1 С лушай, народ мой, мое поучение! Услышь мои слова!

Пісня навчальна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,

2 О ткрою уста свои в притче, произнесу загадки из древности,

нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю!

3 к оторые мы слышали и узнали, которые рассказали нам наши отцы.

Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,

4 М ы не будем скрывать их от детей; расскажем грядущему поколению о славе Господа, о Его силе и о чудесах, Им сотворенных.

того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!

5 О н оставил свидетельство Иакову, дал Закон в Израиле, который повелел нашим отцам передавать его своим детям,

Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,

6 ч тобы знало грядущее поколение, дети, которые еще не родились, и чтобы они в свое время передали его своим детям.

щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.

7 И тогда они будут возлагать свою надежду на Бога; они не станут забывать Его дел, но будут хранить Его повеления.

і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.

8 О ни не уподобятся своим отцам, поколению упрямому и мятежному, чьи сердца не были верны Богу, чей дух не был предан Ему.

і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.

9 С ыны Ефрема, хотя и вооруженные луками, обратились вспять в день битвы.

Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:

10 Н е хранили они завета Божьего и отказались ходить в Его Законе.

вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,

11 З абыли дела Его и чудеса, которые Он им показал.

і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.

12 Ч удеса совершал Он на глазах их отцов в Египте, в окрестностях Цоана.

Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:

13 О н разделил море и провел их через него, поставив воды стеной.

Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;

14 Д нем вел их облаком, ночью – светом огня.

і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;

15 О н рассек скалу в пустыне и дал им пить, как будто из вод глубоких.

на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.

16 И з камня извлек Он потоки, и воды потекли, как реки.

Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.

17 Н о они продолжали грешить против Него и бунтовать против Всевышнего в пустыне.

Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,

18 И спытывали Бога в своих сердцах, требуя пищи, которая им по душе;

і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.

19 о скорбляли Бога говоря: «Может ли Бог накрыть стол в пустыне?

і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?

20 Д а, Он ударил скалу, и из неe потекли воды, хлынули потоки, но может ли Он дать хлеба, может ли дать мяса Своему народу?»

Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму?

21 У слышал Господь и разгневался: Его огонь возгорелся на Иакова; вспыхнул гнев Его на Израиль,

Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів,

22 п отому что они не верили в Бога и не уповали на Его спасение.

бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.

23 Н о Он повелел облакам свыше и отворил ворота небесные,

А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,

24 и , как дождь, излил на них манну и зерно небесное дал им.

і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:

25 Х леб сильных ел человек; послал Он им пищи вдоволь.

Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!

26 О н пробудил на небе ветер восточный и силой Своей навел ветер южный.

Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,

27 К ак пылью, Он осыпал их мясом и, как песком морским, пернатыми птицами;

і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,

28 к оторых разбросал посреди лагеря, около жилищ их.

і спустив його серед табору його, коло наметів його.

29 О ни ели и пресытились, потому что Он дал им желаемое.

і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!

30 Н о еще не успели они насытить свою жадность, еще пища была у них на устах,

Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,

31 к огда Божий гнев сошел на них, поразив самых крепких из них, молодых сыновей Израиля.

а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив...

32 Н есмотря на это, они продолжали грешить и не верили Его чудесам.

Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,

33 И завершил Он дни их в суете и годы их в ужасе.

і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.

34 К огда убивал их, тогда обращались к Нему и искали Его усердно.

Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,

35 И вспоминали, что Бог – их скала, и что Всевышний Бог – их искупитель.

і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.

36 В се равно льстили Ему устами своими, они лгали Ему своими языками,

і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,

37 п отому что сердца их не были преданны Ему, и не были они верны Его завету.

бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті...

38 Н о Он, будучи милостивым, прощал их нечестие и не уничтожал их. Много раз отвращал Он Свой гнев и не возбуждал всей Своей ярости.

Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,

39 П омнил Он, что они – только плоть, ветер, что уходит и не возвращается.

і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!

40 С колько раз они противились Ему в пустыне и сердили Его в земле необитаемой!

Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!

41 П оворачивали назад и испытывали Бога, досаждая Святому Израиля.

і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого,

42 Н е помнили ни руки Его, ни дня, когда Он избавил их от угнетателя,

вони не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,

43 к ак сотворил в Египте знамения Свои и чудеса Свои в окрестностях Цоана.

як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,

44 О н превратил их реки в кровь и нельзя было пить из их источников.

і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили...

45 И послал на них густые рои мух, чтобы жалили их, и лягушек, чтобы губили их.

Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.

46 О н гусеницам отдал урожай, и их труд – саранче.

А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.

47 В иноград их побил Он градом и тутовые деревья их – наводненьем.

Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.

48 С кот их предал граду и стада их – молниям.

і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.

49 И злил на них Свой пылающий гнев, и негодование, и ярость, и бедствие, послал на них карающих ангелов.

Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.

50 П роложил путь Своему гневу; Он не оградил души их от смерти, но предал их жизни моровой язве.

Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.

51 П оразил всех первенцев в Египте, первые плоды сил в шатрах Хама.

і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.

52 К ак овец, Он вывел народ Свой, вел их, как стадо, через пустыню.

і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.

53 В ел их в безопасности, и не боялись они, а врагов их покрыло море.

і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.

54 Т ак Он привел их к границам Своей святой земли, к нагорьям, которые приобрел Он правой Своей рукой.

і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.

55 И згнал народы пред ними, а землю их разделил в наследие им и поселил в шатрах их роды Израиля.

і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив.

56 Н о, как прежде, они испытывали и противились Богу Всевышнему, и не хранили Его заповедей.

Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,

57 О ни отступали и изменяли так же, как их отцы; они обращались назад, как неисправный лук.

і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.

58 О горчали Его своими святилищами на возвышенностях и ревность Его возбуждали идолами.

і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.

59 У слышал Бог и разгневался, сильно вознегодовал на Израиль.

Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем,

60 О ставил Свое жилище в Шило, скинию, которую поставил средь них.

і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,

61 И отдал в плен Свою силу и славу Свою в руки врага.

і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога...

62 П редал мечу народ Свой, прогневался на наследие Свое.

і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:

63 Ю ношей их пожрал огонь, и девушкам их не пели брачных песен.

його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,

64 И х священники падали от меча, а вдовы их не плакали.

його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.

65 Т огда проснулся Владыка, как бы от сна, как могучий воин, отрезвившийся от вина,

Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,

66 и поразил врагов Своих в сзади, и обесчестил навечно.

і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!

67 О тверг Он шатер Иосифа и не выбрал род Ефрема,

Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,

68 н о избрал род Иуды и возлюбленную Им гору Сион.

а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!

69 В ысокий, как небо, построил святой храм Свой и, как землю, навек утвердил его.

і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.

70 О н избрал Давида, слугу Своего, взяв его от загонов овечьих,

і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,

71 з абрав его от дойных овец, и привел его пасти Свой народ, Иакова – Израиль, Свое наследие.

від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій,

72 И пас он их в чистоте сердца своего, вел их рукой мудрой.

і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!