; он не умрет.

заставу поверне несправедливий, грабунок відшкодує, ходитиме уставами життя, щоб не чинити кривди, то конче буде він жити, не помре!

16 Н и один из совершенных им грехов не будет ему припомнен. Он поступает справедливо и праведно: он непременно будет жить».

Усі гріхи його, які він нагрішив, не будуть йому згадані, право та справедливість робив він, конче буде він жити!

17 А твои соплеменники говорят: «Путь Господа несправедлив». Нет, это их пути несправедливы.

І кажуть сини твого народу: Несправедлива Господня дорога! тоді як несправедлива їхня власна дорога.

18 Е сли праведник оставит праведность и примется делать зло, то он за это умрет.

Коли справедливий відвернеться від своєї справедливости, і робитиме кривду, то помре він за те!

19 А если злодей оставит злодейство и станет делать то, что справедливо и праведно, то, поступая так, он будет жить.

А коли несправедливий відвернеться від своєї несправедливости, і чинитиме право та справедливість, то на них він буде жити!

20 А вы говорите: «Путь Господа несправедлив». Я буду судить вас, дом Израиля, каждого по его поступкам. Падение Иерусалима

А ви кажете: Несправедлива Господня дорога! Кожного з вас Я буду судити, Ізраїлів доме, за його дорогами!

21 В двенадцатом году нашего плена, в пятый день десятого месяца ко мне пришел человек, который спасся из Иерусалима, и сказал: «Город пал!»

І сталося за дванадцятого року, десятого місяця, п'ятого дня місяця від нашого вигнання, прийшов був до мене втікач з Єрусалиму, говорячи: Побите це місто!...

22 А вечером, накануне того дня, когда пришел беженец, рука Господа была на мне, и Он открыл мои уста, прежде чем беженец утром пришел ко мне. Он открыл мои уста, и я уже не молчал.

А Господня рука була прийшла до мене ввечорі перед приходом цього втікача, і Він відкрив мої уста, поки прийшов той до мене вранці. І були відкриті мої уста, і не був уже я більше німий!

23 И было ко мне слово Господа:

І було мені слово Господнє таке:

24 – Сын человеческий, жители этих развалин, что в земле Израиля, говорят: «Авраам был совсем один и владел этой землей, а нас много. Конечно же, эта земля отдана нам во владение».

Сину людський, мешканці цих руїн на Ізраїлевій землі говорять так: Авраам був один, та проте посів цей Край, а нас багато, нам даний цей Край на спадщину!

25 П оэтому скажи им: «Так говорит Владыка Господь: Вы едите мясо с кровью, поклоняетесь идолам и проливаете чужую кровь – вам ли владеть этой землей?

Тому скажи їм: Так сказав Господь Бог: Ви на крові їсте, а свої очі зводите до бовванів своїх, і кров проливаєте, і цей Край посядете ви?

26 В ы полагаетесь на меч, делаете мерзости, и один оскверняет жену другого. Вам ли владеть этой землей?»

Ви спираєтесь на свого меча, робите гидоту, і кожен безчестить жінку свого ближнього, і цей Край посядете ви?

27 С кажи им вот что: «Так говорит Владыка Господь: Верно как то, что Я живу: оставшиеся в развалинах падут от меча тех, кто находится в открытом поле, Я отдам на съедение диким зверям, а те, кто сидит в укреплениях и в пещерах, погибнут от мора.

Так скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Як живий Я, ті, хто в руїнах, попадають від меча, а той, хто на широкім полі, того віддам звірині, щоб пожерла його, а ті, хто в твердинях та в печерах, помруть від моровиці!

28 Я превращу эту землю в мертвую пустыню, ее гордая мощь исчезнет, и горы Израиля станут такими дикими, что никто не будет по ним проходить.

І оберну Я цей Край на спустошення та на сплюндрування, і скінчиться пиха сили його, і опустошіють Ізраїлеві гори, так що не буде й перехожого...

29 О ни узнают, что Я – Господь, когда Я превращу эту землю в мертвую пустыню за все те мерзости, которые они сделали».

І пізнають вони, що Я Господь, коли Я оберну цей Край на спустошення та на сплюндрування за всі їхні гидоти, що зробили вони.

30 А о тебе, сын человеческий, твои соплеменники разговаривают у стен и дверей домов, говоря друг другу: «Идем, послушаем весть от Господа».

А ти, сину людський, сини твого народу умовляються про тебе при стінах і в дверях домів, і говорять один з одним, кожен зо своїм братом, кажучи: Увійдіть та послухайте, що це за слово, що виходить від Господа?

31 М ой народ ходит к тебе, как обычно, и садится пред тобой слушать твои слова, но не исполняет их. На устах у них – лесть, а сердца тянутся к нечестной наживе.

І прийдуть до тебе, як приходить народ, і сядуть перед тобою як Мій народ, і послухають твоїх слів, але їх не виконають, бо що приємне в устах їхніх, те вони зроблять, а серце їхнє ходить за захланністю їхньою.

32 И стинно говорю, ты для них что певец, поющий о любви красивым голосом и хорошо играющий: они слышат твои слова, но не исполняют их.

І ось ти для них, як пісня кохання, красноголосий і добрий грач, і вони слухають слова твої, але їх не виконують!

33 К огда все это сбудется, – а сбудется это непременно, – тогда они и узнают, что среди них был пророк.

А коли оце прийде, ось воно вже приходить! то пізнають вони, що серед них був пророк.